Є три питання, що пов’язані з теплопостачанням в будинки населення, на які має відповісти українське суспільство. Ігнорування цих питань позначається на якості послуг, а в деяких випадках стримує відновлення людей у фізичному плані, особливо якщо мова йде про малозабезпечених. Про це пише Олександр Сергієнко, кандидат фізіко-математичних наук, юрист, директор аналітико-дослідницького центру "Інститут міста", у матеріалі «Як обігріти країну: плани та реальність».
Питання №1
По-перше, потрібно визначиться, централізоване теплопостачання — це соціальна послуга чи один із різновидів бізнес-діяльності? На думку автора, якщо послуга, то держава має забезпечити тепло для всього населення доступними їй методами, якщо друге, то держава не втручається в договірні відносини між надавачами та споживачами тепла. Перші встановлюють тарифи, які заманеться, а другі платять у міру сил і можливостей, або не отримують опалення.
«Є два очевидні фактори, що визначають відповідь на це запитання. З одного боку, людина в Україні не може перезимувати за відсутності обігріву житла, з іншого — в системі централізованого теплопостачання послуга надається монополістом, людина не може знайти іншого постачальника… Слід визнати, що не лише теплопостачання, а майже всі комунальні послуги у нас надаються локальними монополістами, однак цього очевидного факту наше законодавство не визнає, а влада намагається регулювати відносини в сфері ЖКГ, не звертаючи уваги на їхню монопольну природу», - пише автор.
Питання №2
Друге проблемне питання маэ також базисний характер: скільки ми споживаємо реально теплової енергії?
«Уявіть, що подумає покупець, якщо в магазині йому продадуть ковбасу, не зважуючи на вагах, або відмотають кабель, не відміряючи його довжини? Подумає, що обкрадають! А от купляючи такий дорогий товар, як гігакалорія, що коштує мінімум 1600 грн (за довоєнними цінами на газ), покупець вважає таке в порядку речей — так його привчили за довгі роки надання послуги централізованого теплопостачання. В кращому разі йому виставлять частину чека, за який має заплатити весь колгосп, себто багатоквартирний будинок, що має лічильник тепла», - пише автор.
Він нагадав, що донедавна не всі котельні мали лічильники на виході тепла, тобто було невідомо, скільки тепла вони відпускали споживачам. За словами автора, українці й досі не мають лічильників на вході в теплопункти (ЦТП), тобто не знаємо, скільки тепла втрачено «по дорозі», а ці втрати також закладаються в тариф.
«Отже, перш ніж говорити про «діджиталізацію країни» (слово, якого не знає словник Word), давайте елементарно виміряємо, скільки тепловики насправді дають тепла в квартири українців», - зазначив автор.
Питання №3
Третє проблемне питання: чи не забагато ми платимо за тепло? За офіційною статистикою, нібито небагато — 14–15% сукупних витрат домогосподарства, однак є нюанси.
«По-перше, тут звалено в купу міські та сільські сім’ї, але в останніх із комунальних послуг є лише електроенергія та газ. По-друге, ця статистика не враховує сезонних коливань витрат, адже взимку в містах вони зростають у кілька разів, для багатьох сімей комунальні платежі збільшуються до 50% доходів, а у пенсіонерів вони можуть узагалі перевищувати розмір пенсій. Нарешті, слід враховувати структуру витрат, — в Україні витрати на харчування становлять від 50 до 60%, тоді як у Європі це 10–15%... Отже, високий рівень комунальних платежів, а з них левова частка припадає на опалення, є критичним для українців — вони гальмують розвиток і відновлення людського потенціалу», - наполягає автор.
Стратегічні цілі
Якщо дати відповіді на вказані питання на рівні держави, то можна потім сформувати стратегічні цілі відновлення, а вони такі:
1. Розбудова системи відносин між надавачами та споживачами тепла, яка унеможливлює зловживання тепловиків своїм монопольним становищем.
2. Створення тотальної та прозорої (доступної для всіх через мережу) системи обліку при виробництві, транспортуванні та споживанні теплової енергії.
3. Скорочення частки витрат домогосподарств України на оплату комунальних послуг, перш за все на теплопостачання.
З іншими матеріалами автора можна ознайомитися за посиланням.