Історія не часто дає другий шанс. Але вона як раз дала його Україні, де нова партія президента Володимира Зеленського "Слуга народу" впевнено перемогла на парламентських виборах. Це момент 1989 року: для України з'явилася можливість позбутися від спадщини дисфункції, яке гальмувало країну, і піти за своїм сусідами з Європи 30 років потому, пише Financial Times.
Автор зазначає, що досвід показує, що українським політикам-неофітам залишилося зовсім трохи перед тим, як закриється вікно можливостей. Борг міжнародного співтовариства - зробити все можливе, щоб допомогти Україні в цьому.
Проблеми України з моменту здобуття незалежності являють собою окремий клас: не одне втрачене десятиліття, а три. Головний економіст Європейського банку реконструкції і розвитку Сергій Гурієв зазначає, що в 1989 році ВВП Польщі на душу населення був порівнянний з українським; сьогодні ВВП Польщі в три рази більше, ніж в України.
Газета пише, що причини цієї повільної катастрофи в країні, багатій кадрами і ресурсами, добре відомі. Глибоко корумповані інститути призвели до більш або менш легалізованого розграбування активів групкою олігархів, посиленою дестабілізуючим тиском з боку Росії, включаючи вторгнення на схід країни, крадіжку Криму і триваючу агресію на суші, на морі і в кіберпросторі.
Якщо є сюрприз, це означає, що в Україні справи йдуть не погано. Після революції 2014 року і початку війни економіка стабілізувалася. Щорічне зростання наближається до 3 відсотків протягом декількох років. Гурієв вважає, що інфляція може знизитися до 5-відсоткового цільового показника до наступного року. Економіст Андерс Аслунд підкреслює, що зростання валюти привів до скорочення державного боргу до 55 відсотків, порівняно з 80 відсотками ВВП в 2016 році. Інвестори налаштовані оптимістично.
Але в України повинно вийти набагато краще, ніж просто уникнути колапсу. Для економіки, починаючої набагато нижче європейського рівня, зростання та інвестиції повинні бути значно вище.
Той факт, що економіка стримується, просто означає, що абсолютним пріоритетом є використання цієї можливості для радикальних інституціональних змін, як це було в 1989 році в багатьох інших країнах.
Є кілька хороших ознак. Президент і більшість депутатів є новими в істеблішменті особами, і гостро усвідомлюють, що вони прийшли до влади, тому що люди вимагають покласти край гротескному рівню корупції. Нова партія досить самосвідома, щоб провести тренінги обраним депутатам для підготовки до роботи.
Першочерговим завданням є цементування нових основ деолігархізації - очищення гнилих частин судової системи, зняття недоторканності та підвищення прозорості у всій раді - і зміцнення тих основ, які вже існують. Сильним реформаторам дозволили виконувати хорошу роботу в таких установах, як Міністерство фінансів та Центральний банк. Вкрай важливо підтримувати незалежність останнього, зокрема, його націоналізацію проблемного банку, що раніше належав Коломойському.
Потім слідує подальша економічна реформа, продовжує автор, яка повинна бути спрямована на підвищення продуктивності, а також послаблення впливу олігархів на економіку. Більше конкуренції - важливо; після початку війни до російських компаній були застосовані санкції, побічний ефект яких полягав у посиленні місцевих монополій.
Європа несе особливу відповідальність і здатна допомогти. Прагнення України до інтеграції в Європу призвело до Євромайдану в 2013-14 роках. Поки Росія вела війну, ЄС уклав угоду про асоціацію. Безвізовий режим, який вона надає, "змінив екзистенціальний напрямок України на захід", каже один український співрозмовник газети. Зеленський обіцяє процвітання; ЄС може допомогти йому в цьому.
ЄС винен Україні не менше. Терпимість до газопроводу "Північний потік-2" змушує Україну втрачати на транзиті газу. Угода про асоціацію недостатньо глибока; квоти на імпорт повинні бути ослаблені і в кінцевому підсумку ліквідовані. ЄС також повинен наполягати на дотриманні правил, які він забезпечує, щоб компанії ЄС могли забезпечити конкуренцію і продуктивність.
Однак сторонні організації повинні протистояти спокусі перетворити нових правителів України у своїх власних клієнтів за допомогою надлишку умов. Найбільша боротьба нової групи буде полягати в тому, щоб залишатися згуртованим, попереджає Тимофій Милованов, економіст, який керував прискореним курсом "Слуга народу". Тільки встановивши справжній представницький зв'язок з виборцями, навіть політики з кращих спонукань можуть уникнути того, що ті, хто хоче зберегти статус-кво, не будуть обмануті.
Хоча ЄС, зрозуміло, повинен вимагати дотримання своїх основоположних принципів, повинен робити це сумлінно, щоб надати українцям можливість формулювати політику з широкою участю населення. Щоб бути стійкою, технократія залежить від сильної репрезентативною політики. Ознакою доброї волі було б, щоб лідери ЄС публічно підтримали свій власний договір, який дає право будь-якій європейській країні, яка поважає цінності ЄС, претендувати на членство. Політичні амбіції, спрямовані на те, щоб Україна досягла такого рівня, як би далеко вона не зайшла, стали б потужним стимулом для сил реформ.