В Україні пріоритетною метою монетарної політики визначено забезпечення цінової стабільності та підтримку низьких стабільних темпів інфляції. Другою метою є сприяння фінансовій стабільності, а третьою - сприяння економічному зростанню. Втім, існує проблема щодо невідповідності цілей по інфляції та економічному зростанню.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Богдан Данилишин, голова Ради НБУ, академік НАН України. За його словами, на практиці встановлення високого рівня облікової ставки (сьогодні вона в Україні чи не вдвічі вища за рівень інфляції у річному вимірі), навпаки, призводить до гальмування економічного зростання, яке у свою чергу може спричиняти зниження фактичних доходів бюджету, що стимулює уряд більше позичати на ринку знову ж таки за високими ставками.
"Позитивний бік тенденції полягає у привабливості зобов'язань уряду України для нерезидентів, які забезпечили приплив коштів на ринок ОВДП з початку року на понад 51 млрд грн. Така ситуація за умови проблемного торговельного балансу, з одного боку, забезпечила стабільну ситуацію на валютному ринку. З іншого - зберегла потенціал для девальвації національної валюти при масованому продажу нерезидентами ОВДП, наприклад, через якісь екстраординарні події. Причому той рівень економічного зростання у 3%, що ми маємо зараз, аж ніяк не можна називати достатнім темпом зростання. Та й цих 3% у 2019 р. ще треба досягнути, наприклад, сам НБУ прогнозує зростання ВВП лише на 2,5%", - наголошує академік.
Детальніше про вплив монетарної політики читайте в статті Богдана Данилишина "Монетарна політика VS економічне зростання: змагання затягнулося" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".