Україна забезпечує 10% світового експорту пшениці, має хороші позиції з ячменю, але із понад 30 нетто-імпортерів пшениці, залежних від двох країн — України та РФ, жоден не виступив з протестом проти війни, а нишком поїхала в інші країни домовлятися. Про це йдеться в матеріалі на ZN.UA Лариси Гук, та Сергія Следзя - "У перегонах за призове місце в забезпеченні світу харчами чи не забуде Україна нагодувати своїх громадян…".
"Більшість країн, які зазвичай імпортують з України, знайдуть інші джерела поповнення засік. Загалом є понад 30 нетто-імпортерів пшениці, залежних від двох країн — України та РФ. Цікавий момент. Ви звернули увагу, що жодна з країн, які до 24 лютого активно купували зерно в Україні, не почала виступати з протестами проти війни чи з чимось іншим, а тихенько поїхала в інші держави: домовлятися", - пишуть автори публікації.
Так, Єгипет — найбільший світовий імпортер пшениці — "пастиметься" в Індії та Аргентині,
Показовий приклад — стрімкий вихід на зовнішні ринки Індії, яка виручила багатьох. У 2019/2020 маркетинговому році Індія продала за межі країни лише близько пів мільйона тонн пшениці. А вже в сезоні 2021/2022 експорт пшениці з Індії оцінюється на рівні 10 млн тонн.
Щоправда, в середині травня влада Індії подумала-подумала, та й заборонила експорт. По-перше, треба порахувати, аби самим вистачило. Зметикували, що це шанс додатково заробити та низку інших питань вирішити. Зокрема, Індія домовляється з Індонезією про зустрічні поставки продовольства.
"Як там кажуть, що й треба було довести. За глобального виробництва пшениці 770–780 млн тонн на рік і торгівлі в обсязі понад 200 млн українські два десятки мільйонів виглядають більш ніж скромно. Вивозом пшениці більше переймаються самі українці, котрі на хвилі страху через війну бояться, аби не спорожніли полиці магазинів", - йдеться у статті.
Приблизно те ж саме можна спостерігати й в сегменті кукурудзи. Один із найбільших імпортерів — Китай — уже домовився з Бразилією. Світ не став чекати, поки розблокують порти чи закінчиться війна. Країни-імпортери почали шукати альтернативні джерела для задоволення попиту власних ринків.
Війна зупинила експорт соняшникової олії. Імпортери почали переходити на альтернативу — пальму та сою.
Очевидним є і те, що на тлі епідемії COVID-19 країни-імпортери намагалися накопичувати величезні запаси зерна й продовжуватимуть таку практику. Китай останні два роки тільки те й робив, що скуповував пшеницю, бо хто його знає, які потрясіння чекають планету попереду.
"Тому, якщо розмови ООН і ФАО про світовий голод через заблоковані українські порти можуть зупинити війну, то треба про це говорити в режимі 24/7", - наголошують автори матеріалу.
Нагадаємо, за оцінками ФАО (Food and Agricultural Organization), 2022 року до 181 мільйона осіб можуть зіштовхнутися із загостренням рівня продовольчої безпеки. Міжнародний комітет Червоного Хреста говорить, що понад 346 мільйонів жителів Африки потерпають через нестачу продовольства.
Якщо війна затягуватиметься, то кількість людей, які недоїдають, у всьому світі може збільшитися на 8–13 мільйонів у 2022–2023 роках, причому найбільш виражене зростання буде в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, за яким ідуть країни Африки на південь від Сахари, а потім Близька Східна і Північна Африка.
Основна причина продовольчих криз — це конфлікти. Додамо сюди кліматичні потрясіння, які частішають. Постійні урагани, циклони, повені, посухи, пожежі тягнуть за собою руйнації фермерських господарств, скорочення локального виробництва, і от уже мільйони людей мають проблеми з харчами.
Директор Всесвітньої продовольчої програми ООН Девід Бізлі вважає, що нині ситуація набагато гірша, ніж під час "арабської весни" 2011 року та продовольчої кризи 2007–2008 років, коли політичні хвилювання, заворушення та протести стрясали 48 країн.
Водночас, за даними Держстату, 2021 року Україна зібрала рекордні 86 млн тонн зернових (разом з олійними — 100 млн тонн). Урожай пшениці зріс до 32 млн тонн. Кукурудзи зібрали 42,1 млн тонн.
Виробництво ячменю зафіксоване на позначці 9,4 млн тонн. Урожай жита — 593 тис. тонн.