Російський "Газпром" не може адресувати НАК "Нафтогазу України" претензії $ 11 млрд "упущеної вигоди" від надання "харківської знижки", і вже тим більше стягувати в судовому/примусовому порядку. Ці вимоги не можуть розглядатися в корпоративному контексті взаємин між "Нафтогазом" і "Газпромом", а є потенційним предметом для обговорення на міжурядовому рівні.
Про це в статті для ZN.UA пише юрист-міжнародник Олександр Малиновський.
Юрист нагадує, що надана Росією "знижка" на газ за міжурядовими "харківськими угодами" від 23 квітня 2010 р. повинна оформлятися як "зобов'язання України". Це "зобов'язання" (в даному випадку, нараховані Медвдевым $ 11 млрд за три роки, з 1 квітня 2010 р.) має погашатися шляхом заліку суми "знижки" як частини майбутньої орендної плати за перебування ЧФ РФ на території України з 28 травня 2017 р.
Сама "знижка" була оформлена урядом Росії допомогою зменшення для "Газпрому" експортного мита на поставлений в Україну газ (на вищезазначені 30% ціни або не більше $ 100 за тисячу куб. м). Це закріплено постановою уряду Росії №291 від 30 квітня 2010р.
Що стосується "Газпрому" і "Нафтогазу", то між компаніями було підписано доповнення до контракту-2009, в якому передбачено зменшення з 1 квітня 2010 р. фактичної газової ціни на величину зниження експортного мита за вищевказаною постановою уряду РФ №291.
Аналіз корпоративного аспекту ціни поставляється в Україну російського газу дозволяє зробити наступні висновки:
а) доповнення до контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом" не містить юридичної прив'язки "харківською угодою". Отже, у відносинах між НАКом і "Газпромом" газова "знижка" формально-юридично не залежить від дійсності (юридичної сили) харківського міжурядові угоди;
б) $ 100 "знижка" встановлена не за рахунок прибутку "Газпрому", а шляхом зниження експортного мита (яку б "Газпром" повинен був сплачувати до держбюджету РФ). Тобто, нараховані Медведєвим $ 11 млрд "упущеної вигоди" від надання Україні "знижки" жодним чином не зменшує прибуток "Газпрому".
у) газова "знижка" може бути анульована урядом РФ в односторонньому порядку шляхом скасування ним своєї ж постанови №291 від 30 квітня 2010 р. Проте його скасування вимагає проходження певної юридичної процедури і відповідних правових підстав.
З цього випливає, що озвучені 21 березня російським прем'єром (але ще юридично не обґрунтовані) претензії щодо повернення загальної суми "знижки" в $ 11 млрд не можуть розглядатися в корпоративному контексті взаємин між "Нафтогазом" і "Газпромом", а є потенційним предметом для обговорення на міжурядовому рівні.
Іншими словами, "Газпром" не може адресувати НАКу, і вже тим більше стягувати з української держкомпанії в судовому/примусовому порядку, претензії щодо $ 11 млрд.
Крім того, варто зазначити, що "харківські угоди" прямо не відносять озвучиваемую Росією суму "знижки" в $ 11 млрд і до категорії державного боргу України.
У разі дострокового припинення "харківської угоди" (про що вже заявила РФ) питання про долю $ 11 млрд може бути вирішене тільки за взаємною згодою української та російської сторін, зазначає юрист.
Докладніше читайте в статті Олександра Малиновського "Ребус Медведєва" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна". !zn