Масивні санкції, які були запроваджені проти Росії після початку вторгнення в Україну, варто оцінювати за трьома основними критеріями: чи вони зупинили Владіміра Путіна, чи скоротили вони його можливості вести війну і чи можуть вони змусити Росію заплатити за заподіяні нею руйнування.
За першим пунктом санкції, вочевидь, розчарували. Однак, напевне, не існує нічого, що могло б змусити Путіна відмовитися від його одержимості колонізацією України. За другим пунктом, російська армія ослаблена через відсутність високоточної зброї. І економіка не може поповнити виснажені запаси, - пише в статті для Financial Times оглядач видання Мартін Санбду.
Він зауважує, що ефективність санації в цьому плані зростає, коли Захід позбувається власних табу на постачання зброї Україні. Ефективність запроваджених проти Росії обмежень також підривається їхнім слабким втіленням. Торгівля у всіх на очах була переорієнтована на країни, які не хочуть ставати на чийсь бік. Країни, які запровадили санкції, нарешті починають приділяти більшу увагу їхньому втіленню. Їм потрібно посилити розслідування порушень, збільшити дипломатичний тиск на інші уряди і розширити інструменти екстериторіальної політики.
У випадку фінансових санкцій методи їхнього обходу - це наслідок їхньої недосконалості. Деякі російські банки жодним чином не було обмежені через страх, що через це можуть постраждати поставки енергоносіїв або торгівля. Але якщо існують легальні маршрути для руху грошей, то гроші під санкціями обов’язково ними скористаються. Що ж стосується третього пункту, який стосується того, щоб змусити Росію заплатити, то фінансові санкції - це єдиний можливий інструмент. Понад 300 мільярдів доларів заморожених резервів Центробанку РФ затьмарюють все, що інші види санкцій можуть дати.
Велика питання в тому, чи конфіскувати ці резерви, а потім використати для фінансування відбудови України. Моральне виправдання поза сумнівом. Юридичний бік питання - незвідана територія. З одного боку, Канада наділила себе владою конфісковувати російські державні активи. З іншого - в Брюсселі багато сумнівів щодо зобов’язань, згідно з міжнародним законом. Тож ЄС створив робочу групу, щоб перевірити, як російські активи можна використати.
«Є й інші життєво важливі заходи в цій сфері, де юридичний консерватизм не виправданий. По-перше, це прозорість. Західні фінансові інститути знають про резерви, депозити і акції, які вони зберігають для Центробанку Росії. Уряди можуть і повинні поставити вимогу публічно розкрити всі активи ЦБ РФ. А по-друге, потрібно розширити блокувальні заходи на російські «тіньові резерви»», - вважає оглядач.
Високі ціни на енергоносії, які з’явилися через поведінку Путіна, дали йому величезний торговельний профіцит. Звісно, частина цих грошей була витрачена, а частина - не під державним контролем. Але минулого року Москва могла додати 100 мільярдів доларів до своїх іноземних активів, які санкції не зачепили. Оскільки ці гроші заміняють офіційні резерви, збереження їх поза санкціями підриває початковий крок проти активів ЦБ РФ.
«Заради послідовності і ефективності країни, які запровадили санкції, повинні заморозити активи російських енергетичних експортерів, а також націлитися проти банків, через які їхні доходи перераховуються. Для ЄС це означає нарешті запровадити санкції проти «Газпромбанка», основного канала для європейських платежів за газ з дочірньою гілкою в Люксембурзі. Санкційна коаліція повинна зробити це з усіма іншими західними банківськими каналами, які Росія використовує для торгівлі енергоносіями», - пропонує автор, додаючи, що, однак, на цьому не можна зупинятися.
Національний кліринговий центр Московської біржі зберігає кореспондентські рахунки в євро і доларах у Франкфурті і Нью-Йорку відповідно. Коли Путін почав вимагати, щоб всі платежі за газ здійснювалися в рублях, він особливо наголосив, щоб Національний кліринговий центр проводив трансакції. Тож частина твердої валюти Москви, швидше за все, зберігається на цих рахунках. Паралельно санкційна коаліція повинна простежити за потоками грошей, вивчити минулі трансакції, щоб з’ясувати, де, зрештою, опинився російський профіцит. А потім заморозити те, що досі доступне Путіну. Нові платежі повинні надходити на ескроу-рахунки.
І це підводить до третьої важливої дії. Друзі України повинні повністю позбутися російських енергоносіїв. Європа вже сильно скоротила своє споживання російського газу. Але вона досі імпортує нафту і газ через трубопроводи, а також зріджений російський газ. США хотіли зберегти потік російської нафти на ринки, що розвиваються, за умови, якщо продаж здійснюється відповідно до цінової «стелі». Цю «стелю» тепер потрібно опустити ще нижче, ближче до собівартості російського виробництва. Якщо це призведе до того, що Путін взагалі перекриє потік енергоносіїв, це вже не буде такою загрозою, як раніше. Останні бюджетні кроки свідчать, що Москві стає важко знайти необхідні їй гроші. Коли фінансові санкції були запроваджені рік тому, вони не завдали такий нищівний економічний удар, як очікувалося. Сьогодні, якщо їх доповнити, цей удар може відбутися.