Канцлер Німеччини Олаф Шольц назвав «немислимим» повернення до нормальних відносин з «агресивною, імперіалістичною Росією Владіміра Путіна». Іншими словами, без зміни режиму в РФ не буде й повернення німецько-російського партнерства.
А що скаже світ бізнесу? Що західні приватні компанії, які працювали на російському ринку до початку вторгнення в Україну, зроблять, щойно війна закінчиться? Про це пише Financial Times, пропонуючи розглянути гіпотетичний сценарій.
«Уявіть, що ви керуєте компанією, доходи якої зростали на 5-10% щороку. Раніше на Росію припадало 5% доходу. Вторгнення Владіміра Путіна закінчилося угодою, домовитися про яку допомогли США і ЄС і яка дала гарантії безпеки Україні. Путін захопив Донбас, сухопутне сполучення з Кримом і залишився при владі вдома. Він найбільш авторитарний з усіх російських авторитаристів. Ваша компанія призупинила діяльність в Росії, коли війна почалася. Чи запустите ви російський бізнес тепер?» - пише видання.
Дехто скаже, що максимізація акціонерної вартості, а отже максимізація доходів - це єдина мета компанії. А отже відновлення бізнесу в Росії обов’язкове. Це єдине рішення, яке повністю відповідає мандату, яким акціонери наділили раду правління. Для послідовників американського економіста Мілтона Фрідмена це може здатися переконливим і однозначним аргументом. Але це не так. Навіть якщо погодитися з поглядами Фрідмена про те, що максимізація акціонерної вартості - це єдина мета компаній, тоді залишається відкритим наступне питання: максимізація вартості в межах якого часового горизонту? Якщо йдеться про шість місяців, відновлення російського бізнесу може мати сенс. Але якщо це 10 років, тоді ситуація стає складнішою через ESG (екологічне, соціальне і корпоративне управління).
Як розібратися з потенційно поганою рекламою і лобіюванням з боку конкурентів, чий корпоративний слід менш проблематичний? Як розібратися з шквалом критики в соціальних мережах? Як привабити нове покоління талановитих працівників і яка частина нинішніх працівників підуть з вашої компанії при першій же можливості? Хто зі страхувальників в часи ESG захоче і зможе вести з вами справи? Банки дадуть вам необхідне фінансування? Який інвестиційний фонд захоче купити бонди й акції вашої компанії? Як заплямована репутація у сфері соціальної відповідальності вплине на доходи за межами Росії? На скільки великою буде шкода для вашого бренду?
Втрати через відмову відкривати російський бізнес можна компенсувати за рік, якщо щорічне зростання компанії на глобальному рівні становить 5-10%, а на Росію припадало 5% від річних доходів. Навіщо ризикувати втратами, які в рази перевищують російські доходи, і обмежувати свої довгострокові перспективи зростання? Ніхто цього робити не буде.
На Росію припадає менше 10% від доходів переважної більшості іноземних компаній, які були активні на ринку країни до війни. А отже це еквівалент їхнього нормального глобального зростання за рік чи два. Тому цілком закономірно можна припустити, що без зміни режиму в Москві переважна більшість західних компаній не повернуться в Росію, коли війна проти України закінчиться. І не важливо, будуть західні політичні економічні санкції скасовані чи ні.. Путінська Росія стане країною-парією. Владімір Путін стане найбільшою випадковою жертвою ESG. Якщо так, Мілтон Фрідмен був би задоволений.