Затіяний НБУ процес очищення банківської системи в підсумку перетворився на банальний перерозподіл її капіталів, а ФГВФО, до роботи якого і раніше була маса претензій, - на канал для виведення грошей і активів і хронічно дефіцитну структуру, яку неможливо реформувати.
Про це пише в своїй статті для DT.UA Юлія Самаєва.
За її словами, борг фонду перед державою зростає, і він невблаганно перетворюється на "пенсійний фонд" фінсектора.
"2014-го Фонд гарантування одержав від НБУ кредит у розмірі 10 млрд грн і ще 10 млрд отримав від уряду, попросивши у Мінфіну ще 20 млрд уже 2015-го. Кошти чималі, але і їх не вистачило. Дирекція фонду попросила в 2015 р. збільшити бюджетне фінансування фонду ще на
24 млрд грн, і уряд погодився. Адже це кошти обманутих вкладників, спокій громадян, електоральна лояльність. А ще - спосіб непоганого заробітку", - пише Самаєва.
"Ні прем'єра (хоч, пам'ятається, і нарікав, була справа), ні Мінфін не стурбувало те, що кошторис фонду щороку зростає, а ефективність і результативність - ні. У 2015 р. обсяг коштів на утримання самого ФГВФО збільшився порівняно з 2014-м на 100 млн - з 84 млн до 181 млн грн. 2016-го утримання цієї організації подорожчало ще на 80 млн грн - до 266 млн. На відміну від багатьох співвітчизників, зарплати співробітників фонду регулярно індексуються. За минулий рік середня зарплата там зросла з 20 тис. до 30 тис. грн на місяць. При середньомісячній зарплаті по країні в 4,3 тис. грн хочеться запитати як мінімум, чи дійсно кваліфікація співробітників ФГВФО варта таких вкладень? Наприклад, відомо, що керівники проблемних банків неодноразово переходили працювати до фонду, очолюючи там ліквідаційні комісії", - йдеться в статті.
Самаєва також зазначає, що в 2015 р. Фонд гарантування витратив 4,4 млрд грн на власні потреби, отримавши внесків від банків на 2,2 млрд грн.
"Тобто внески комбанків не покривають навіть витрат самого ФГВФО, не кажучи вже про виплати вкладникам. Насправді ці виплати вже давно лежать на плечах держбюджету. То, може, за такої результативності буде все ж таки дешевше для платників податків здійснювати їх прямо, а не через Фонд гарантування вкладів? Адже що менше проміжних ланок у ланцюжку, то менша корупційна маржа. Функції контролю там все одно давно втрачено - 6 із 12 банків, які за дорученням фонду виплачували вкладникам кошти, згодом визнавалися проблемними. Під час роботи тимчасової адміністрації в банку "Фінансова ініціатива", за незмінної кількості співробітників, фонд оплати праці збільшився на 5,4 млн грн. У "Брокбізнесі", "Форумі", "ВіЕйБі", "Імексі" та інших під час ліквідації продовжувало працювати близько 300–350 людей зі збереженням фондів оплати праці в 1,5–4,5 млн грн", - йдеться в статті.
На думку автора статті, ні встежити за цими фактами, ні організувати ефективні продажі фонд так і не зміг. Почасти тому, очевидно, що не зацікавлений у цьому, а почасти через брак на цю нудну справу часу за сонмом інших, значно більш хлібних справ.
"Провалля між надходженнями від продажу активів ліквідованих банків та обсягами виплат вкладникам величезне. Борг ліквідованих банків перед НБУ за виданим рефінансуванням перевищує 45 млрн грн. Погашення цих зобов'язань затягнеться на роки. Тим часом розграбування банківських гробниць на їхньому могильнику триває на повну. Клієнти-юрособи та держустанови ризикують не одержати взагалі нічого, задовольняючись лише надіями. Надіями, що все це свавілля хоч колись закінчиться", - підсумовує Самаєва.
Нагадаємо, як пише Самаєва, ФГВФО, по суті, відкрив канал надходження готівки на непідконтрольні території, перекачав за нього не менше 3,3 млрд грн, попередньо взявши їх в держбюджеті.
Детальніше про "успіхи" роботи ФГВФО читайте в статті Юлії Самаєвої "Розкрадання банківських гробниць" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".