Поступовий перехід до режиму плаваючого обмінного курсу буде виступати стимулом для дезінфляції. Таку думку в статті для «Дзеркала тижня» висловив фінансовий аналітик Дмитро Сологуб."Як приклад можна навести досвід східноєвропейських країн і Туреччини в першій половині 2000-х років. Після азіатської кризи валюти цих країн мали значний потенціал для номінальної ревальвації, тому для підтримки конкурентоспроможності в умовах плаваючого обмінного курсу ці країни були змушені посилено боротися з інфляцією і проводити структурні реформи для стимулювання зростання продуктивності", - відзначає автор. На його думку, саме такого економічного стимулу і не вистачало Україні, оскільки прив'язка гривні до долара (на заниженому рівні) на тлі сприятливих умов торгівлі аж ніяк не сприяла проведенню реформ, спрямованих на зниження інфляції, створюючи ілюзію економічного благополуччя. «Тобто навіщо напружуватися, приймати непопулярні заходи для боротьби з інфляцією, якщо все й так добре. Таким чином, поступовий перехід до режиму плаваючого обмінного курсу буде виступати стимулом для дезінфляції », - підкреслює Сологуб. У той же час, він відзначає, що як і раніше відсутні чіткі сигнали Національного банку України з приводу політики режиму обмінного курсу. Детальніше читайте у статті «Висока інфляція в Україні: абсолютне зло чи об'єктивна реальність?» у свіжому номері «ДТ».