Вся українська монетарна політика будувалася і будується навколо твердої валюти, яка потрапляє на рахунки українських підприємств та в руки наших співгромадян. При цьому процес випуску в обіг гривні і його регулювання прив'язаний, в кінцевому рахунку, до того, як багато цієї валюти вони отримали з-за кордону і скільки туди ж відправили.
Про це пише в своїй статті для DT.UA доктор економічних наук Сергій Кораблін.
"Наші спроби управляти грошовим обігом, механічно копіюючи центральні банки індустріальних країн, наївні. Адже в нас немає жодного масового ліквідного фінансового активу, окрім… твердої іноземної валюти. Однак сьогодні і вона у найжорсткішому дефіциті. В індустріальних країнах питання стоїть інакше - їхні гроші і є ця сама валюта. В основі її фінансового фундаменту лежать акції та облігації власників кінцевої продукції того самого глобального мегапідприємства", - йдеться в статті.
На думку Корабліна, Україна не має жодного подібного атрибута: ні такої товарної маси, ні ємного ринку приватних цінних паперів, ні діючого механізму їх оцінки.
"Тому ключовою фінансовою опорою гривні залишається тверда іноземна валюта: є її надходження, і Нацбанк її купує, випускаючи в обіг гривню. Якщо ж цей потік згортається назад, ми змушені продавати з резервів ту ж валюту, вилучаючи з обігу гривню, щоб попередити її знецінення і стрибки цін. Коли ж коштів у резервах залишається критично мало, відбувається валютна криза, що й спостерігалося у 1998–1999, 2008–2009 і 2014–2015 рр.", - йдеться в статті.
"За цією схемою НБУ працює й сьогодні. З тією лише відмінністю, що офіційного курсу гривні він тепер не фіксує. Але це й зрозуміло: закон його до того не зобов'язує, стан економіки незавидний, валюта в дефіциті, а підставлятися під зайву критику бажання немає ніякого. Тим більше, що її й так вистачає. Разом з тим це не виправдовує спроб Нацбанку переконати всіх у незначній ролі курсу. Особливо коли вся країна є свідком гучних офшорних скандалів і різкого зростання кількості обмінних пунктів", - зазначає автор статті.
Кораблін зазначає, що в періоди стрімкого падіння гривні різко падали ціни на сировину, яку експортує Україна (зерно, метали, найпростіша хімія).
"Як результат, у нас танула експортна виручка, стискався бізнес, бюджетні надходження, доходи населення. Та оскільки зобов'язання держави й приватного сектору більш інерційні, оголювався дефіцит валюти та бюджету. Завершальним акордом слугувало виснаження міжнародних резервів і падіння курсу гривні", - пояснює Кораблін.
Нагадаємо, Національний банк України вважає нормальним коливання курсу в середньостроковій перспективі в діапазоні 10-20%, сказав директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Сергій Ніколайчук.
Детальніше про курс гривні читайте у статті Сергія Корабліна "Курсова лихоманка: пауза між рецидивами" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".