UA / RU
Підтримати ZN.ua

Економіка Китаю стикається зі значними проблемами, незважаючи на зусилля влади цьому запобігти – WSJ

Спроби вирішити проблеми з COVID-19 та на ринку нерухомості навряд чи повернуть Китай до швидкого зростання, вважають економісти.

Нещодавні зусилля влади Китаю щодо коригування заходів контролю над Covid-19 і пожвавлення активності на розбитому ринку нерухомості викликали надію, що китайський лідер Сі Цзіньпін робить новий акцент на заходах для підтримки економіки, що потенційно призведе до сильного відновлення зростання наступного року. Але економісти попереджають, що ці кроки все ще не зумовили суттєвих змін у політиці Сі. У той час як очікується, що економіка Китаю дещо відновиться у 2023 році після значного спаду цього року, більшість економістів сумніваються, що вона незабаром повернеться до стрімкого зростання передпандемічних днів, пише WSJ.

У короткостроковій перспективі попит на китайський експорт падає, оскільки західні споживачі скорочують витрати. Деякі міста відновлюють суворі заходи контролю над Covid через різке зростання кількості випадків захворювання. І продажі житла, невдалі протягом місяців, продовжують падати, незважаючи на зниження іпотечних ставок та інші заходи.

У п’ятницю центральний банк Китаю заявив, що він зменшить суму резервів, які банки повинні зберігати під свої депозити, щоб збільшити кредитування домогосподарств і підприємств, але економісти заявили, що цей крок, ймовірно, матиме обмежений вплив через слабкий апетит до нових позик.

У довгостроковій перспективі Китай стикається з іншими проблемами, включаючи старіння населення, високий рівень боргу та тиск з боку США, які намагаються обмежити доступ Китаю до напівпровідників та інших технологій.

Незважаючи на те, що економісти Goldman Sachs прогнозують невелике зростання економіки Китаю у другій половині 2023 року, оскільки буде скасовано більше заходів контролю за COVID-19, вони бачать зростання лише близько 4% — значно нижче рівня до пандемії, коли зростання становило в середньому 8,6% за десятиліття до 2019 року.

Луїс Куіс, головний економіст Азіатсько-Тихоокеанського регіону S&P Global Ratings, прогнозує середньорічне зростання на 4,4% від сьогодні до 2030 року, а потім спад до 3,1% у наступному десятилітті. Він звертає увагу на скорочення населення працездатного віку в Китаї та зростання геополітичної напруженості.

Репресії уряду проти приватних інтернет-компаній минулого року, частково зумовлені бажанням скоротити накопичення багатства в технологічному секторі, призвели до втрати робочих місць, що зумовило цього літа збільшення безробіття серед міської молоді в Китаї майже до 20%. Це також спонукало багато компаній приватного сектора скоротити витрати.

У вівторок JD.com Inc., одна з найбільших платформ електронної комерції в Китаї, заявила, що наступного року планує скоротити зарплати близько 2000 менеджерів на 10-20%, щоб допомогти покращити виплати працівникам.

Невизначеність все ще витає навколо сектора нерухомості, на який припадає приблизно чверть загальної економічної діяльності Китаю. Хоча останні заходи Пекіна можуть допомогти забудовникам уникнути дефолтів і зменшити ризик фінансового зараження, вони не мали прямого впливу на стимулювання покупки житла, зазначив Тін Лу, головний економіст Nomura з Китаю.

Перенасичення житлом додає проблем. Розалія Яо, аналітик дослідницької фірми Gavekal Dragonomics, підрахувала, що Китаю знадобиться приблизно 20 місяців, щоб продати свій запас непроданого житла, який наразі становить понад 2,2 мільярда квадратних метрів.

Читайте також: Китай охопили протести через жорсткі ковідні обмеження

Хоча Сі Цзіньпін прагне не допустити значного погіршення економічного спаду в Китаї, він вважає, що надто швидке зростання може посилити фінансовий дисбаланс в економіці та збільшити прірву між багатими та бідними. На нещодавньому з’їзді Комуністичної партії Китаю, де він отримав ще п’ять років влади, пан Сі виклав економічний порядок денний, зосереджений на таких пріоритетах, як підвищення самозабезпеченості Китаю продовольством, енергією та високотехнологічними товарами; стримування боргу і перерозподіл багатства в рамках програми, відомої як «загальне процвітання». Економісти кажуть, що ці цілі, хоча й потенційно корисні для Китаю, можуть зашкодити продуктивності, перешкоджати приватним інвестиціям і заважати зростанню робочих місць.

Водночас владу Китаю не влаштовує нинішня система світового порядку, в якій превалюють західні цінності, стандарти, функціонують глобальні інститути, підпорядковані США, а для Сполучених Штатів, навпаки, він — основний конкурент, що має потенціал цей порядок змінити. Про те, як Китай стає більш амбіційним та наполегливим у досягнення власних цілей, читайте у статті Наталії Бутирської «Новий порядок від Сі Цзіньпіна».