У першому кварталі 2026 року економічне зростання Китаю перевершило очікування, що свідчить про обмежений вплив війни на Близькому Сході, принаймні, на цей момент, але не вказує на ознаки покращення ситуації зі слабкими споживчими витратами. Згідно з заявою Національного бюро статистики Китаю, опублікованою в четвер, 16 квітня, завдяки посиленню виробничого сектору та експорту, ВВП країни зріс на 5% порівняно з минулим роком, що є найшвидшим зростанням за останні три квартали, повідомляє Bloomberg.
Підкреслюючи розбіжності між основними секторами економіки, промислове виробництво в Китаї в березні зросло на 5,7% порівняно з минулим роком, що перевищило прогнози. Натомість роздрібні продажі не виправдали очікувань і зросли лише на 1,7%, що є слабшим результатом порівняно зі зростанням у 2,8% в перші два місяці року.
“Виробнича сфера економіки залишається стійкою і досі є ключовим фактором зростання в найближчій перспективі …У перспективі макроекономічна програма Китаю, ймовірно, буде зосереджена на двох взаємопов’язаних пріоритетах: стимулюванні економічного зростання та внутрішнього попиту”, — зазначає головний економіст компанії Guotai Junan International у Гонконгу Хао Чжоу.
Війна США та Ізраїлю з Іраном, яка триває вже сьомий тиждень, поки що не загрожує економічній динаміці Китаю, що склалася на початку 2026 року, частково завдяки крокам Пекіна в минулі роки, спрямованим на зміцнення енергетичної безпеки та ізоляцію своєї економіки від глобальних потрясінь. Багаторічний дефляційний тиск також послабив імовірність негайного впливу підвищення цін на нафту на споживчі ціни.
Попри незначні ознаки поліпшення внутрішнього попиту, остання офіційна оцінка стану економіки, ймовірно, зменшить необхідність у додаткових стимулах, особливо після того, як Китай прийняв більш гнучкий підхід до зростання, знизивши цільовий показник ВВП до діапазону 4,5%-5% — найнижчого з 1991 року.
Темпи зростання ВВП особливо виділяються, оскільки рік тому зростання було особливо сильним завдяки сплеску експорту перед запровадженням мит США. Це створило базу для порівняння і спонукало заступника голови Народного банку Китаю Мао Шен’юна назвати результат “цінним”, зважаючи на “суворі зовнішні умови”.
“Загалом, основні макроекономічні показники відновилися в першому кварталі, а нові рушійні сили швидко зростають. Але ми також маємо бачити, що зовнішня ситуація є складнішою та більш нестабільною, а дисбаланс між потужною внутрішньою пропозицією та слабким попитом залишається значним”, — сказав Мао на брифінгу в Пекіні.
Швидке зростання в технологічних секторах продовжувало стимулювати промислове виробництво, а також експорт, який у першому кварталі зріс на 15% порівняно з минулим роком.
Загалом, за словами Мао, виробничий сектор забезпечив майже третину економічного зростання у цьому кварталі.
“Хороша новина у звіті про ВВП Китаю — різке прискорення зростання свідчить про сильний початок року. Менш хороша — воно ґрунтується на хиткому фундаменті”, — кажуть аналітики Bloomberg Economics Чан Шу та Девід Кю.
Ознакою наслідків енергетичної кризи, спричиненої війною на Близькому Сході, стало падіння обсягів виробництва нафтопродуктів у березні на 2,2%. Це свідчить про те, що нафтопереробні заводи скоротили обсяги виробництва, щоб зберегти запаси на тлі ускладнення ситуації з поставками.
На противагу значному зростанню виробництва на заводах, споживчі витрати та приватні інвестиції продовжували знижуватися, що призвело до нерівномірності в економіці. Рівень безробіття серед міського населення в березні несподівано зріс до 5,4%, що є найвищим показником за рік. Інвестиції в нерухомість впали на 11,2%.
Ще зарано говорити про те, що Китай вийшов із кризи, кажуть економісти. Слабкість приватного сектора призводить до зростання безробіття — це дедалі гостріше політичне питання, яке, ймовірно, спонукає до цілеспрямованих стимулювальних заходів, особливо з огляду на надзвичайно важливу роль приватного сектора у створенні робочих місць.
Керівне Політбюро Комуністичної партії Китаю планує провести наприкінці квітня засідання, присвячене економіці. Деякі економісти прогнозують лише цільову політичну підтримку. Чиновники, ймовірно, відкладуть масштабні стимулювальні заходи доти, доки економіка не зіткнеться з серйозними проблемами.
“Вони, ймовірно, запровадять цільову фіскальну підтримку та полегшувальні заходи, щоб впоратися з шоком цін на енергоносії та зменшити тиск на витрати”, — каже економіст Credit Agricole CIB Сяоцзя Чжі.
Чжі також очікує прискорення державних витрат на стратегічні інвестиційні проєкти, оскільки війна на Близькому Сході спонукатиме Китай зміцнювати національну безпеку. Це також допоможе пом'якшити будь-який тиск на зростання в найближчій перспективі, якщо зовнішній попит погіршиться.
Дедалі більше економістів прогнозують, що Народний банк Китаю не знизить процентні ставки цього року, оскільки “нафтовий шок” підвищив інфляційні очікування.
“Слабкий попит на робочу силу тисне на споживання. Динаміка зростання залишається обумовленою виробництвом. З огляду на конфлікт на Близькому Сході та потенційні перебої з постачанням енергоносіїв, ми бачимо ризик уповільнення зростання”, — зазначає економіст Реймонд Єнг.
Bloomberg раніше писало, що блискавичне економічне зростання Китаю, яке десятиліттями покращувало добробут мільярдів людей і перекроювало ринки по всьому світу, більше не виглядає невідворотним законом природи. Розмір економіки — частина проблеми: чим вона більша, тим важче забезпечити надвисоке зростання. Але ключова роль у гальмуванні економіки належить низці глибинних структурних чинників: слабкому споживчому попиту, затяжній кризі на ринку нерухомості та скороченню робочої сили.