"Коли у поганих людей виникають проблеми, вони роблять погані речі", – сказав у серпні Джо Байден, маючи на увазі, що Китай через свої економічні проблеми перетворився на "бомбу сповільненої дії". Експерти знижують цільовий показник зростання економіки країни на весь рік нижче за офіційний рівень у 5%, пише Reuters.
Проте минулого місяця, перебуваючи у В'єтнамі, президент США заявив, що, на його думку, Китай не вторгатиметься в Тайвань саме тому, що друга за величиною економіка світу сповільнюється: "Насправді все навпаки – у нього, мабуть, немає того потенціалу, що був раніше". Крім того, у голови КНР Сі Цзіньпіна "зараз дуже багато інших справ".
Не дивно, що Байден дає суперечливі сигнали про те, наскільки небезпечний Китай для своїх сусідів, з якими Сполучені Штати створюють мережу дедалі тісніших союзів у сфері безпеки. Огляд новітньої історії показує, що великі держави становлять загрозу незалежно від того, чи перебувають вони на підйомі, піку чи спаді, каже історик Віктор Себестьєн.
Він зазначає, що Німеччина, Франція, Британська імперія, Османська імперія та Австро-Угорщина вели війни як до, так і після свого піку. Нинішня війна Росії в Україні є прикладом занепаду держави, яка вторглася до свого сусіда.
При цьому Китай може бути особливо небезпечним, якщо його могутність справді досягла піку. Це пов'язано з тим, що Сі може почати діяти за принципом "зараз чи ніколи", вважаючи, що якщо Народна Республіка надто довго чекатиме, щоб заявити про свої претензії на Тайвань або великі ділянки Південно-Китайського моря, то шанси на успішне військове вторгнення знизяться. Пекін, безумовно, обурює своїх сусідів. Наприклад, минулого тижня він встановив плавучий бар'єр біля скелястого виступу в Південно-Китайському морі, на який претендують Філіппіни, і Маніла відразу його прибрала.
Деякі економісти стверджують, що рано говорити про те, що Китай досяг свого піку. На їхню думку, економіка країни з капіталом 19 трлн дол. може відновити свій рух вгору, як тільки їй вдасться впоратися з величезним боргом, який після світової фінансової кризи 2008 року подвоївся і перевищив 300% ВВП.
Однак проблеми боргу, надмірних інвестицій, технологічної "холодної війни" зі США і зростаючого втручання держави в приватний сектор мають глибоке коріння. Більше того, Сі, схоже, не бажає йти на глибокі реформи, необхідні для виходу на більш жорстку траєкторію зростання. Навіть якби він це зробив, то після того, як ліки подіють, скорочення чисельності населення рано чи пізно стримає зростання країни.
Війна між США та Китаєм все ще здається малоймовірною: обидві сторони знають, що економічні та людські втрати внаслідок конфлікту можуть бути катастрофічними. Але те, що на початку XX століття економіки Європи були тісно переплетені, не завадило Першій світовій війні.
Багато сусідів Китаю – від Індії до В'єтнаму та Філіппін – бояться, що він захопить частину їхньої території. Вони були обурені, коли в серпні Китайська Народна Республіка опублікувала нову "стандартну карту" Китаю, до якої увійшли один із індійських штатів, а також Тайвань та 90% акваторії Південно-Китайського моря.
США та їхні західні союзники також стурбовані тим, що Китай може завдати удару Японії та Південній Кореї – двом економічно важливим для них державам. Саме тому Америка зміцнює свої союзи з країнами в Індо-Тихоокеанському регіоні та збільшує витрати на оборону. Японія, наприклад, планує подвоїти витрати на оборону до 2% ВВП до 2027 року. Вашингтон навіть веде переговори про укладання великої угоди зі зброєю зі своїм старим ворогом Ханоєм.
Водночас США та інші союзники запроваджують обмеження на експорт до Китаю таких технологій, як сучасні мікросхеми. Вони також прагнуть скоротити свою залежність від ключових китайських товарів, таких як найважливіші мінерали та сонячні батареї.
Не дивно, що Пекін сприймає зусилля Америки як спробу оточити його. Поєднання цих чинників із слабкими економічними перспективами робить Китай особливо небезпечним у найближчі роки, вважає Майкл Беклі, професор політології з Університету Тафтса. Ймовірно, ризики в найближчій перспективі зросли з того часу, як Беклі дійшов такого висновку в книзі "Зона небезпеки", автором якої він став минулого року разом зі своїм колегою Хелом Брендсом. Почасти це пояснюється тим, що у економіки Китаю зараз більш серйозні проблеми, ніж вважала більшість спостерігачів, і тим, що Америка стрімко зміцнює свої альянси. Навіть європейські країни, які досить спокійно ставилися до Китаю, стають все більш настороженими, зокрема через дружбу Сі з Владіміром Путіним.
Однак ці події означають, що період пікової небезпеки може бути відносно коротким. Як тільки американський альянс зміцнить свою оборонну позицію, вартість військових дій Пекіна зросте і він втратить здатність нарощувати свої збройні сили за кордоном, якщо зіткнеться з фінансовою нестабільністю вдома.
Водночас адміністрація Байдена намагається знизити напруженість. В останні місяці низка високопоставлених американських чиновників зустрічалася з китайськими колегами, і Вашингтон сподівається, що Сі відвідає Сан-Франциско для участі у саміті Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва у листопаді. Однак важко проводити політику, яка б одночасно заспокоювала та стримувала Китай.
Більше того, Сполученим Штатам важко дотримуватись м'якої позиції. Наприклад, у червні Байден назвав Сі "диктатором", що Пекін назвав "провокацією". Якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах наступного року, він може зайняти жорсткішу позицію, враховуючи, що багато політиків-республіканців налаштовані стосовно Китаю особливо вороже.
Незважаючи на дипломатію, напруженість у відносинах між двома країнами зростає. Індекс ризику у відносинах між двома країнами, що розраховується Goldman Sachs на основі моніторингу згадок у пресі про напруженість у Тайванській протоці, зріс до 72 з однозначних цифр на початку 2020 року. На думку Беклі з Тафтса, ймовірність війни у найближче десятиліття може зрости до 10%.
Звісно, важко назвати якусь цифру геополітичного ризику. Але навіть низька ймовірність катастрофічних подій, безумовно, є приводом для більшого занепокоєння, чим довше зберігаються економічні проблеми Китаю. Компаніям та інвесторам варто враховувати цей ризик.