Підконтрольна Росії окупаційна адміністрації терористичного угруповання "ДНР" передала під контроль маловідомих російських фірм "націоналізовані" Горлівський м'ясокомбінат і завод "Стальканат-Силур" у Харцизьку, пише "Східний варіант".
З початком російської агресії в Донбасі у 2014 році підприємства опинилися на тимчасово окупованій території Донецької області, у 2016 році були захоплені бойовиками "ДНР" і оголошені "державними підприємствами" квазіреспубліки.
Захоплення українських підприємств проводиться за схемою "зміни керуючого", при цьому дані реальних власників "керівних російських компаній" окупанти не розкривають.
Відомо, що канатний завод "Силур" передано "в управління" російському ТОВ "РосЕкспоСнаб", Горлівський м'ясокомбінат - ТОВ "Профгарант", відкритої інформації про обидві фірми майже немає.
За даними російського держреєстру, компанія з назвою "РосЕкспоСнаб" зареєстрована в Ростові-на-Дону 20 липня 2018 року, її засновником і керівником є Андрій Литвинов. Компанія торгує рудами, металами та будматеріалами, її статутний капітал - 10 тисяч рублів.
Офіційною причиною "передачі" заводів називається нібито "поганий економічний стан і робота з перебоями". Втім, за п'ять років окупації в окремих районах Донецької і Луганської областей складно знайти стабільно працююче підприємство.
"У самому факті захоплення українських активів в ОРДЛО немає нічого нового або сенсаційного. Але якщо раніше українські підприємства в ОРДЛО формально захоплювалися угрупованнями сепаратистів і отримували статус "державних підприємств", то тепер до поділу захопленої української власності відкрито підключилися російські компанії", - йдеться в матеріалі.
Переділ активів, що залишилися нерозграбованими, викликає протест у лояльних ексватажкові "ДНР" Олександру Захарченку (ліквідовано 31 серпня 2018 року – ред.) медіа та блогерів, які називають незаконну передачу українських заводів в управління компаніям з РФ "рейдерським захопленням".
Відповідальність за "рейдерське захоплення" вони покладають на "міністра доходів і зборів" Євгенія Лавреньова та "міністра промисловості" Едуарда Арматова.
Коли Україна впроваджувала блокаду ОРДЛО, розрахунок був якраз на те, щоб зробити окупацію невигідною, і відтермінувати момент повноцінного відродження економіки цього регіону. Але блокада – це лише один із компонентів, які мала б використати Україна для прискорення деокупації.
Іншими компонентами, які треба було розробляти та втілювати після впровадження блокади, мали б стати додаткові економічні важелі, які зробили б для місцевого населення Донбасу жаданим якщо не одразу повернення до України, то принаймні відновлення зв'язків із нею.
Докладніше про блокаду ОРДЛО, її наслідки та ризики зняття читайте у матеріалі Юлії Самаєвої "Блокадна гра з нульовою сумою" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".