На сьогоднішній день вже не так важливо, чим закінчаться виснажливі торгові переговори США і Китаю, тому що принципової шкоди світовій торгівлі вже завдано, і переграти не вийде. Крива дохідності - кращий інструмент для визначення рецесій - продовжує рухатися тільки вниз, саме так вона робила перед сімома останніми рецесіями. Спрощуючи, її зниження говорить про те, що інвестори впевнені, що майбутнє зростання буде нижче поточного, а процентні ставки в майбутньому будуть знижуватися. І зниження ключової ставки ФРС - недостатній важіль, щоб цей тренд розгорнути. За прогнозами аналітиків Saxo Bank, найнижча точка в економічному циклі для Китаю припадає на третій квартал цього року, а для США, Британії та Європи - на перший-другий квартали 2020-го. Це буквально "орієнтири кризи", яку чекають вже кілька років.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Юлія Самаєва. За її словами, всі десять індексів PMI, що відображають економічні тренди у виробництві, знизилися. Якщо виробництво зменшується, сповільнюється темп світової торгівлі і знижується експорт. Що ще гірше, попит також падає.
"Глобальні потоки прямих іноземних інвестицій у світі з того моменту досягли найнижчого рівня з часів останньої фінансової кризи. Ще більш відчутні для світової економіки удари США по Китаю, так як Піднебесна тісно пов'язана з найбільшими глобальними виробничими і торговими мережами, в чому є одним з найважливіших двигунів глобальної економіки, і всі її проблеми так чи інакше впливають на економіки багатьох інших країн. Якщо Китай готується до "жорсткої посадки", пристебнути ремені слід багатьом. У минулому році зростання економіки Китаю було найбільш повільним за останні 28 років - 6,6% і, за очікуваннями Moody's, в цьому році продовжить сповільнятися до 6,2%. Дві третини експорту ЄС гостро реагують на глобальні торговельні війни, тому що інтегровані в ланцюжки світових поставок, - зазначає оглядач. - І коли Федеральна резервна система США, Європейський центробанк і Банк Японії в унісон заявляють про пом'якшення грошово-кредитної політики, це чи не найточніший сигнал про те, що ми впритул наблизилися до світової кризи. Але заковика в тому, що в самоті врятувати світ центробанки не зможуть, для цього потрібні і політичні, і фіскальні заходи, до яких далеко не всі готові".
Детальніше про проблеми з міжнародними фінансами читайте в статті Юлії Самаєвої "Епоха "дешевих" грошей і "дорогих" наслідків" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".