Весняні зустрічі Світового банку і Міжнародного валютного фонду проходять на тлі невдоволення країн Глобального Півдня, які ставлять під сумнів післявоєнну глобальну фінансову архітектуру. Це проблема для Заходу. Зусилля, спрямовані на допомогу Україні, лише погіршують ситуацію.
«Зараз пандемія та інфляція, посилені російським вторгненням, поставили рекордну кількість країн, що розвиваються, на межу суверенної боргової кризи. Допомога їм має бути основним завданням МВФ і Світового банку», - пише в статті для Bloomberg старший науковий співробітник Observer Research Foundation в Нью-Делі Міхір Шарма.
Він зауважує, що навіть голова Світового банку Девід Малпасс, який скоро залишить свій пост, згоден, що «процес реструктуризації боргу просувається не надто швидко, і ще не було достатньо дискусій про те, яких заходів вжити, щоб добитися боргової стійкості». Повільні темпи змусили багато країн замислитися над тим, чи не втратили багатосторонні кредитори з поля зору їхні потреби.
Шарма підкреслює, що МВФ і Світовий банк грають дуже велику роль у побудові довіри до післявоєнного ліберального порядку і самої ідеї, що цей порядок повинен працювати на користь всім, навіть найбідніших країн з найбільшими боргами. Боротьба між інституціями може призвести до «розірвання майже 80-річної угоди» між багатими і бідними країнами, - написали нещодавно прем'єр-міністр Барбадосу Міа Амор Моттлі і президент Фонду Рокфеллера Раджив Шах.
Автор підкреслює, ситуацію погіршує те, що все це відбувається якраз тоді, коли Захід критикує країни, що розвиваються, за недостатню критику агресії Росії. Минулого року міністр закордонних справ Індії потрапив у заголовки газет, заявивши, що «Європа повинна позбутися думки, що її проблеми - це проблеми світу, а проблеми світу - це не проблеми Європи». Шарма погоджується з тим, що подібні нарікання значною мірою перебільшені. Ніхто не може звинувачувати Європу чи США в тому, що вони прагнуть ширшого засудження жорстокого і неспровокованого вторгнення Росії. Ніхто також не ставить під сумнів, скільки власних ресурсів західні країни вирішили інвестувати в допомогу Україні і її самооборону.
«Але коли глобальні інституції порушують свої правила, підтримуючи ці зусилля, їхні дії заслуговують на більшу увагу. Зокрема, минулого місяця рада директорів МВФ вирішила дозволити кредитування країн, які опинилися в «ситуації винятково високої невизначеності». За всі вісім десятиліть свого існування МВФ ретельно уникав кредитування країн, втягнутих у конфлікти. Це було підкреслено ще два роки тому, коли гроші, обіцяні Ефіопії, не надійшли після того, як в північній частині країни вибухнула громадянська війна», - нагадує індійський експерт.
Однак, через чотири дні після рішення Ради директорів фонд використав свої нові правила фінансування, щоб виділити Україні 15,6 мільярдів доларів. При цьому, Шарма нагадує, що Київ і без того третій найбільший позичальник МВФ і утримує «цей титул» вже більше десяти років. В очах Заходу це може здатися хорошим прикладом того, як авторитетна установа швидко реагує на нову невідкладну загрозу. Для решти світу це «кричущий фаворитизм» і несправедливе використання «наших грошей», - пише індійський експерт.
«Коли десять років тому Греція була потрібна допомога, МВФ заплатив замість Німеччини і Франції. Це була помилка. Сьогодні Україна потребує допомоги і заслуговує на неї. Країна не повинна здавати свій суверенітет через брак грошей. Але її друзі на Заході можуть дозволити собі підтримувати платоспроможність України. Вони повинні допомагати безпосередньо і прозоро, замість того, щоб підривати глобальні інституції», - пише Шарма.