Український агробізнес, як і вся країна, через вторгнення Росії опинився в складній ситуації, яка потребує застосовувати неординарні юридичні варіанти врегулювання договірних спорів. Як аграріям вирішувати проблеми з виконанням зовнішньоекономічних контрактів (ЗЕД-контрактів), пояснюють Маргарита Брянська та Богдан Яськив у статті «Війна автоматично не скасовує виконання раніше взятих бізнес-зобов’язань».
В умовах воєнного стану в контексті виконання ЗЕД-контрактів аграрії зазвичай стикаються з такими ситуаціями:
- неможливо виконати зобов’язання взагалі (обов’язок у натурі чи оплатити поставку);
- неможливо виконати окремі умови договору (строк, спосіб доставки, асортимент, кількість тощо).
У першому випадку йдеться, як правило, про знищення товару (знищення посівів чи сховища, викрадення сільськогосподарської продукції окупантами тощо) або ж про втрату над ним контролю власником (наприклад, посіви чи елеватори розташовані на окупованій території).
У такому разі будуть застосовуватися форс-мажорні обставини, проте вони звільняють від відповідальності, а не від виконання зобов’язання в цілому. Тому варто звернутися до контрагента з пропозицією припинити такий договір узагалі через об’єктивну неможливість його виконати в строк або ж за можливості ініціювати внесення змін до нього в контексті самого товару чи термінів його поставки.
Щодо другого випадку ситуація дещо простіша: сам товар є або найближчим часом буде в наявності, проте продавець не має можливості виконати умови щодо строку чи способу його доставки. Знову ж таки, форс-мажор у поміч, але варто ініціювати переговори щодо внесення змін до договору про строк і спосіб виконання зобов’язання.
Наприклад, можливо запропонувати альтернативний варіант доставки товару залізницею або автотранспортом, якщо дозволяє його кількість, проте покладання обов’язку оплати вартості транспортування та страхування товару в дорозі залежить безпосередньо від переговорної сили сторони та попередніх домовленостей.