Умовно всі українські ліси зараз можна поділити на дві групи.
Перша з них — це ліси на територіях, тимчасово окупованих Росією, або в зоні бойових дій. Планові рубки лісів, які в мирний час здійснювали державні та комунальні лісгоспи, наразі майже не відбуваються. Чому? Бо продавати зрубану деревину нікому й нікуди. Та й окупанти крадуть техніку лісгоспів — як легкові автомобілі, так і вантажівки й трактори.
Самі ж окупанти також не мають змоги проводити рубки у промислових масштабах. І не матимуть у найближчі місяці.
Окей, планових рубок немає. Але чимало лісівників зараз на фронті або в партизанах, контроль із боку інших органів влади обмежений. Тому охорона лісів на окупованих територіях — це проблема.
Як наслідок, поблизу багатьох населених пунктів місцеві жителі хаотично рубають дерева для опалення. Але масштаб таких рубок значно менший, ніж масштаб планових рубок, що їх здійснювали лісгоспи в мирний час.
Також фіксуються випадки вирубування окремих дерев окупантами для обладнання фортифікаційних споруд, використання лісництв лісгоспів для облаштування своїх баз тощо. Але це теж локальне явище.
Отже, в короткостроковій перспективі рубки не матимуть значного впливу на окуповані ліси України. Але це не означає, що лісам нічого не загрожує.
Уже зараз у Чорнобильській зоні згоріло понад 10 тис. га лісів. Ще понад 6 тис. га горять поряд із зоною. Загроза не лише для лісу, а й для численних стратегічних ядерних об’єктів Зони відчуження. Лісові пожежі вирують і на сході та півдні країни.
Через зміну клімату та інші фактори лісові пожежі були величезною проблемою і в мирний час. Зараз же, коли будь-який снаряд здатен викликати загоряння, українські ліси — це справжня порохова бочка.
У мирний час лісові пожежі ліквідовували лісівники та пожежники. Але не зараз, бо окупанти блокують діяльність українських структур. До того ж стає дедалі тепліше і сухіше, тож уже у найближчі місяці в окупованих лісах можуть виникати пожежі небаченого масштабу. Гасити їх буде просто нікому, Україна може втратити сотні тисяч гектарів лісу за лічені місяці.
Єдиний вихід із ситуації — це повна деокупація території України. Над цим зараз працюють майже всі.
Друга група — це решта лісів, куди ще не дісталися (і, сподіваємося, ніколи не дістануться) російські окупанти. На більшості цих територій лісгоспи продовжують проводити планові рубки. Такі ж, як у довоєнний час. Хоча їхній обсяг і скоротився майже в 2,5 разу порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Українська економіка частково паралізована, тож планові рубки і подальша обробка деревини на деревообробних підприємствах — це спосіб створювати робочі місця, експортувати українську деревину за кордон і наповнювати бюджет податками.
Однак є один важливий нюанс — законність.
Унаслідок блокування портів основним і майже єдиним покупцем української деревини залишився Європейський Союз. У європейців достатньо серйозні вимоги до законності та «екологічності» деревини, яку вони імпортують.
Європейці чудово розуміють, що українська деревина є проблемною, що в Україні купа незаконних рубок. У попередні роки незаконні рубки в Україні ставали предметом гучних скандалів у Європі.
Після початку війни ЄС частково заборонив імпорт деревини з Білорусі. Очікується, що схоже рішення буде прийняте і щодо деревини з Росії. Не тільки тому, що це країни-агресорки, але й тому, що перевірити законність деревини з Росії та Білорусі зараз майже неможливо. Українська деревина могла б частково замінити російську та білоруську та зайняти європейський ринок.
Проте сумнівна репутація української деревини (це офіційний висновок Єврокомісії) може зіграти злий жарт. Якщо під час війни Україна не зможе забезпечити повну законність і прозорість рубок лісу, то ЄС відмовиться від імпорту й нашої деревини. Бо перевіряти її законність так само важко, як і деревини з Росії. Наслідки будуть сумними, Україна втратить мільйони євро валютних надходжень.
На жаль, доступна інформація свідчить, що окремі українські лісгоспи можуть і надалі здійснювати незаконні рубки під час війни. Чи спроможна влада сьогодні виявляти незаконні рубки? Сумнівно, бо це було проблемою і в мирний час. Законопроєкт про реформу Держекоінспекції (№3091) міг би допомогти, але його так і не ухвалили.
Проблемою залишається й ринок деревини. Війна війною, а класичні корупційні схеми, про які заявляли деревообробники та навіть органи влади, нікуди не поділися. Наприклад, експорт продукції власної переробки лісгоспів за заниженими цінами, проблеми з доступом до торгів, можливість реалізовувати незаконно заготовлену продукцію. Законопроєкт №4917-д міг би дещо виправити ситуацію, але у воєнний час він не є пріоритетом для парламентаріїв.
Звісно, що нечесна торгівля деревиною — це такі ж мільйонні збитки для держави, як і незаконні рубки. А зараз кожна гривня є критичною.
Тому прямо зараз Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, а також Держлісагентство повинні забезпечити цілковиту законність усіх рубок лісу на територіях, де не ведуться бойові дії, і зупинити корупційні схеми на ринку деревини.
Жодних санітарних рубок здорових дерев, жодного продажу продукції «власної переробки» за заниженими цінами, жодних інших порушень законодавства. Це надзвичайно важливо для підтримки економіки країни під час війни.
Більш того, Верховній Раді варто було б повернутися до низки важливих екологічних законопроєктів, зокрема до №3091 і 4917-д. Кожен із них здатний забезпечити додаткові надходження до бюджетів, прозорість у лісовій сфері, а значить, допомогти перемогти агресора.