ПОРЯДКУ присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника (ПОСТАНОВА КМУ від 7 березня 2007 р. №423 Київ) (чинний) (далі - ДОК1) та Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника (текст проекту, 2013 р.) (далі - ДОК2)
ДОК1 складається з 45 пунктів, ДОК2 - з 50.
У ДОК1 використано скорочення МОНмолодьспорту, у ДОК2 - абревіатуру МОН.
У ДОК2 вилучено абз. 2 і 3 п. 4:
Дипломи доктора і кандидата наук та атестат старшого наукового співробітника, видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за результатами захисту дисертацій або рішень вчених рад до 1 вересня 1992 р., в Україні визнаються дійсними.
Відшкодування витрат на виготовлення бланків диплома доктора і кандидата наук та атестата старшого наукового співробітника здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.
Норма про відшкодування витрат, перенесена в абз. 2 п. 40 ДОК2, покладає відшкодування витрат на виготовлення бланків диплома доктора, кандидата наук, доктора філософії та атестата старшого наукового співробітника на осіб, які їх отримують.
У п. 6 ДОК2 вказано, що особливості застосування Порядку та інших нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів під час розгляду дисертацій, що містять державну таємницю, визначаються "рішенням МОН за погодженням з СБУ" замість "...спільним рішенням СБУ та МОНмолодьспорту" в п. 6 ДОК1
У п. 7 ДОК2 вказано, що МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора, кандидата наук та доктора філософії [новація]. В п. 7 ДОК1 вказано, що МОНмолодьспорту проводить експертизу дисертаційних робіт та видачу дипломів на підставі рішень спеціалізованих рад та атестаційного висновку МОНмолодьспорту.
Про проведення експертизи МОН сказано в п. 27 ДОК2.
У порівнянні з ДОК1 у ДОК2 вилучено п. 8.
8. Участь учених у роботі, пов'язаній з атестацією наукових і науково-педагогічних кадрів, є складовою їх наукової та науково-педагогічної діяльності.
В п. 8 ДОК2 вказано, що спеціалізовані вчені ради утворюються в установах, що проводять фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження. У п. 9 ДОК1 є вимога про фундаментальні та прикладні дослідження установ. В новій редакції установі достатньо проводити один з видів (фундаментальні чи прикладні) досліджень замість двох категорій разом.
В п. 8 ДОК2 змінено перелік організацій, які можуть клопотати про утворення спеціалізованих вчених рад. Зокрема вказано, що вищі навчальні заклади та наукові установи, що належать до сфери управління МОН, також можуть клопотати про утворення спеціалізованих вчених рад.
В абз. 2 п. 8 ДОК2 - "положенням про раду" замість "положенням про ради" в абз. 2 п. 9 ДОК1.
В абз. 3 п. 8 ДОК2 додано "розгляду дисертацій та проведення їх захисту" замість "проведення захисту дисертацій" у абз. 3 п. 9 ДОК1.
В абз. 4 п. 8 ДОК2 вказано, що МОН "вживає" необхідні заходи в разі порушень радою вимог н.-п.а. замість "може вжити" у п. 9 ДОК1.
У порівнянні з ДОК1 у п. 8 ДОК2 додано, що доктор наук може бути призначений головою лише однієї спеціалізованої вченої ради у випадку, коли у ВНЗ або науковій установі утворено кілька рад.
У порівнянні з ДОК1 у п. 8 ДОК2 додано, що керівники ВНЗ, наукових установ, у яких утворено ради, забезпечують їх ефективне функціонування. Проте з п. 8 в останньому абзаці вилучено слова про персональну відповідальність цих посадових осіб за дотримання спеціалізованими вченими радами вимог н.-п.а, яку покладено тепер на саме керівництво цих рад.
Абз. 3 п. 9 ДОК2. Зі списку коштів вилучено друкування автореферату. Додано, що кошти можуть також надаватися за місцем захисту дисертації, крім раніше (абз. 3 п. 10 ДОК1) - за місцем роботи та місцем прикріплення здобувача.
Слово "можуть" дозволяє організаціям покласти оплату витрат на здобувачів.
Абз. 4 п. 9 ДОК2. Норми оплати праці також необхідно узгоджувати з Мінфіном.
Абз. 3 п. 10 ДОК2 - новий у порівнянні з п. 11 ДОК1. Дисертація виконується в галузі науки та за науковою спеціальністю відповідно до переліку, який затверджує МОН, і повинна відповідати паспорту спеціальності, затвердженому МОН.
Абз. 4 п. 10 ДОК2: "основні науково-дослідні роботи" замість "напрями основних науково-дослідних робіт" у абз. 4 п. 11 ДОК1. Ця зміна певним чином звужує тематику дисертаційних робіт.
Вилучено абзац про мови дисертацій, імовірно, у зв'язку з ухваленням ЗУ "Про засади державної мовної політики" № 5029-VI
У п. 11 ДОК2 додано:
- докторська дисертація може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії.
- докторська дисертація захищається через п'ять років після здобуття особою наукового ступеня кандидата наук.
- допускається подання докторської дисертації до захисту раніше п'яти років за вказаними у проекті вагомими внесками.
- уточнення, що науковий ступінь у галузі медичних та ветеринарних наук може бути присуджений здобувачеві, який має науковий ступінь кандидата наук у цих же галузях відповідно.
У п. 12 ДОК2 додано:
- кандидатська дисертація може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії.
П. 13 ДОК2 частково розширено у порівнянні з п. 12 ДОК1. Зокрема, визнаються публікації в електронних фахових виданнях України. Введено вимогу про публікації статей у періодичних журналах інших держав і зазначено, що до іноземних прирівнюються українські видання, які включено до міжнародних наукометричних баз. Закріплено, що перелік фахових видань затверджується в МОН. МОН визначає мінімальну кількість публікацій та їхній обсяг для розкриття змісту дисертації, а повноту викладу матеріалів у публікаціях повинна визначати спеціалізована вчена рада.
Згідно з п. 16 ДОК2 виключається можливість присудження наукових ступенів з медичних та ветеринарних наук здобувачам, які мають повну вищу біологічну освіту, що допускалося в абз. 3 п. 17 ДОК1.
У п. 18 ДОК2 додано, що ректорам і проректорам ВНЗ, керівникам наукових установ та їхнім заступникам не дозволяється захищати дисертації у спеціалізованих вчених радах, утворених за місцем основної роботи зазначених осіб. Це також зазначено у п. 28 ДОК1. Норму перенесено.
У п. 19 ДОК2 додано, що офіційними опонентами не можуть бути призначені члени атестаційної колегії МОН. Введено ліміт: особа не може бути офіційним опонентом більше ніж 5 разів на рік.
В абз. 2 п. 21 ДОК2 додано, що повідомлення про захист публікується, крім офіційного друкованого видання, ще й на офіційному веб-сайті МОН.
У п. 24 ДОК2 вставлено абзац, що здобувач може ознайомитися з копією письмового відгуку призначеного додатково офіційного опонента за день до захисту або перед захистом дисертації
П. 25 ДОК2 трохи розширено: вказано як окремий диплом доктора філософії.
Згідно з абз. 2 п. 26 ДОК1 після ухвалення рішення про видачу диплома перший примірник дисертації передається для зберігання до Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського. А в абз. 2. п. 26 ДОК2 додано, що електронний примірник облікової картки дисертації за встановленою формою адміністратор (розпорядник) Єдиної державної електронної бази з питань освіти надсилає до Українського інституту науково-технічної та економічної інформації.
У п. 26 ДОК2 встановлено, що для повторного захисту дисертації необхідний дозвіл МОН. У п. 27 ДОК1 дозволу не вимагалося, потрібно було повністю замінити опонентів.
П. 27 ДОК2 - повністю новий у порівнянні з ДОК1. Пункт присвячено розгляду атестаційних справ здобувачів та експертизі дисертацій з метою контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог н.-п.а. з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.
П. 27 ДОК2 має значний обсяг і заслуговує уваги при розгляді нової редакції Порядку про присудження наукових ступенів і звання старшого наукового співробітника.
В П. 27 ДОК2 перераховано заходи, які МОН повинен ужити (замість можливості вживання у п. 9 ДОК1) в разі скасування рішення ради про присудження наукового ступеня. Найбільш суворим заходом є припинення діяльності ради із визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.
В абз. 6 п. 29 ДОК1 вказано, що скасування рішення спеціалізованої вченої ради щодо дисертаційної роботи спричиняє вжиття відповідних заходів аж до зупинення діяльності ради на строк, що встановлюється МОНмолодьспорту. Проте після спливання строку рада поновлює свою діяльність, а не проходить процес утворення. Є заходи позбавлення офіційних опонентів, членів комісії ради права брати участь в атестації наукових кадрів.
Є уточнюючі норми. Зокрема: у випадку скасування МОН рішення ради про присудження наукового ступеня дисертація може бути повторно подана до захисту не раніше ніж через рік після доопрацювання, за наявності дозволу МОН, до іншої спеціалізованої вченої ради.
В абз. 2 п. 28 ДОК2 вказано, що положення, яке затверджує МОН, визначає порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертаційних робіт. А згідно з абз. 2 п. 29 ДОК1 положення про експертну раду затверджується МОНмолодьспорту і регламентує роботу експертних рад. Відповідна назва у ДОК1 не містить слів про проведення експертизи.
В абз. 3 п. 28 ДОК2 вказано, що експертні ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їхньої компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об'єктивність підготовлених ними висновків.
В абз. 3 п. 29 ДОК1 вказано, що експертні ради відповідають за якість та об'єктивність підготовлених ними проектів атестаційних висновків щодо відповідності дисертацій вимогам Порядку, а рівня підготовки здобувачів - науковому ступеню доктора або кандидата наук. Дане формулювання більш м'яке у порівнянні з ДОК 2, проте зазначимо, що для остаточного висновку потрібне порівняння також положень про експертні ради та експертні ради з проведення експертизи, на які посилаються ДОК1 і ДОК2.
В абз. 1 п. 32 ДОК2 вказано, що вчене звання старшого наукового співробітника присвоює МОН на підставі рішення вченої (науково-технічної) ради ВНЗ або наукової установи. У п. 32. ДОК1 ідеться про таємне голосування при ухваленні організацією цього рішення. Проте таємне голосування спеціалізованої вченої ради вказане у п. 34 ДОК2.
В абз. 2 п. 32 ДОК2 вилучено "III-IV рівень акредитації" ВНЗ з тексту, порівняно з п. 31 ДОК1.
В абз. 1 п. 35 ДОК2 встановлено двомісячний строк після засідання вченої (науково-технічної ради) для надсилання в МОН атестаційної справи. У п. 33 ДОК1 строку не встановлено, проте в обох документах порядок оформлення атестаційної справи визначає МОН.
У п. 36 ДОК2 строк розгляду атестаційної справи становить три місяці (згідно з п. 34 ДОК1 - 6 місяців)
В абз. 4 п. 36 ДОК2 допускається відмова МОН у присвоєні вченого звання і встановлюється, що повторне клопотання може бути порушено не раніше ніж через рік (ДОК1 такої норми не містить).
У п. 37 ДОК2 встановлено дату присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. У ДОК1 цю норму прописано в абз. 2 п. 37.
Положення про переатестацію і нострифікацію викладено в ДОК2 з невеликими змінами. Наприклад, абз. 2 п. 25 ДОК1 ("згідно міжнародних угод і конвенцій") перенесено як частину абз. 1 п. 38 в ДОК2.
У ДОК2 "Виготовлення і видача дипломів і атестатів" - замість "Оформлення і видача дипломів і атестатів" у ДОК1.
В абз. 2 п. 40 ДОК2 відшкодування витрат на виготовлення бланків диплома доктора, кандидата наук, доктора філософії та атестата старшого наукового співробітника покладено на осіб, які їх отримують. У п. 39 ДОК1 вказано, що порядок оформлення і видачі дипломів та атестатів, а також їх дублікатів визначає МОНмолодьспорту.
У п. 50 ДОК2 визначення процедури розгляду питань щодо розгляду апеляцій, які не врегульовані законодавством, покладено на атестаційну колегію МОН.
ВИСНОВКИ
ДОК2 містить певні новації (запровадження ступеня доктора філософії, визнання електронних фахових видань для публікації матеріалів та видань, які внесені до наукометричних баз тощо).
Проте ДОК2 у порівнянні з ДОК1 надає загалом більше повноважень МОН, що звужує свободи спеціалізованих вчених рад і здобувачів наукових ступенів. Наприклад, повторний захист дисертацій, згідно з ДОК2, потребує дозволу МОН. Або в ДОК2 виключається можливість присудження наукових ступенів з медичних та ветеринарних наук здобувачам, які мають повну вищу біологічну освіту, що допускалося в ДОК1.
В новій редакції (ДОК2) установі достатньо проводити один з видів (фундаментальні чи прикладні) досліджень для утворення спеціалізованої вченої ради.