Жодну атомну електростанцію у світі не було спроєктовано для експлуатації в умовах війни. Втім, здається, що Європа, та й увесь світ, до кінця не усвідомлюють рівня небезпеки, в якій ми всі живемо протягом останніх двох місяців. Адже українські атомні електростанції працюють під обстрілами та в окупації, що створює загрозу чергової ядерної аварії, яка може бути навіть масштабнішою, ніж катастрофа квітня 1986 року.
У відповідь на російську збройну агресію уряди цивілізованих країн схвалили санкції у секторі енергетики та наклали санкції на понад сім тисяч російських фізичних та юридичних осіб, серед яких «Газпром», «Лукойл», «Роснефть», «Транснефть» та інші. Однак якимось дивним чином енергетичні санкції взагалі не стосуються галузі атомної енергетики та ядерного співробітництва. Ба більше, жодні санкційні обмеження не торкнулися держкорпорації «Росатом», яка є однією з найбільших компаній російської економіки та вже відзначилася своєю присутністю на захоплених українських АЕС.
«Росатом» є одним із головних наповнювачів російського державного бюджету. Держкорпорація об'єднує 356 підприємств атомної галузі, включає не тільки всі цивільні атомні компанії Росії (зокрема, науково-дослідні установи, підприємства з видобутку та збагачення урану, АЕС, атомний криголамний флот, підрядників із будівництва АЕС та інші), а й підприємства ядерно-збройного комплексу.
На світовому ринку «Росатом» посідає:
- перше місце за кількістю енергоблоків у закордонному портфелі проєктів (36 енергоблоків);
- перше місце зі збагачення урану (36%);
- друге місце за видобутком урану (15% ринку);
- третє місце серед постачальників ядерного палива (17%, або кожен шостий реактор у світі).
За даними 2020 року, США імпортують із Росії 16,5% урану для живлення 93 реакторів американських АЕС, а також закуповують 23% низькозбагаченого урану (HALEU) для АЕС нового покоління, запуск яких очікується до кінця десятиліття або пізніше. Сумарно країни ЄС імпортують з РФ 20,2% спожитого урану.
Попри напад Росії на Україну, «Росатом» продовжує будувати нові та обслуговувати наявні АЕС за кордоном, безперебійно отримуючи нові транші мільйонів євро від іноземних партнерів. Наразі вартість закордонного портфеля замовлень держкорпорації сягає 138 млрд дол. «Росатом» задіяний у ядерних проєктах в Угорщині, Фінляндії, Туреччині, Єгипті, Ірані, Китаї, Індії, Бангладеш та деяких інших країнах Азії та Африки.
У березні уряд Фінляндії відмовився ліцензувати АЕС «Ханхіківі-1», до будівництва якої залучений «Росатом». Натомість Угорщина, яка 2014 року без тендера доручила «Росатому» будівництво АЕС «Пакш 2», та ще й отримала пільговий кредит від Росії, абсолютно не готова до подібних кроків. У Туреччині також не планують зупиняти проєкт на 20 млрд дол. із будівництва АЕС у співпраці з Росією. Інші партнери РФ, зокрема країни Азії, досить стримані у висловленні своїх позицій, однак аж ніяк не відмовляються від послуг «Росатому». У 2020–2021 роках уряди В'єтнаму, Болівії, Сербії також доповнили список партнерів Росії, підписавши з держкорпорацією договори щодо спорудження національних центрів науки та технологій.
Такою ж невтішною є ситуація із постачанням російського ядерного палива до країн ЄС. На сьогодні 18 зі 103 реакторів, що експлуатуються у Європі, радянського зразка, а отже, потребують відповідного ядерного палива для роботи. Болгарія, Словаччина та Угорщина використовують на своїх АЕС лише російське паливо, що постачається компанією «TВЕЛ». У березні-квітні, попри транспортні обмеження між Росію та ЄС, Словаччина та Угорщина поповнили запаси палива для своїх АЕС. Щоправда, цінний вантаж довелося доставляти повітряним шляхом через територію Білорусі та Польщі. Обидві країни вагаються, чи відмовлятися від російського ядерного палива, оскільки паливо потенційного американського постачальника Westinghouse на 20% дорожче. Щодо Болгарії, наразі країна має достатньо запасів палива для безперебійної роботи АЕС «Козлодуй» протягом наступних двох років. Однак попередні поставки були винятково з країни-агресора, з якою Болгарія раніше уклала контракт до 2025 року.
У березні Чехія повідомила, що з 2024 року більше не купуватиме паливо для АЕС «Тамелін» у компанії «ТВЕЛ», проте це рішення не стосується АЕС «Дуковани», яка теж працює на російському паливі. Фінляндія хоч і відмовилася від планів будівництва АЕС із «Росатомом», однак державна енергокомпанія Fortum, яка тимчасово призупинила нові інвестиції в Росію, так і не розірвала договорів на постачання ядерного палива з РФ, аргументуючи це тим, що наразі має достатньо запасів для функціонування АЕС «Ловійса» протягом наступних двох років, а далі, очевидно, рішення прийматимуть по ситуації.
«Росатом» володіє численними виробничими потужностями в ЄС та активно співпрацює з низкою французьких, німецьких і фінських компаній щодо спорудження нових АЕС, збагачення урану, постачання палива для АЕС і поводження з ядерними відходами. Докладну інформацію з переліком компаній, що мають тісні зв'язки з Росією, можна знайти на сайті проєкту Defuel russias war machine.
Окрім економічного співробітництва, Росія є членом низки міжнародних організацій щодо науково-технічної співпраці у галузі мирного використання ядерних технологій, зокрема МАГАТЕ та Агентства з ядерної енергії (NEA) при Організації економічного співробітництва та розвитку. Останнє у березні оприлюднило рішення призупинити членство Росії з 11 травня. Позиція ж МАГАТЕ є доволі нечіткою. Організація регулярно висловлює «крайню стурбованість» подіями в Україні та захопленням АЕС російськими військовими, проте методично продовжує називати війну «ситуацією» і надалі співпрацює з росіянами, яких аж близько ста осіб у постійному керівному складі агентства. До того ж чинний заступник гендиректора МАГАТЕ і керівник департаменту ядерної енергії Міхаіл Чудаков до призначення у МАГАТЕ протягом багатьох років працював на керівних посадах у «Росатомі».
Тож абсолютно очевидно, що «Росатом» є одним із провідних наповнювачів російського державного бюджету, а також співучасником ядерного тероризму, який за мовчазної згоди світу триває вже понад два місяці. І хоча перші кроки окремих країн до ізоляції Росії в атомній галузі не можуть не радувати, більшість урядів усе ще воліє не помічати слона у кімнаті й ігнорувати атомну енергетику при обговоренні санкцій проти агресора. Однак чіткі кроки та жорсткі санкції щодо «Росатому» та пов’язаних із держкорпорацією компаній потрібні негайно.
Необхідно:
- виключити Росію, «Росатом» і дотичні компанії з усіх міжнародних організацій;
- запровадити ембарго на імпорт російського урану;
- припинити закупівлю російського ядерного палива;
- зупинити проєкти спорудження АЕС, до яких долучена Росія;
- призупинити всі активні міжнародні проєкти, включно із дослідницькими, до яких залучена Росія;
- заборонити отримання боргового фінансування проєктів «Росатому»;
- заборонити будь-який трансфер технологій на користь «Росатому».
Звичайно, такі санкції є непростими для втілення державами, які війна наразі оминає. Однак неможливо зупинити агресора, не перекривши йому кисню повністю. Та й повноцінно розвиватися і економічно процвітати у світі, над яким, як ніколи раніше, нависла загроза нових Фукусіми та Чорнобиля, буде доволі складно будь-якій країні, незалежно від близькості її кордонів до РФ.