Про глобальне розтринькування бюджетних коштів на ліквідації наслідків калійного виробництва на ДП «Калійний завод ВАТ «Оріана», зокрема вивезення за межі України гексахлорбензолу, наш тижневик писав детально (DT.UA, №46, 2011 р.). Із виділених 398 млн. грн. частина зникла невідомо куди, а решту грошей використали украй неефективно.
Нині Домбровський кар’єр з виробітку калійних добрив поступово заповнюється водою. Проте висуваються різні припущення про нові загрози. Одна з них така: коли озеро підніметься до країв кар’єру, високомінералізована вода піде у криниці місцевих мешканців.
Наскільки реальна така загроза? Про це я запитав одного з авторів проекту затоплення Домбровського кар’єру - виконавчого директора відділення гірничо-хімічної сировини Академії гірничих наук України Анатолія Гайдина.
- Справді, професори з Івано-Франківська стверджували, що невдовзі мінералізація озера досягне 400 г/л, вода піде у криниці і все навколо загине. Але це говорилося лише з однією метою - щоб допомогти владі вибити великі кошти на подальші роботи. Наука повинна підтверджувати ідеї начальства. Якщо вона цього не робить, вона нікому не потрібна. Ми ж вважаємо, що озеро буде солоним, внаслідок чого відбудеться засолення четвертинного водоносного горизонту. На підставі фізичного моделювання і теоретичних розрахунків фахівці Академії гірничих наук і ВАТ «Гірхімпром» довели, що верхній
шар водної товщі залишиться прісним і небезпеки для довкілля не буде.
Експериментальним шляхом було доведено, що вода розмиватиме соляні борти кар’єру, і в них утворюватимуться ніші. Нерозчинні елементи ґрунту, що потраплятимуть у воду, поступово вкриватимуть соляну поверхню ніші шаром осаду. Що врешті й сталося.
- Анатолію Марковичу, кілька років тому у ЗМІ багато писали, що у Калуші - екологічна катастрофа. Чи змінилося щось після того, як із держбюджету були виділені значні кошти на ліквідацію її наслідків?
- Жодної катастрофи там не було. Була катастрофічна безгосподарність. Тоді місцеве керівництво почало говорити про небезпеку гексахлорбензолу, який зберігається на місцевих на складах, і що 10 млн. українців можуть загинути, якщо ситуація вийде з-під контрою. Цей гексахлорбензол, власне, зі сховища нікуди й не міг би просочитися. Проте проблему вкрай загострили і політизували. І тоді на найвищому державному рівні було прийнято рішення про виділення з резервного фонду держбюджету України 560 млн. грн. Зокрема ці кошти призначалися на вивезення небезпечної речовини до Англії на переробку. Але возили його Чорним морем навколо усієї Європи і врешті доставили чомусь не в Англію, а в Польщу. І там утилізували. Далі ще цікавіше. З’ясувалося, що на складах зберігалося не 8 тис., а 22 тис. тонн гексахлорбензолу. Тому вивезли лише частину, а решту перекопали та розворушили, тільки погіршивши цим ситуацію. Потім голова м. Калуша Ігор Насалик почав виступати за побудову заводу для переробки гексахлорбензолу на місці. Зрозуміло, що його ідея не знайшла підтримки, і коштів після цього Калуш узагалі не отримував.
Який там міг бути сценарій?
В.Ющенко вже завершував свій термін президентства, а В.Янукович ще не вступив у свої обов’язки. І якраз у цей проміжок часу Ющенко приїжджає в Калуш. Показали йому хвостосховище, карстові провали, кар’єр. Налякали катастрофою. А свого часу, пам’ятаєте, в Івано-Франківську В.Януковича дуже образили? І в цій ситуації, коли потрібно було розібратися і не марнувати такі кошти, він, мабуть, подумав, що коли відмовить, то в Івано-Франківську подумають, що помстився. Отож під Калушем бездарно розтринькали близько півмільярда гривень. Єдине добре, що на відвалах зверху дещо засипали глиною і таким чином зменшили розмивання берегів. Північний борт кар’єру, який найшвидше руйнується, засипали за моїм проектом. Але виконали лише половину робіт. Більше там практично ніхто нічого не робив.
Наш інститут підготував проект виконання першочергових заходів з усунення небезпеки. Було затверджено проект вартістю у 82 млн. грн. Ми хотіли, щоб ці роботи були виконані якісно, але прислали якусь київську фірму. На ці кошти було полагоджено міст, засипано глиною відвали і на північному борту кар’єру виконано половину робіт. Далі гроші закінчилися.
- Чи був шанс продовжити виробництво у Калуші?
- Безумовно. Адже розкрито земний пласт з 30 млн. тон руди. Бери і добувай! У нашому проекті було передбачено її видобуток і паралельно підготовку кар’єру до рекультивації. Але у січні 2008 року зупинили фінансування підприємства ДП «Калійний завод ВАТ «Оріана». Це унеможливило одну з найважливіших передумов виробництва - викачування підземних вод з кар’єру. Почалося його затоплення. У липні того ж року на Львівщині пройшли рясні дощі, були затоплені навколишні території, і за кілька днів близько 5-6 млн. тонн води хлинуло у кар’єр. І з того часу його осушення стало неможливим.
Причина в тому, що у кар’єрі утворився розсіл, який уже не можна скидати в річку. Калуш перестав будь-кого цікавити в Україні. Гадаю, що у зупиненні вітчизняного виробництва мали свій інтерес і чиновники, які займаються постачанням цих добрив українським сільгоспвиробникам. Їм набагато вигідніше
купувати добрива у Білорусі та Росії. Очевидно, це і є головна причина закриття калійного виробництва у Калуші.
У виробництві калійних добрив не було практично жодної небезпеки, оскільки здійснювалися заходи щодо захисту довкілля. Прісні води відкачували у річку, солоні - у шахту. А коли зупинилося виробництво, не стало коштів, усе пішло шкереберть. Сьогодні на об’єкті існує підприємство, але лише номінально. Воно є частиною ВАТ «Оріана», яке перебуває у стадії банкрутства. І все пущено на самоплив. Щойно Ігор Насалик зрозумів, що з цього об’єкта вже нічого не отримаєш, відразу ж оголосив, що об’єкт перебуває за межами міста і що ним повинні займатися державні структури.
- Скільки часу мине, перш ніж буде затоплено кар’єр?
- Уже зараз на його місці утворилося озеро. З часом його береги зсунуться і прикриють соляні поклади. В результаті відбудеться самоізоляція соляних порід. Внизу буде солона вода, а зверху близько 18 метрів прісної. Надалі це озеро можна буде використовувати для рекреації. Це перший такий випадок в Україні, а, можливо, й у світі. Колись таким шляхом було впорядковано й кар’єр у м. Новояворівську. Але, на відміну від Калуша, там не було розчинних солей.
В умовах гумідного клімату, тобто клімату із надлишковим зволоженням, відкрита розробка калійних солей у світі майже невідома. Домбровський кар’єр - виняток. За 30 років його діяльності тут було видобуто понад 33 млн. тонн руди, і все було нормально. І тут розпочалась оця катавасія, що знищила калійне виробництво. Процес затоплення незворотний. За шість-вісім років на місці кар’єру утвориться унікальне озеро. Вода сягне 295-метрової позначки і через борти кар’єру потече у річку. Рано чи пізно сюди прийдуть розумні люди, які упорядкують береги озера та створять тут рекреаційну зону. Для Калуша, та й усієї України, це стане мальовничим місцем відпочинку.