Сім знаменитих діячів українського кінематографу виступили за бойкот Росії після того, як вона розпочала війну в нашій країні. Їхні оповідання опублікувало видання Variety, а ключові повідомлення – Держкіно України.
Зокрема, Росію засудили актриса Ада Роговцева, режисери Роман Балаян, Сергій Буковський, Михайло Іллєнко, кінокритики Володимир Войтенко та Любомир Госейко.
Ада Роговцева розповіла, що вона є волонтером. «Страшно, коли ти нічого не робиш. Коли ти сидиш ночами у підвалі, це неприємно. А коли ти чимось зайнятий весь день, це не страшно. Я пишаюся тим, що люди на передовій саме такі. Люди, які зараз страждають, такі. Вони хоробрі, чудові люди», - розповіла вона.
«Я народилася оптимісткою. Але останні роки з'явилися деякі інші якості. Я почала ненавидіти. І я справді ненавиджу вбивць. Я ненавиджу людей, які піднімають руку на дитячу лікарню, піднімають автомат на дитину, безпорадну жінку та мого героя. 18 числа цього місяця я мала грати у Харківському театрі. Поки що ніде грати. А хлопчика, з яким я мала грати у виставі, було вбито. Він світлий, чистий, юнак. Він був. Це як ховати сина. Я знаю, що таке біль», – додала вона.
Роговцева зазначила, що вважає, що транслювати російські фільми на фестивальних екранах наразі неприйнятно. «Ця країна сіє смерть. А не розумне, добре, вічне», - додала вона.
«Мені байдуже, як Путін піде з цього світу, чи пострілом у голову, чи задушенням шарфом. Так чи інакше, кінець близький. Але мене хвилює – насправді мені страшно – що мої родичі з Москви надіслали веселу комп'ютерну листівку із привітаннями з 8 березня моїй мамі та дружині з побажаннями мирного неба над нашими головами. Їм, як і мільйонам інших громадян Російської Федерації, промили мізки – або, можливо, я сказав би, що їх мізки повністю вимили. На це було цілеспрямовано витрачено мільярди доларів Путіна. І цією роботою була зайнята російська культурна сфера, у тому числі і кіно - "найголовніше з усіх мистецтв", за словами Леніна», - Сергій Буковський.
Він додав, що точно знає, що з 2014 року Росія виготовляла фільми про власну армію, виставляючи військових героями, які прийшли «звільняти» мешканців Криму та Донбасу від «українських націоналістів». А актор Пореченков особисто приїхав підтримати російську армію у так званих «Л/ДНР».
«Російські фільми, за всіх своїх мистецьких достоїнств, так чи інакше є імперською зброєю руского міра і мають бути вилучені з показу на всіх світових платформах – кінотеатрах, стрімінгових сервісах, фестивалях та інших. Це буде справжнє роззброєння кривавої, агонізуючої Російської імперії», - Володимир Войтенко.
«Я повністю підтримую повний бойкот російського кіно, незважаючи на громадянську позицію деяких режисерів. Нещодавно видатний російський критик написав дуже гарну статтю про колективну відповідальність російської інтелігенції, зокрема і режисерів. А колективна відповідальність тягне за собою колективну відплату», - Андрій Халапачі.
Він додав, що поважає режисерів, таких як Алєксандр Сокуров та Андрєй Звягінцев, а також інші, чиї самотні голоси виступали проти російської пропаганди. Але цього було недостатньо і сьогодні весь світ спостерігає за трагедією, яка розгорнулася в Україні.
«На торішньому Каннському фестивалі я не потис руку своєму давньому другу, директору Московського кінофестивалю Кірілу Разлогову на вечері режисерів. Я відчував докори сумління після його смерті, але сьогодні я переконаний, що його участь в організації кінофестивалю в Криму та мовчазна підтримка політики Путіна сприяли тому, що зараз відбувається. І кров убитих дітей в Україні також на його совісті», - додав Халапачі.
«Саме російська культура та російська мова завжди були провідним загоном ніжного вторгнення в душу, побут, спілкування через шедеври російської літератури, поезії, кіно... Росія завжди вміла обіймати геніїв. Згадаймо українця Миколу Гоголя. Генії хотіли писати, малювати, співати – творити. Заробляти. А Росії завжди потрібні були афоризми про себе - геніальні формули національної унікальності, загадковості, незламності, (...) російські міфи про національну неповторність, загадковість, непереможність... І тоді звучить: "Росія там, де російська мова!". І починається війна», - Михайло Іллєнко.
«Було б, як мінімум, дивно після нелюдських, фашистських дій Росії в Україні, що розпочалися з 24 лютого 2022 року, якщо міжнародні кінофестивалі дозволять російським фільмам брати участь у своїх програмах цього року», - Роман Балаян.
«Українські режисери закликали до бойкоту російського кінематографа і це не залишилося непоміченим французькою пресою. Проте, у той час як Канський кінофестиваль поки що задовольнився заявою про відмову від офіційних російських делегацій, не всі фестивалі у Франції, присвячені російському кіно, погоджуються бойкотувати покази російських фільмів. (...) Разом із українськими режисерами я закликаю до бойкоту російського кіно на всіх кінозаходах у Франції та Європі», - Любомир Госейко.
Про те, як російська культура побудувала фундамент, на якому базується нинішнє вторгнення Росії в Україну, читайте у статті Катерини Щоткіної «Російська культура: як маленька людина породжує велике горе» на ZN.UA.