На відкритті виставки «Це Україна: Захищаючи свободу», частиною якої став проєкт ZN.UA «Мами» на Венеціанській бієнале, виступила 97-річна Анастасія Гулій. Вона пережила Голокост, а тепер була змушена покинути Україну та переїхати до Німеччини через те, що в XXI столітті о 4-й ранку вже Росія напала на її країну.
Як розповіла ZN.UA прес-секретар Фонду Віктора Пінчука Наталія Вовк, найбільше Анатасію Гулій вразив проєкт «Мами», який зібрав портрети матерів, які втратили під час війни України за свою свободу найдорожче – своїх синів. Вона зачитала вірш-звернення від імені загиблого захисника України до своєї матері та сказала, що було б правильно, якби він висів поряд із фотографіями, представленими в рамках проєкту.
Наводимо цей пронизливий вірш
Мамо, мамо, я убитий! – в Ірпені,
У бою під обстрілом ворожим.
І тому прости мені, прости,
Що уже приїхати не зможу.
Я б тобі картоплю посадив,
І малинку у саду хорошу,
Хату би з тобою нарядив
На Великдень. Але вже не зможу.
Жаль, додому привести не встиг
Дівчину свою на тебе схожу,
Щоб онуків мала ти малих.
Ти пробач, пробач, але уже не зможу.
Тут в могилі братській всі свої,
Я лежу скраєчку, на сторожі.
Якщо вийде, мамо, то приїдь,
Бо до тебе я уже не зможу…
Автор вірша - український поет, заслужений журналіст України Василь Головецький.
Нагадаємо, відкриття виставки "Це Україна: Захищаючи свободу" відбулося 21 квітня. Експозицію створено PinchukArtCentre спільно з Офісом президента України та Міністерством культури та інформаційної політики.
Частиною експозиції є проєкт «Мами» – це 321 портрет матерів воїнів, які загинули у Луганській та Донецькій області у 2014-2015 роках, створений українськими фотографами. Проєкт нагадує про те, коли Росія справді почала війну в Україні, а також є пошаною тим, хто віддав найдорожче. Докладніше про виставку та проєкт читайте у нашому матеріалі.