Третій Bouquet Kyiv Stage мав стати потужним фестивалем із насиченою українською й міжнародною програмами. Все було готове заздалегідь — продумані до найменших деталей події, новий візуальний супровід, затверджені приїзди іноземних гостей та ціла низка прем’єр. Але епідемія COVID-19 і карантин перекреслили майже річну роботу команди фестивалю. Співзасновниця Bouquet Kyiv Stage Ірина Буданська розповідає, що спочатку взагалі було невідомо, чи відбудеться фестиваль нинішнього року.
«Але була надія і було велике бажання фестиваль провести. І як тільки з’явився найменший шанс, ми почали роботу над оновленою програмою. Довелося перенести на наступний рік нашу потужню програму із запрошеними іноземними учасниками, а також музичні воркшопи з диригентського та вокального мистецтва та нової академічної музики. Але в цьому ми побачили і велике благо. Цього року фокус був виключно на наших виконавцях і митцях, на українському мистецтві», – говорить Ірина Буданська.
Епідемія і карантин не лише поставили нові виклики, а й наповнили кожну подію і кожну деталь новим змістом. Bouquet Kyiv Stage запропонував їм не лише прекрасну музику та атмосферу. Він не так розважав, як допомагав прийняти нову реальність, давав змогу відчути, що світ не зруйновано і що в ньому є речі, на які завжди можна спертися, — наприклад мистецтво. Саме карантин підказав наскрізну ідею, меседж цьогорічної події «Життя триває!».
Те, що, попри складнощі, фестиваль відбувся — доказ того, що завжди треба шукати нові можливості. Що потрібно не боятися, але бути обережними. Ризикувати й пробувати нове, але бути відповідальними. Планувати все до дрібниць, але бути гнучкими і готовими до раптових змін. Бачити, на що можна спертися, і вміти розставляти для себе та інших дороговкази і маяки.
«Саме мистецтво може стати тією опорою, яка допоможе прийняти нову реальність. Воно наповнює людину новими смислами. Коли слухаєш музику, коли дивишся театральну виставу чи розглядаєш картини, ти отримуєш нове наповнення. І відчуваєш себе живим. Все живе набуває сьогодні такої цінності, як ніколи досі. І це відчуття, що ми живі й життя триває, — сьогодні надважливе», — каже Ірина Буданська.
Символічність
Третій фестиваль високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage відбувався з 20 по 25 серпня у дворі Софії Київської. Ці шість днів були сповнені музики, візуального мистецтва, театральних перформансів, літературних читань і дискусій, інтерактивних дитячих програм та бесід під ясенем із людьми, котрі творять зміни. Загалом, відбулося близько 40 подій, більшість яких транслювалися онлайн.
Організатори фестивалю — Дім «Майстер Клас» — зробили акцент на прем’єрах. У фокусі були українські митці, а також Голос у всіх його проявах. Саме Голос, втілений у різноманітті співу — опері, хорових виступах, театральних перформансах, — став матрицею програми Bouquet Kyiv Stage 2020.
Саме з Голосу, який наповнив місто, розпочався цьогорічний фестиваль. Концерт-відкриття «Простоспів» відбувався на дзвіниці Софії Київської. Там, на висоті, співав вдягнений у біле хор AVE, саме звідти звучала музика Вікторії Польової й лунали дзвони. Організатори фестивалю пояснюють: це було символічне повернення голосу міста після тривалого карантинного мовчання.
Музика — основний напрям Bouquet Kyiv Stage. Нинішнього року вона теж стала голосом, який розповідає дивовижні історії — про місто, про легендарних Майстрів, що тут творили, про красу. Голосом, який розбурхує пам'ять і примножує вдячність.
Однією з центральних музичних подій нинішнього року став музичний марафон «Лятошинський-гала», присвячений видатному українському композитору Борису Лятошинському. Куратор проєкту — піаніст Євген Громов — працював над програмою більше року.
Серед прем’єр — і концерт скрипальки Богдани Півненко «Присвята Скорику». «На цьому концерті ми виконали твір, ноти якого я отримала вже після смерті Мирослава Скорика. На початку березня він залишив їх для мене в консерваторії, але розпочався карантин, і я не змогла їх забрати. Я отримала теку з нотами наприкінці червня, вже після його смерті. Ця п’єса називається «Memory», і це дуже символічно», — каже Богдана Півненко.
Це також і музичний кіноперформанс «Кіно у сні і наяву» – музика видатного кінокомпозитора Вадима Хропачова у живому виконанні Sed Contra EnsEmble. І візуально-музичний проєкт музиканта Андрія Криченка, присвячений Марії Примаченко, – «Дивосвіт Химер». І прем’єра нових творів Валентина Сильвестрова «In Memoriam».
Справжнім пронизливим прем’єрним відкриттям став музично-поетичний перформанс ЯР за поетичною збіркою Маріанни Кияновської “Бабин Яр. Голосами”. Минуле, що назавжди змінило історію не тільки Києва, а й усього світу, заговорило у фестивальній програмі голосами історії Бабиного Яру. Автором задуму цього проєкту є американо-український режисер Олег Ліпцин. Поряд із професійними акторами (Олег Стефан, Катерина Кістень, Ігор Рубашкін, Наталка Костенко, Катерина Рубашкіна, Сашко Дідик, Настя Колєснікова та ін.) у створенні вистави взяли участь знані митці: Маріанна Кияновська, Борис Єгіазарян, Наталія Половинка, Ала Загайкевич та інші, яких не залишила байдужими тема нелюдського масового знищення представників етноменшин у роки Другої світової війни.
Завершальним акордом став спільний концерт New Era Orchestra та швейцарського віртуоза Моріса Штеґера BAROQUE TWIST. Вони виконали потужні музичні композиції епохи бароко й найкращу сучасну версію найпопулярнішого твору Антоніо Вівальді «Чотири пори року», яку створив сучасний британський композитор Макс Ріхтер.
Спогади про майбутнє
Ще одним ядром Bouquet Kyiv Stage стала візуальна програма. Вона була представлена художніми виставками з фокусом на період шістдесятників. Це — виставка «Місто людей: графіка шістдесятників», на якій було показано роботи (більшість їх — уперше) Олександра Дубовика, Олександра Левича, Олексія Захарчука, Михайла Вайнштейна, Віктора Зарецького та Алли Горської.
Живописець Олександр Дубовик, якому Bouquet Kyiv Stage завдячує своїм символом — Букетом, — теж представив виставку робіт, які раніше не виставлялися. Її назва — «Спогад про майбутнє». Більшість робіт були виставлені вперше.
Спогади про майбутнє — це не просто гра в парадокси або спосіб розважити публіку. Питання майбутнього дуже складне. Зараз проводяться вражаючі експерименти, які доводять, що майбутнє на рівні часток впливає на нас і змінює теперішнє. Загалом, мистецтво живе поза часом — воно про одні й ті самі речі, впродовж століть. І ця ідея позачасся, загальнолюдські цінності, надії, плани і страхи — втілені в моїх роботах» — розповідає художник.
Літературно-меморіальний музей М.Булгакова підготував особливу інсталяцію про міцний взаємозв’язок між містом і митцем — «Альма-матер Міхаїла Булгакова». А майстерня GORN представила на фестивалі виставку скульптур «Тіні».
Знеболювальне
У часи змін, історичних потрясінь та катастроф саме культура може взяти на себе роль знеболювального. Але так само вона може бути й шоковою терапією — змусить наблизитися впритул до того, що нас лякає, засмучує і чого б нам хотілося уникати. Саме культура може відволікати і вибудовувати довкола нас мури, які відітнуть від нас прикру й лячну реальність. А може, навпаки, поставити перед нами гострі питання, на які нам так чи інакше колись доведеться шукати відповіді.
«Моя внутрішня, більш інтуїтивна формула: що глибина історичної події вимірюється її відображенням у мистецтві. Може вимірюватися силою репрезентації. І важити може не просто кількість цих відображень, а й те, чи можливо на цьому матеріалі показати щось нове в мистецтві, справді нове», — каже Євгеній Стасіневич, куратор літературної програми, яка нинішнього року відбулася вперше. Він говорить про те, що справді «чималий сегмент літератури може бути широкою терапевтичною зоною».
«Жанрові книжки здатні заспокоювати в такий зрозумілий анестезуючий спосіб — просто закрити від нас реальність, вдати, що всього цього нема. Детективи, трилери, фентезі, шпигунські романи стають для читача своєрідним бомбосховищем. Чому ні? Але може бути терапія іншого характеру — більш усвідомлена. Коли в книжках автори говорять про труднощі, які ми зараз проживаємо, ставлять необхідні запитання про актуальне, вдивляються, намагаючись працювати з проблемними вузлами у зрячий спосіб», — каже він.
Літературна програма була компактною — чотири дискусії про урбанні тексти, публічне інтерв’ю з Софією Андрухович і «Ніч поезії». Своїми історіями та досвідами на літературній сцені ділилися Сергій Жадан, Катерина Калитко, Ірина Цілик, Ярослава Стріха, Михайло Назаренко, Марк Бєлорусець, Артем Чех, Світлана Тараторіна.
«Про це вже так багато зроблено, сказано, написано, що для того, аби братися за цю тему ще раз, потрібне якесь підґрунтя. І це підґрунтя я знайшов для себе в текстах Маріанни Кіяновської «Бабин Яр. Голосами». Ця поетична, надзвичайно вражаюча збірка стала поштовхом до ідеї перформансу. Мені здається, що весь наш сентиментальний бік питання, наше ставлення до цих подій — усе ж зовнішні. А ось у Маріанни вийшло почути й описати це зсередини, — каже Олег Ліпцин. — У цьому сенсі, ми говоримо про речі, яких уже не можна побачити, але які існують досі. Про цей невидимий бік світу і подій. Мені захотілося об’єднати історію з сучасністю, побачити в сьогоднішньому Києві, в сьогоднішніх людях, у сьогоднішньому натовпі, який іде містом, персонажів та можливість того натовпу. І навпаки».
Нові виклики і нові можливості
У часи криз та блискавичних змін багато важить осмислення і структурування нових досвідів, аналіз як втрат, так і можливостей, прогнозування майбутнього та просто якісне спілкування, яке дозволяє озвучити, а отже оприявнити ці зміни.
Про це, зокрема, говорили в рамках традиційних бесід, на які щороку запрошує співзасновник Bouquet Kyiv Stage Євген Уткін. Бесіди проходили щодня у дворі Софії Київської під столітнім ясенем. До публічних розмов були запрошені люди, які в той чи інший спосіб змінюють наше життя. Серед них — режисерка Ольга Данилюк, учений-гігієніст, голова Товариства токсикологів України Микола Проданчук, письменниця Маріанна Кіяновська, історик, доктор історичних наук професор Георгій Касьянов та інші.
Ще однією знаковою подією стала презентація інтерактивної стримінгової платформи для культурних проєктів «211 floor». Ця платформа є гібридом чотирьох категорій — соціальної мережі, сервісу для режисури відео, стримінґу та продажу квитків на онлайн і офлайн події. Проєкт ініціювали Євген Уткін і Влад Троїцький. У команді проєкту — Андрій Сірченко, Дмитро Кошовий, Василь Кривоніс, Тетяна Фікс.
Відповідальність
Команда фестивалю забезпечила відвідувачам усі необхідні заходи безпеки. Практично, всі події відбувалися просто неба, на локаціях можна було скористатися антисептиком, при близькому контакті — обов’язковою була маска. На одній із бесід під ясенем доктор медичних наук професор Микола Проданчук влучно зауважив, що носіння маски в громадських місцях — це нова ввічливість. Бо тепер ти вдягаєш її з поваги до співрозмовника, показуєш йому, що піклуєшся не лише про свою, а й про його безпеку теж. І до цього просто треба звикнути.
Стільці для глядачів навпроти головної і літературної сцен були розставлені на відстані один від одного. Це справляло химерне враження, адже торік на Bouquet Kyiv Stage ми говорили про дистанцію, яка завжди наявна між людьми в містах і яку варто заповнити мистецтвом. Цього ж року дистанція матеріалізувалася, і її можна було виміряти. Ти наче перебував у гурті людей, але водночас — окремо, на своєму умовному острові. І саме мистецтво наближало нас одне до одного і було спільним знаменником у цій новій реальності.