Свято 1 квітня несподівано затягнулося. Деякі веселі хлоп'ята жартують усерйоз. І надовго. І зупинятися наміру не мають. За підсумками всього двох квітневих тижнів згадаю лише
кілька широко обговорюваних "жартів".
МІНФІН. "Плата за навчання в художніх школах у 2013 р. не підвищуватиметься. Держбюджет на поточний рік сформований і затверджений Верховною Радою. Правила гри на 2013-й визначені". Це жартує перший заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський. Після того, як півкраїни стало дибки, довідавшись з Інтернету або телевізора про таємничий лист Мінфіну, до Мінкульту (№31-05030-10-5/2514 від 28.01.2013 р.). У тексті в стилі протоколів сіонських мудреців ідеться про примусову "оптимізацію" цілої мережі просвітницьких установ, які утримуються за кошти місцевих бюджетів.
Простіше кажучи, у докладному посланні Мінкульт схиляли до злягання з Мародерством. Рекомендувалося витрясти душу з художніх, музичних, театральних etc шкіл - перевести їх на госпрозрахунок (на повну самоокупність). Оскільки наш вічно дірявий бюджет і так тріщить по швах, нехай батьки заради естетичної досконалості підростаючого покоління розщедряться. І платять на місяць за піднесену радість не 50-
100 грн, а 4000 (наприклад). І нехай, що цілком очевидно, спорожнілі у близькому часі класи й кабінети (де раніше навчали прекрасного) скуплять за копійки бариги. І відкриють на тому місці нові "школи". Можливо, "курси молодих бандитів" із наркотичними нахилами. Або "школи шансону", оскільки цей жанр у нашому житті домінує.
Проблема не смішна й не висмоктана з пальця. А в людей, котрі складали таємничий лист, совість залишилася ще в дошкільній установі. Якщо столична сім'я, із горем навпіл (і то не кожна), може затягнути пасок заради естетичного виховання свого чада в художній школі, що казати про сім'ї в райцентрах? Або навіть областях? Де середньомісячний дохід - вам нагадати, скільки?
Після шуму-гаму та обурень Мінфін-Мінкульт відступилися. Але, очевидно, знову пожартували? Бо обізнана у цих справах людина, голова Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання Олександр Шаліт переконав DT.UA, що маневри двох відомств - із серії авантюрних пригод Незнайки на Місяці. За його словами, багато художніх шкіл у провінції (зокрема в Сумській, Івано-Франківській областях) чиновники вже взяли за лацкани - й термосять. Загроза звільнення нависла над викладачами. Загроза непрофільних заселень висить і над "естетичними" класами. А фатальний документ ніхто не збирається ховати під сукно. Навпаки: він стане керівництвом до дії.
Взагалі, дивне це слово - "оптимізація". Особливо в контексті наших реалій. Хороші "оптимізм" та "оптимальність", коли з бідного три шкури деруть; безробітного на паперть посилають, а приреченого, згідно зі штатним розписом, скорочують і на вулицю викидають. Яка ж це "оптимізація"? Це - "загальна евакуація". З речами на вихід! Тут уже не до жартів.
МІНКУЛЬТ. "Мене терзають неясні сумніви: у Шпака - магнітофон, у посла - медальйон...". Диявол, як відомо, часто ховається в деталях!" - так "жартує" міністр культури в одному зі своїх інтерв'ю про книжкові гонорари В.Януковича, беручи до підмоги нетлінну комедійну кінокласику Леоніда Гайдая. Дехто після такого цитування вирішив зарахувати цього міністра до "дисидентів" та опонентів режиму. Але внутрікорпоративний баланс розсудливості було хутко відновлено. Коли культурне відомство не скуплячись відстібнуло Михайлу Михайловичу 4 млн грн на його комерційні шоу. Мовляв, усе гаразд: знай наших, знай, на кого працюємо, в кого працювали, під ким і надалі працюватимемо.
До сіятельного Михайла Михайловича взагалі жодних претензій. Навіть якщо Мінкульт збожеволіє й, пожартувавши, виділить йому весь свій річний бюджет. Хіба це не весело? Хіба хтось згадає, що сам ММ (успішний ректор і поп-деміург) може за свої кровні нагодувати всіх українських дітей-безбатченків, зробивши лише один об'їзд по Одеській трасі й зібравши виручку з ресторанів.
4 млн грн, можливо, не такі вже й великі гроші для потреб української культури. Але якщо говоримо про потреби високої творчості, то тут кожна копійка дорога.
Візьмімо, для прикладу, різноманітні фестивалі нашої серйозної музики, які ледве підтримують штани. Чи всіма ними опікуються належним чином? Чи на кожен передбачено достатнє фінансування? Чи у всьому Мінкульт задовольнив видатного диригента Романа Кофмана, якому бракує коштів на "Тиждень високої класики"? Я як людина підвищеної осудності щиро переживаю: з якого дива Міністерство культури має спонсорувати явно комерційні телепроекти (навіть з участю дітей, яких у цих проектах швидко роблять "дорослими"), коли на ці телепередачі мають залучатися кошти спонсорські, меценатські, небюджетні? Як пишуть люди в Інтернеті: "На "Прем'єри сезону" грошей у них немає, зате на профанацію народу гроші в них знайдуться у великій кількості". Хіба це жарти?
МЗС. "У сучасному цивілізованому світі такі жарти вважаються поганим тоном і виявом неповаги до пам'яті мільйонів жертв тоталітарного режиму", - коментує українське МЗС "жарт" російського телеведучого Івана Урганта. Якщо хто забув - нагадаю. У передачі "Смак" Ваня й Олександр Адабаш'ян різали на кухні овочі. Несподівано Урганта осінило: "Я порубил зелень, как красный комиссар жителей украинской деревни!" У студії - гомеричний регіт. Через день Ваня почав блазнювати в соціальній мережі: "Прошу вибачення у всіх жителів України. Як самопокарання зобов'язуюся готувати в цій передачі тільки борщ, вареники та галушки по 2018-й рік включно, а всіх народжених у мене з цього моменту дітей, незалежно від статі, називати Богданом". Третій напад гумору стався в середу ввечері. Напустивши на себе маску шкодливого кота, телеведучий став вибачатися за жарти вже всерйоз.
В одному відомому анекдоті теж пожартували б із цього приводу: ну й хто ти після цього? А в іншому сказали б: за такий жарт б'ють під дих!
Ніби "жарти" Урганта розверзнули перед нами панораму думок небайдужої спільноти. Депутати відомої радикальної партії хочуть викорчувати Урганта, як російську березу з українського ґрунту, оголосивши його персоною нон-ґрата. А наші підступні естрадні артистки, які підробляють у Кремлівському палаці з'їздів (Сердючка й Повалій), пожаліли бідного, заявивши, що "Ургант невдало пожартував".
Жарт Урганта, на мій погляд, не може викликати реакцій двоїстих. Реакція ця одинарна, як двері в санвузол. Усе це - хамство, ницість, політнекоректність. А ще - невтримна розбещеність медійних клоунів, котрі ... добре якщо тільки з Пушкіним ладять, та вони вже ось-ось нам на голови сядуть... І у своїх кухнях чи в салонах диктуватимуть правила гри та життя.
Кожному блазневі дозволено тільки те, що йому дозволяють. (Ургант чимось нагадав мені кухаря з твору М.Салтикова-Щедріна, якому норовлива бариня наказала з'їсти таргана...)
І, до речі, чи всі наші "квартальні" жарти пристойні, політкоректні? Хоча в "Україні" працівників МЗС ніщо не обурює, а викликає регіт: губи - ширше, зуби - порізно.
Безперечно артистичний, в'юнкий і дотепний телетроль нині займає лідерські позиції серед чемпіонів свого жанру. Язик підвішений, манери як у Труффальдіно, здібності, видно, від тата.
Але "жарт" його - не те щоб провокація неосвіченого, а такий собі виловлений супутниковою антеною сигнал, який активно транслюють... Який навіть нав'язують суспільству. У Роднянського в "Білій гвардії" український народ - звірі й сволота. У кіно "Ми з майбутнього" українські герої (у виконанні українських артистів) - вилупки й бузувіри. У телерепортажах каналу "Россия" навіть нещасний Тарас Григорович - чудовисько, якого "обвинувачують" у витісненні з ефіру мого любимого поета Єсеніна.
Тобто цей Ваня - спідометр. Він показує швидкість, із якою мчить гримуча дурна українофобська машина розбитою російською дорогою. І таранить на ходу як своїх, так і чужих. І провокує в інформ- та інтернет-просторі ніби зловісні відповіді на небезпечні "жарти". Різноманітні цинічні жаби-"аплікації". Наприклад. Ванин фейс, а внизу підпис: "Підводний човен "Курськ" - як огірки в консервній банці". Вибачте за цитату. Але це те, що вмить заполонило розпалений віртуальний простір. Це - реакція на телевізійні "жарти".
Сюхвилинна політика (флот, газ, протигаз) підминає під себе етику, естетику. Стирає совість і звивини. Міжнаціональне стає синонімом "ворожого".
І, можливо, українське МЗС все правильно коментує? Однак ще виразніше мали б звучати такі "ноти протесту", коли привселюдно принижують Шевченка на дружньому держтелеканалі. Або, знову даруйте, коли під'юджують президента в агітпропівській телепрограмі Д.Кисельова, який промовляє з єхидною масною посмішечкою: "...він вилетів від Путіна як ошпарений!" Очевидно, теж так "жартує". Втім, усе це вже давно не смішно.