"Мир хатам, війна палацам" - назва роману українського письменника Юрія Смолича, що з'явився понад півстоліття тому, нині набула нових смислів. У мальовничих місцевостях України працює бульдозер, нещадно руйнуючи скромні хатини. На їхньому місці виростають розкішні особняки. А колишні панські й графські палаци - архітектурні пам'ятки - нерідко продають з молотка. Вони перетворюються на майданчики для розваг, чого й так вистачає під зав'язку. Нещодавно на Тернопіллі було застосовано "казкову" схему відчуження одного з унікальних палаців, до речі, державного майна, - за борги. Таке враження, що в тих палацах уже давно орудують "привиди"…
Палац графської родини Семенських-Левицьких, збудований у місті Хоросткові наприкінці XVIII ст. у стилі класицизму, кілька десятиліть поспіль використовувала держустанова - Подільська дослідна станція Тернопільського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук. Однак організація загрузла в боргах, зокрема перед Пенсійним фондом. І на підставі рішення суду не змогла їх сплатити. Тоді відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області наклав арешт на майно дослідної станції - палац, який останнім часом стояв пусткою, описав його і виставив на прилюдні торги.
Пам'ятку архітектури в мальовничому дендропарку Хоросткова - графський палац площею 665 м2, який помалу руйнувався, оцінили скромно - у 206 тис. грн. Що ледь перевищило 300 грн за квадратний метр. Та з учасників торгів ніхто не заявляв претензій щодо експертної оцінки, яку провело тернопільське ТОВ "Орієнтир-Реформа", і не оскаржував її. Як згодом з'ясувалося, частину покупців оцінка повністю задовольняла, а дехто сподівався, що реальна ціна об'єкта визначиться шляхом змагання пропозицій.
І ось на початку грудня минулого року відбулися прилюдні торги з реалізації цього державного майна. Організувала їх Тернопільська філія ТОВ "ДТ Еліт Сервіс".
Низька ціна й привабливе місце розташування об'єкта заманили на цю подію аж вісім учасників.
Для Хоросткова палац був би аж ніяк не зайвим. У ньому можна було б відкрити музей міста або оселити міськраду, яка тулиться в старому будинку. Саме тому депутати передбачили в спецфонді бюджету Хоросткова 483 тис. грн і доручили міському голові Ганні Олійник узяти участь у торгах з продажу палацу. Що вона й зробила.
Під час торгів кінцева ціна об'єкта більш ніж утричі перевищила початкову. Переможцем став підприємець з Гусятина Віталій Петелецький, який запропонував за палац 660 тис. грн. Та це була лише видимість запеклого змагання. Адже переможець... відмовився підписати протокол торгів.
Того ж дня торги були тихенько поновлені, про що представник міської ради й деякі інші учасники навіть не здогадувалися. Організатори торгів скористалися Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 27.10.1999 р., де не вказано терміну поновлення торгів. У цьому "поновленому" заході взяли участь уже лише троє осіб. Переміг підприємець з цього ж таки Гусятинського району Володимир Дідур із пропозицією аж... 240 тис. грн.
Державний бюджет недоотримав понад 400 тис. грн. Міський голова Хоросткова Ганна Олійник не перебільшує, кажучи: "Організатори торгів і державу ошукали, і поглумилися над інтересами місцевої громади. Адже палац доцільно було б використати для її потреб".
Гусятинський райвідділ УМВС України в Тернопільській області наприкінці грудня минулого року розпочав кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України ("Підроблення документів, печаток, штампів..."). Але в березні 2013-го міліція провадження закрила. Підстава - відсутність складу злочину. Після звернень народних депутатів Олега Сиротюка і Михайла Апостола прокуратура Тернопільської області перевірила законність ухвалення рішення і скасувала його. В липні ц.р. досудове розслідування було поновлено. Однак, як на мене, згадана юридична кваліфікація цього злочину видається дивною, адже фактично група осіб вчинила шахрайство.
А переможець торгів пан Дідур не сидить склавши руки. Ще наприкінці минулого року він зареєстрував право власності на нерухоме майно. На момент написання статті новий власник пам'ятки без дозволу місцевого органу охорони культурної спадщини розпочав ремонт у приміщеннях палацу, чим порушив норми закону "Про охорону культурної спадщини" (п. 1 ст. 26).
На Тернопіллі збереглося чимало розкішних палаців періоду Середньовіччя та Нового часу. Наприклад, князівські палаци у Збаражі та Вишнівці знайшли ефективного господаря в особі Національного заповідника "Замки Тернопілля", який їх відновлює. Мисливський палац графа Потоцького в селі Рай поблизу Бережан використовує для утримання дітей-інвалідів Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Внутрішній ремонт цієї пам'ятки виконано, а для зовнішнього відновлення традиційно бракує коштів. Палац графа Бадені в Коропці, що у власності територіальних громад області, на жаль, не використовується. Але ніхто не наважився продавати ці скарби за безцінь, під конкретного покупця. А в Гусятинському районі вчинили інакше. То чим це не підказка власникам архітектурних та інших пам'яток, як можна безкарно їх відчужувати за низькими цінами? Була б домовленість, а покупці завжди знайдуться.