Прем'єра балету "Великий Гетсбі" на сцені Палацу "Україна" стала однією з головних (якщо не головною) "касових" подій цього тяжкого року. Квитки на дві вистави розмели враз. Охочі потрапити до залу запитували "зайвий..." іще на підступах до Володимирського ринку. А перекупники продавали жадані квитки-папірці вп'ятеро дорожче за їхню номінальну вартість.
Тут не те щоб "феномен" і "ажіотаж" навколо окремого проекту. Тут іще й діагноз нинішнього стану ринку гастролей-розваг. Через трагічні події в країні цей ринок переживає небачену досі кризу. "Гетсбі", розумно розпіарений і добре зроблений проект, виявився вельми доречним. Тим паче що на касу впливала й магія гучних імен, власне авторів: Френсіс-Скотт Фітцджеральд, Костянтин Меладзе, хореограф Двайт Роден, виконавець головної партії та арт-директор - усесвітньо відомий танцівник Денис Матвієнко.
Пан Матвієнко, свого часу негарно й незаконно звільнений з нашої Національної опери, як виявилося, не став гучно грюкати дверима, зачаївши образу на рідну Україну. А така образа вочевидь була. Натомість він мудро "сублімував" її в досить гучний нинішній проект. Причому на сцені наддержавного значення. Заповнений ущерть зал "України" свідчить, що "скорбный труд" не був марним. Матвієнко зі стартом свого "Гетсбі" стає тепер активним, успішним і в усьому упевненим гравцем у культурному просторі України. І на "Гетсбі" він явно не зупиниться.
Нагадаю, що приблизно рік тому, після свого бенефісу, на якому був присутній і композитор К.Меладзе, Денис запропонував маестро написати музику для балету. Після певних вагань Меладзе, який до цього не мав такого досвіду (одна річ - "ВІА Гра", а інша - балет), таки погодився.
Почали шукати сюжет. Знайшли. Причому вдало. Нинішні пристрасті з приводу "Гетсбі" підігріті ще й недавнім фільмом з участю Леонардо ді Капріо.
Згодом перетворювати ідеї композитора-пісняра на партитуру для симфонічного оркестру взявся його творчий партнер киянин Юрій Шепета. Він оркестрував "ідеї" Меладзе до першого акту, він же вніс і левову частку у створення музики до другого. Що й помітно: у музичному плані ці дії контрастні.
Як зізнався сам Меладзе, працювали вони з Шепетою - як Ільф і Петров. Писали музику швидко, "у дві зміни": удень - Меладзе, вночі - його колега.
Підсумком став "номерний принцип": 9 номерів - у першому акті і 12 - у другому. Схема - як у класичних балетних партитурах: музичний текст поєднується з принципом симфонізованого розвитку.
Звісно, автори багато в чому орієнтувалися на певні класичні традиції. У музиці чимало відзвуків симфоджазу Д.Гершвіна, є елементи звучання біг-бендів (мідна група посилена двома відомими київськими джазовими трубачами Сергієм Сидоренком і Денисом Аду). Сидоренко на першому пульті чудово видобував високі ноти. Значне місце в партитурі приділено ударним інструментам (грають сім музикантів). Зі смаком акцентовано окремі лейт-тембри - арфи, кларнета, бас-кларнета, фортепіано, струнних. Вчуваються натяки тогочасних джазових мотивів.
Сам проект вийшов "різноголосим" (інтернаціональним), але аж ніяк не пафосним. Що "могло би бути", зважаючи на масові очікування залу, пов'язані з красивою, дорогою казкою про Гетсбі і кохання. Вельми гідний склад танцівників, живий оркестр, великий постановочний колектив, зовні прості, але функціональні декорації, хороше світло, якісна підзвучка оркестру... Помітно, що до справи підійшли серйозно.
Організатори навіть розкрили секрет фінансового складника: на "Гетсбі" пішло понад мільйон доларів. Кошти не державні, а від приватних українських інвесторів, не байдужих до міжнародного культурного іміджу нашої країни.
Якщо шукати паралелі, то український "Гетсбі" міг би стати умовним хореографічним аналогом популярних мюзиклів і рок-опер Ендрю Ллойда Веббера. Тобто в нас варіант "хореографічного мюзиклу" з усіма його жанровими наслідками.
Один з найважливіших складників подібного "хореомюзиклу" - особистість балетмейстера. На цю "роль" в Україну запросили Двайта Родена (Dwight Rhoden), одного з найзатребуваніших сучасних балетмейстерів, керівника Complexions Contemporary Ballet (США). Він також привіз із собою вісьмох своїх найкращих танцівників і групу помічників-хореографів.
В одному з інтерв'ю американець сказав: "Мої роботи завжди ґрунтуватимуться на класичному балеті - я ніколи не порву з ним остаточно. Але чому він не може мати легеньких вкраплень іншого жанру?.."
І справді, в "Гетсбі", погодимося з балетмейстером, є рухи хіп-хопу (pop-lock). Вони характерні насамперед для вуличних танцюристів. Таким чином Роден привніс у партитуру балету відгомін "мистецтва вулиці". І, як він сам каже, у цьому - особливість його творчої манери.
Хореографія "Гетсбі" не так уже й далеко відходить від класики. Але свіжості їй надають численні елементи естетики балетного модерну, вже згаданого хіп-хопу. Ці елементи роблять сюжет 20-х рр. минулого століття ніби позачасовим. Ключовий мотив балету "Гетсбі": людина, розбагатівши, не стає автоматично щасливою... У самій тканині цього "хореографічного мюзиклу" немовби розлита туга за неможливістю щастя.
Проект від початку був із прицілом на Дениса Матвієнка (Гетсбі). Але ще на стадії створення лібрето окремі лінії роману Фіцджеральда переосмислювалися і, як на мене, дещо "абстрагувалися". Тобто не можна сказати, що Гетсбі-Матвієнко - центр цієї історії. Мова пластики й музики менш конкретна "сюжетно", але набагато сильніша емоційно.
Починається балет нетривалим оркестровим вступом: дві музичні теми - енергійно-містична й лірична. Надалі ці теми виникнуть у звуковому просторі оповіді. Вихід кордебалету відразу приковує увагу. Це не знеособлена масовка, а така, яка колись була в оперних партитурах Мусоргського: кожен персонаж танцювального "хору" має власне обличчя.
Згодом і деякі солісти виявилися на висоті. Не тільки прем'єр (бентежний, пристрасний, суперечливий Джей), а й прима-балерина Настасія Матвієнко, яка створила образ Дейзі Б'юкенен. Цікаві на сцені соліст Маріїнського театру Олександр Сергєєв (Нік Карравей), його колеги по Маріїнці - Максим Зюзін (Том Б'юкенен), Дар'я Павленко (порочна й нещасна Міртл Вілсон). Надзвичайно виразні Кліффорд Вільямс у ролі бутлегера Меєра Вольфшайма і Катерина Кальченко (розбещена Джордан Бейкер).
З цікавістю сприймалися просто-таки акробатичні етюди на літаючих люстрах, пластичні любовні етюди на спеціальних металевих "містках", а також сцени, виконані жіночим балетом не на пуантах, а "на шпильках".
Об'ємності дійству надають відеозадники, що розкривають внутрішній стан героїв. Атмосфера прострації (затоплені дерева), страждання (бульбашки, що піднімаються крізь воду). І ще - крупні вповільнені плани героїв, у мріях яких виникають обличчя закоханих.
Звісно, у такого резонансного балетного проекту знайдуться і палкі шанувальники, і окремі скептики... Що резонансніший (та високобюджетніший) продукт, то більше про нього суперечок, то більше довкола нього пристрастей. Розуміючи, що сам процес створення "Гетсбі" вимагав неймовірних зусиль, міжнародної комунікації і, власне, освоєння за дуже короткий час "летовища" Палацу "Україна", цьому проекту можна й потрібно пробачити деякі прем'єрні огріхи... Безперечно, у процесі прокату "Гетсбі" набиратиме не тільки в емоційній і музичній "вазі", а й у виконавській злагодженості. Наразі ж, як попередній підсумок, важливий сам рух у такому напрямі: подібні проекти мають бути не винятком з правил в Україні, а правилом, традицією, стратегією і тактикою вітчизняної культури.
ДО РЕЧІ. У проекті "Великий Гетсбі" був задіяний Національний симфонічний оркестр України під орудою Володимира Сіренка. Найближчі гастрольні графіки балету: Санкт-Петербург, Москва, наступного року - міста Європи і США. В Україну "Гетсбі", найімовірніше, повернеться в лютому 2015-го, ближче до Дня закоханих.