Наші батьки добре пам'ятають знамениту пісню на слова Дмитра Луценка "Хата, моя біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна". Ці рядки могли би стати заспівом до багатостраждального фільму видатного українського кінорежисера Михайла Ільєнка. Багатостраждального, бо загалом шлях до реалізації цього проєкту розтягнувся більше ніж на півстоліття: задум народився ще 1967 року, а потім почалися труднощі з фінансуванням, постійним перенесенням прем'єрних горизонтів...
Нині передпрем'єрні покази "Толоки" вже відбулися - і на Сході України (на бойових рубежах Батьківщини), і за кордоном.
Нагадаю, що фільм планували випустити ще до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка - 2014-го. Але виробничі проблеми й фінансування вплинули на перенесення прем'єрних дат.
Задум кінопроєкту виник як авторська рефлексія на мотив Шевченкових рядків "У тієї Катерини…". Згодом змінювалися варіанти ймовірних назв - "Життя однієї хати", "Побачити і померти"... Врешті-решт вирішили зупинилися на назві "Толока", що означає традиційний народний підхід до будівництва української хати, коли до цього долучаються родичі-сусіди, уся громада.
Саме образ української хати, яку впродовж нашої історії весь час намагаються знищити вороги й інші лиха, є ключовою метафорою в картині. Як каже сам режисер, "Катерина знову й знову зводить стіни свого будинку, як це робили мільйони українців протягом усієї своєї історії. Катерина рятує не тільки свій дім, а й тих, кого він прихистив і зберіг від зимової негоди, голоду, війн, пожеж, революцій та повеней". Героїня обіцяє своє серце тому, хто визволить з неволі її коханого.
Події "Толоки" охоплюють українську історію з 400-літньої давнини аж до наших часів. Як зазначають автори, - це 14 важливих фрагментів історії нашої країни.
Продюсери проєкту - Пилип Ільєнко й Андрій Різоль. Сценарист - Михайло Ільєнко. У головних ролях - Іванна Ільєнко (Катерина), Дмитро Лінартович (Іван), Богдан Бенюк (Ломака), Дмитро Рибалевський (Василь). Одну з останніх своїх ролей у житті (Бригадира) в картині зіграв видатний український актор - івано-франківець Сергій Романюк.
Цікавість до стрічки велика - як з боку кінофестивалів, так і з боку української кіноспільноти, яка чекала виходу фільму довгі роки і вірила, що він усе ж таки буде завершений. Власне, процес створення фільму чимось і нагадує будівництво української хати, стіни якої встоять попри всі зловісні буревії й прихистять усіх стражденних і віруючих.
Один з продюсерів кінопроєкту Андрій Різоль розповів DT.UA про фестивальні перспективи стрічки та її передпрем'єрні покази на Сході України.
- Пане Андрію, як виникла ідея зробити передпрем'єрні покази "Толоки" саме на Сході України - для наших бійців. Якою була їхня реакція на фільм?
- Скажу, що звичайна публіка не бачила фільму, бо ще під час знімального періоду Михайло Герасимович Іллєнко хотів, щоб першим його глядачем був український військовий. Він вважає, і вся група його в тому підтримує, що нині головна фокус-група країни - на фронті. Ми планували допрем'єрний тур у дванадцяти містах і містечках, і нас у цій ініціативі підтримав УКФ. Ми подалися на відповідний грант і одержали підтримку. Але після перших двох чи трьох показів на нас полилося море запрошень і заявок, тому що бійцям фільм дуже сподобався. Пішов розголос по всій лінії зіткнення, щоби й інших військових запросили подивитися фільм. Тож у нас було 26 спеціальних допрем'єрних показів… Бійцям фільм надзвичайно сподобався. Ми з ними багато спілкувалися - про історію та долю України. Фільм аж ніяк не мінорний, навпаки - оптимістичний, хоча й побудований на важливих фрагментах історії України, які далеко не завжди мажорні. Тобто наш фільм вийшов доволі життєствердним. Завдяки такому кіно можна з упевненістю дивитися в майбутнє і спонукати до цього глядача. Ще додам, що на кожному показі були присутні Михайло Герасимович і кілька акторів. Ми спеціально возили якісну техніку, щоб забезпечити вдалі покази "Толоки". Ми дуже ретельно готувалися до туру, і, дякувати Богу, у нас усе чудово вийшло.
- А як сприйняли картину за кордоном - у рамках Днів українського кіно?
- Було три допрем'єрні закордонні покази - у Вільнюсі, Софії й Стамбулі. Скрізь, попри те що це різні країни й різна ментальність, "Толоку" приймають надзвичайно добре. Її сприймають не як звичайне кіно, а, скоріше, як певний літопис історії України в художній формі. Знаєте, я не люблю пафосу і слів на кшталт "тріумфально", але завжди був надзвичайно теплий прийом, аншлаги, різноманітні запитання до режисера, який відкрито спілкувався з глядачем. Ми зважаємо навіть на якість перекладу субтитрів, тому ретельно добирали перекладачів, адже кіно саме по собі не дуже просте. Тому важливо, щоб навіть на рівні субтитрування глядач сприймав фільм.
- Пан Ільєнко казав, що на основі "Толоки" є дуже багато відзнятого матеріалу. Можливо, планується телевізійна версія стрічки?
- Так, ми її плануємо і шукаємо можливості, бо матеріал, що не ввійшов у повну версію "Толоки", надзвичайно кіношної якості. Ми саме в процесі перемовин з телеканалами і пошуку невеличкої суми для інвестування майбутнього фільму, щоб перетворити відзнятий матеріал на якісний телепродукт.