В Інституті проблем сучасного мистецтва до 8 лютого триватиме арт-проект "Переведіть мене через Майдан" (фото, графіка, відео, об'єкт). Концептуальний проект охоплює чималий історичний період: масові радянські паради середини ХХ ст. на Хрещатику; акції громадянського опору періоду перебудови та розпаду СРСР (час утвердження української Незалежності), а також події на Майдані у 2004-му та 2013-2014 рр.
Фотографії, відео, малюнки, художні об'єкти (роботи різних поколінь художників) - усе це розкриває історію українського Майдану через призму різних історичних сюжетів, своєрідні авторські погляди. Тут об'єктивність документа доповнена багатозначністю індивідуального сприйняття.
Природно, у кожного українського художника - "свій Майдан". Тобто такий ось "свій Майдан" відображений у роботах Ірини Пап (1917-1985), Ганни Войтенко, Жанни Кадирової, Віктора Марущенка, Валерія Мілосердова, Романа Мініна, Олександра Курмаза, Андрія Сидоренка, Стаса Воязловського, Максима Афанасьєва, Якима Левича. Керівник проекту - Ігор Абрамович. Куратор - Галина Скляренко. Вона й розповіла DT.UA про відображення різних Майданів у серці української столиці.
- Галино, які конкретні хронологічні рамки передбачає концепція цього проекту про головну площу України: тобто від і до... Це тільки радянський і сучасний періоди - чи є бажання зазирнути трохи глибше?
- Останніми роками поняття "Майдан" в Україні, та, мабуть, і за її межами, стає загальним. Перетворюється на символ громадянської непокори, громадянських протистоянь, соціальної напруги.
Утім, образ "Майдану" пунктирно прокреслює всю українську історію ХХ ст. Згадаймо хоча б хрестоматійний вірш Павла Тичини: "На майдані коло церкви", який нині набуває нової актуальності. Адже нинішнього року - століття революції 1917 р. Трагічний досвід тих подій в Україні потребує сьогодні осмислення.
Що стоїть за цим "коловоротом історії"? Хто може прочитати глибинні смисли того, що відбувається?
Мабуть, лише мистецтво і художник.
Вірш Віталія Коротича, який дав назву виставці, не просто продовжує цю тему, а наповнює її більш складним філософським, метафоричним смислом. "Майдан", про який ідеться у вірші, стає місцем зіткнення окремого людського життя й Історії. Чимось наповненим протиборчими силами. Простором, пройти який (вибравши в ньому свій шлях) так чи інакше необхідно кожному.
Виставка задумана як концептуальний проект, що запрошує глядача до розмірковувань. До дискусії про непрості колізії нашої історії. Про ту крихку межу, яка відділяє народ від натовпу. Про спільну силу і спільні помилки...
Історія Майдану Незалежності, на якому впродовж останніх десятиліть зосереджені чи не головні події в житті нашої країни, розпочинається на нашій виставці з 1950-х ХХ ст. Зі святкових маніфестацій радянського часу. Потім - студентська революція на граніті, марші шахтарів. Помаранчева революція. І Майдан 2013-2014 рр.
- У цьому проекті об'єднані досить різні художники, фотографи. Який критерій їх об'єднання - чи тільки тема?
- Насамперед, звичайно, тема. А точніше - кураторський задум. Виставка в даному разі - не просто демонстрація окремих творів (фотографій,
відео, малюнків, художніх об'єктів), це і така собі "просторова вистава", в якій є початок, передбачається динаміка дії.
Особлива роль належить відеофільму художників Стаса Воязловського та Михайла Афанасьєва. Він був знятий ще 2011 р. Там Майдан Незалежності показаний з різних ракурсів - із сутінків підземного переходу (з його особливим життям), з висоти будинків і пагорбів, які його оточують. Майдан розкритий художниками як загадкове, майже містичне місце, повне несподіванок і див. Фотографій на цій виставці справді багато. Цей вид мистецтва, мабуть, найбільш актуальний сьогодні, поєднує документальність і ту авторську суб'єктивність, яка визначає художнє значення.
На виставці - фото художників різних поколінь. Знімки легендарного київського фотографа Ірини Пап ( 1917-1985), її учня, а тепер - найвідомішого фотохудожника Віктора Марущенка, Валерія Мілосердова, молодих Ганни Войтенко, Романа Мініна, Сашка Курмаза. До речі, представлена тут серія його фоторобіт "Простір можливостей" відзначена премією в Берліні.
Смисловим центром експозиції стала інсталяція Жанни Кадирової з прострелених кулями керамічних плиток. І, звісно, - малюнки одного з найстарших київських художників андеграунду 1960-х Якима Левича. "Малюнки з телевізора" (у вільній авторській манері зображено істеблішмент). Це не карикатури, не шаржі, а швидше - авторські враження. Спроба зрозуміти, що відбувається з образом людини, котра пройшла через численні фільтри медіа та політики...
- Цікава особистість у проекті - Ірина Пап. Її не стало 1985-го. Її ж називали серед найкращих жінок-фоторепортерів світу. Як потрапили її фотороботи на вашу виставку?
- Історія архіву Ірини Пап справді примітна. У 1960-1970-х вона була одним із провідних фотографів. Її роботи друкувалися в усіх провідних журналах СРСР і за кордоном.
Вона створила в Києві першу професійну фотошколу, в якій навчалися багато нинішніх фотохудожників. Та ось людини не стало - і все забулося...
У 1991-му, розбираючи завали в лабораторії київських "Известий", Валерій Мілосердов знайшов у купі сміття її фотоархів!
Власне, завдяки йому роботи Ірини Пап і стають відомими заново. Вони експонуються на виставках.
Побачивши їх навесні минулого року на одній із презентацій, я не могла залишитися байдужою. У 2016 р. включила фотографії І.Пап у велику експозицію виставки "Інша історія: Мистецтво Києва від відлиги до перебудови" в Національному художньому музеї України... А тепер - і до цього виставкового проекту. У її знімках - документи часу й гострота авторського бачення.
- У релізі виставки є риторичні запитання: чи довго триватиме в Україні епоха Майданів? Особисто ви як би відповіли на це запитання?
- "Майдан" - явище складне, багатошарове. Його необхідно аналізувати з різних точок зору. Тим більше що його історія не закінчена...
Та й сьогодні, як відомо, звучать заклики до нових майданів.
У цьому плані виставка " Переведіть мене через майдан" порушує надзвичайно важливу тему - відповідальності народу і кожного з нас за те, в яких колонах іде людина, на які заклики відгукується, кого приводить до влади...
- Майдан як об'єкт (образ) арт-життя України третього тисячоліття. Як вам здається, що дав Майдан українському арт-соціуму саме в художньому плані?
- "Майдан" став в українському мистецтві масштабною темою, на яку відгукнулися різні митці: живописці, графіки, фотографи.
Впродовж останніх років пройшов ряд виставок, у яких події 2013-2014 рр. знайшли яскраве відображення. Найчастіше вони обмежувалися фіксацією або подій, або суб'єктивних авторських переживань, емоційною оцінкою.
Однак тема не тільки себе не вичерпала, а й, на мій погляд, ще чекає серйозного і глибокого осмислення. Насамперед - того аналітичного, критичного, багатомірного осмислення, яке й становить головну особливість сучасного мистецтва.