Уже досить тривалий час Україна живе-творить в умовах культурної реформи. З контрактною системою, конкурсними засадами etc. Але, як колись співали, "є у революції початок, нема у революції кінця", - а отже, передбачаються чергові зрушення і в нашому сталому законодавстві в культурній галузі. Тобто наразі чекаємо важливих змін до закону про контрактну систему та конкурси у закладах культури.
Як відомо, в основі окремих реформаторських зрушень у культурній сфері лежить закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури". Цей документ президент України підписав ще на початку 2016-го. Але одна річ - пропонувати і формулювати, інша - реалізувати.
І контрактна система (у тому вигляді, в якому вона пропонується), і конкурсна система призначення керівників (так, як це робиться в нас) постійно провокують у творчому середовищі різні нарікання, чвари, скандали.
Особливо це стосується регіональних культурних закладів, які подалі від столиці, а також подалі від центральних ЗМІ.
Про низку таких скандалів уже доводилося писати в DT.UA (матеріал "Культурна реформа. Вид з хвоста" 1 вересня 2017 р.). Тоді йшлося про абсурдні вияви реалізації культурної реформи, коли, наприклад, у конкурсні комісії (які обирають того чи іншого культурного керманича) потрапляють ледь чи не інопланетяни.
До того ж багато суперечок і довкола законодавчої дефініції, яка передбачає абсолютну владу в руках одного культурного керманича - як директора, так і творчого керівника.
Звісно, у культурних справах ніколи й ніде не буде задоволених. Бо завжди є спроби зрозуміти: а кому і для чого потрібні певні зміни? Мовляв, певні законотворчі ініціативи "саме в нас" якраз і моделюються під "конкретних" людей, а не під строкату культурну галузь, коли один рядок закону ніколи не зможе гармонізувати специфіку діяльності різновекторних культурних закладів: від цирку до оперного театру, від Національної драми до скромного муніципального театрального осередку, від великого музичного оркестру до скромного творчого об'єднання в райцентрі.
Отже, мета можливих чергових змін - до вже наявного закону, - так би мовити, трохи заспокоїти обурених, трохи гармонізувати дисгармонію, залатати дірки на тих штанях, які протерли дочасно у процесі активних реформаторських змагань.
Завдяки комітету Верховної Ради з питань культури і духовності в цьому тексті саме й акцентую увагу на подальших (можливих) ЗМІНАХ у нинішній контрактній системі та нинішній процедурі конкурсів.
Скасування погодження
Цей пункт передбачає скасування інституту погодження призначення на посади та звільнення з посад керівників державних і комунальних закладів культури виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, районними і обласними радами на їхніх пленарних засіданнях.
ЧОМУ? Непоодинока часова неузгодженість між періодом проведення сесії ради та датою призначення керівника конкурсною комісією. Зазвичай є чимало прикладів свавілля саме голів органів місцевого самоврядування, коли фактично керівник культурного закладу вже обраний конкурсною комісією, а ось орган місцевого самоврядування (з певних причин, можливо також і корупційних?) чомусь категорично не хоче погоджувати вже визначену кандидатуру.
Фільтри для громадських організацій
Цей пункт змін передбачає допуск до процесу обрання керівника культурного закладу лише тих громадських об'єднань, які професійно (!) опікуються сферою культури та діють у правовому полі не менше трьох років. До того ж діяльність таких організацій має бути активною, їхні заходи мають відбуватися періодично. Визначення критеріїв - чи відповідає певне громадське об'єднання саме професійним стандартам - не передбачає довільної форми. Отож зміни до законопроекту готують законодавчо встановлений механізм. А вже орган управління на своєму спеціальному відкритому засіданні буде підтверджувати чи спростовувати наявність відповідних професійних критеріїв у певних громадських об'єднань. Ще одне уточнення: засідання органу управління (стосовно громадських організацій) відбуватиметься не пізніше, ніж за один день до проведення першого засідання конкурсної комісії. Перебіг і результати такого засідання фіксуються у протоколі, згодом розміщуються на офіційному веб-сайті органу управління.
ЧОМУ? Серйозні фільтри саме для громадських організацій, які у складі комісій активно кинулись "вибирати" керманичів українських культурних закладів, виявилися вкрай необхідними. Непоодинокі випадки не лише елементів корупції або змови (з боку підставних представників громадських об'єднань), а й відвертої неадекватності. Коли, наприклад, якась випадкова "інфернальна" громадська організація, що поняття не має про фахові особливості діяльності того чи іншого культурного закладу, може віддавати свої голоси тільки "за того, кого треба". Історії такої неадекватності неодноразово фіксувалися в різних містах, у тому числі в Одесі, Львові.
Орган
Зміни до закону чітко регламентують, що органом управління може бути не абстрактно-державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування, а саме структурний підрозділ, який відповідає за сферу культури.
ЧОМУ? Щоб зосередити зусилля саме на галузевих культурних процесах. Щоб уникнути волюнтаристського тиску з боку "інших" владних розгалужень.
Баланс
Надалі певні профільні громадські об'єднання у сфері культури пропонуватимуть лише по одному кандидату до складу конкурсної комісії.
ЧОМУ? Аби унеможливити ситуацію "терезів", коли шалька схиляється у бік виключно однієї впливової громадської структури.
Повторні конкурси
Надалі передбачається чітко визначати, на яких саме підставах результати проведення конкурсу вважаються недійсними, а отже необхідно проводити конкурс повторний. Серед таких підстав - відхилення конкурсною комісією всіх кандидатів; скасування судом рішення конкурсної комісії щодо результатів конкурсу; проведення другого засідання конкурсної комісії з порушенням термінів, визначених законом; відсутність на другому засіданні конкурсної комісії більшості від затвердженого складу конкурсної комісії.
ЧОМУ? Зазвичай різні конкурси, на яких обирають керівників культурних закладів, супроводжуються низкою скандалів, а це передбачає повторні конкурси. Отже, нові рамки закону дозволять чітко зрозуміти, коли такі повторні конкурси можливі, а коли - неможливі.
Оскарження
Згідно з можливими змінами, чіткі терміни оскарження результатів конкурсу передбачають один місяць. І визначають, що оскаржувати можна як дії органу управління, так і рішення конкурсної комісії.
ЧОМУ? Тому що розмитість термінів оскарження конкурсних результатів може тягнутися навіть не місяцями, а роками.
Час
Це регулювання "хронотопу" між першим та другим засіданнями конкурсної комісії. А саме: такі збори мають відбуватися не раніше, ніж через 7 робочих днів після проведення першого засідання конкурсної комісії.
ЧОМУ? Зазвичай ці засідання - ознайомлення з документами претендентів та вибори самих конкурсантів - подекуди відбуваються одночасно. А це незаконно.
Конфлікт інтересів
Про такий конфлікт може заздалегідь заявити будь-який учасник конкурсного добору або учасник засідання, на якому безпосередньо розглядається питання обрання керівника. Заяви про конфлікт інтересів розглядає конкурсна комісія. Цей документ згодом можна буде використовувати як доказ у суді.
ЧОМУ? Тому що на нашім полі корупцію серпом не вижнеш.
Цікавий підтекст
Згідно з можливими змінами, передбачається врегулювати питання досвіду роботи претендента на посаду керівника культурного закладу. І якщо такі зміни проведуть, то досвід буде засвідчуватися не лише трудовою книжкою давнього зразка, а, по суті, й іншим документом (?), що належно засвідчує трудову діяльність певної особи.
ЧОМУ? Тут можна зробити творче припущення. Можливо, такий пункт новацій відкриє шлях до керівних посад у нашій культурній сфері - окремим іноземцям, у яких немає трудових книжок давнього зразка, але є інші документи, які засвідчують їхні фаховість та етап трудової діяльності.
За двома зайцями
Передбачається скасувати положення про можливість суміщення посад художнього керівника та директора у разі, якщо певна особа виграла два відповідних конкурси одночасно. Як кажуть законотворці, можливість такого суміщення на практиці призводить до ситуації, коли керівник державного чи комунального закладу може ефективно й повноцінно виконувати функції лише на одній своїй посаді, а виконання функцій іншої посади залишається другорядним, що відтак негативно позначається на ефективності діяльності закладу культури загалом.
ЧОМУ? Це, можливо, один із "найгарячіших" пунктів подальших змін до закону. Попередні законотворчі процеси лобіювали саме ідею абсолютної монопольної влади в одних руках - тієї особи, котра в театрі (наприклад) відповідає і за економіку, і за творчий процес. Тобто біжить "за двома зайцями". Теперішні можливі новації можуть порушити певні монархічні утворення у певних культурних закладах. Це з одного боку. З іншого - є чудові приклади, коли яскрава особистість адекватно розвиває у тому чи іншому культурному закладі і господарські справи, і художні процеси. Але, звісно, тут справа виключно в особистості, котра могла б акумулювати різні напрями діяльності. Бо, звісно, не кожному те під силу. Отже, реалізація саме цього пункту - як удар серпом по зайцях. Тобто тих, хто прагне працювати "на два фронти". Очевидно, саме цей пункт виявиться найбільш дискусійним у професійному середовищі керівників.
Відкритість
Забезпечення відкритості інформації про проведення конкурсу та відповідний заклад культури. Відтепер органи управління мають щорічно публікувати на своїх сайтах звіти про фінансову діяльність того чи іншого закладу культури та про результати статутної діяльності.
ЧОМУ? Тому що так має бути.
Чи будуть інші запитання?
Одне з таких запитань, наприклад, - про можливість обіймати посаду керівника державного чи комунального закладу культури не більше двох термінів поспіль. Таке обмеження передбачається, але, на думку деяких депутатів, воно навряд чи пройде. Ще запитання: хто в культурному закладі, зокрема в театрі, має вважатися першою скрипкою (якщо зміни пройдуть) - директор чи художній керівник? Безумовно, адміністративні та господарчі питання - це дирекція, а питання творчі - художній керівник. Тобто зі службовими функціями можна розібратися через статути певних закладів культури, до того ж на всі посади можна оголошувати конкурси. І таке питання: голосування (коли обирають кандидатів у конкурсну комісію від творчого колективу) має бути таємним чи відкритим? Це справа виключно трудового колективу - як на зборах вирішать, так і буде.
На думку народного депутата України Ірини Подоляк, розбурхана ситуація у плані реформаторських зрушень спостерігається не тільки в культурній сфері, а й в освіті, медицині, правоохоронній системі, держслужбі, судах, тобто всюди. "Люди хочуть дві взаємовиключні речі - або нічого не змінювати й нікого не чіпати, або щоб прийшов святий "хтось" і за них зробив їм добре і якнайкраще…".
Наразі зміни до закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" перебувають парламенті. Подальша доля цих змін залежить виключно від порядку денного, від можливості голосування, а також від державної волі, врешті-решт.