UA / RU
Підтримати ZN.ua

Оркестр надії

З 2006 року Національний заслужений академічний симфонічний оркестр НРКУ мав гастролі в 11 країнах світу. Нещодавно повернувся з Алжиру, де вже втретє поспіль був визнаний найкращим з-поміж численних учасників фестивалю симфонічної музики.

Автор: Ірина Сикорська

Виповнилося 85 років від дня заснування Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру НРКУ. З цього приводу у Колонній залі імені М.Лисенка Національної філармонії України відбувся ювілейний концерт, який збігся і з 90-річчям українського радіо.

Насамперед привертає увагу програма ювілейного концерту. У першому відділенні - Симфонія №2 Сергія Рахманінова. Оркестранти виконали її могутньо, масштабно за задумом і драматургією. Грали з насолодою, продемонструвавши високий виконавський клас: ансамблеву майстерність, чистоту тембрів, уміння передати найтонші нюанси складної, але дуже поетичної і надзвичайно красивої музики.

…З-поміж мало не десятка столичних симфонічних колективів Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України вирізняється неповторним обличчям, репертуарною політикою та специфікою діяльності.

Як розповідає його художній керівник і головний диригент заслужений діяч мистецтв України Володимир Шейко (він очолює колектив з 2005 року), головним завданням оркестру є напрацювання українського репертуару і його запис до Фондів радіо. Саме завдяки оркестру в цій скарбниці сьогодні зберігається понад 10 тисяч одиниць світової та української симфонічної музики, унікальна колекція вітчизняної класики, творів сучасних українських та зарубіжних композиторів.

Свою історію оркестр (а з ним і національний музичний радіоефір України) веде від 1929 року, коли в Харкові відбувся перший публічний виступ Симфонічного оркестру Українського радіоцентру під орудою диригента Якова Розенштейна.

Після переїзду до Києва оркестр став єдиним стаціонарним оркестром, що виконував тільки симфонічну музику. Традиції високопрофесійного виконавства продовжили наступники Розенштейна, які в різні часи були художніми керівниками колективу: Герман Адлер, Михайло Канерштейн, Петро Поляков, Костянтин Симеонов, Вадим Гнєдаш, Володимир Сіренко, В'ячеслав Блінов.

Оркестранти базуються і здійснюють свої записи у Великій студії Концертно-студійного комплексу Українського радіо. Це одна з найкращих і найбільших (налічує 400 місць для глядачів) у Європі студій, яка має унікальні акустичні властивості, обладнана сучасними технічними засобами для аудіозапису, прямих концертних трансляцій та інтерактивних ефірів.

Музиканти не уникають і концертної діяльності: виступають на різних майданчиках, радо беруть участь у "Київ Музик Фесті" і "Музичних прем'єрах сезону".

Оркестр часто стає першим, кому сучасні українські композитори й закордонні гості довіряють найдорожче - прем'єрне виконання своїх творів, бо саме від музикантів багато в чому залежить, чи сприйме їх вимогливий слухач, якого сьогодні важко чимось здивувати.

З приходом В.Шейка розпочалася нова сторінка життя колективу. Саме із цим диригентом оркестр здійснив низку масштабних творчих проектів, серед яких - виконання таких рідкісних і різностильових творів, як "Каяття Давида" В.А.Моцарта, "Страта Степана Разіна" Д.Шостаковича, "Карміна Бурана" К.Орфа (власна сценічна версія на сцені Національної опери України), "Симфонічне Євангеліє" А.Караманова (перше виконання на сцені НП "Україна", "Цвіт папороті" Є.Станковича, "Фантазії у джазових тонах" О.Саратського та багато інших. За ініціативою В.Шейка створено цикл спільних телерадіопроектів НРКУ й Національної телекомпанії України "Мистецькі історії" (їх відбулось уже 18, нині готується наступний - різдвяний).

З 2006 року оркестр мав гастролі в 11 країнах світу. Нещодавно повернувся з Алжиру, де вже втретє поспіль був визнаний найкращим з-поміж численних учасників фестивалю симфонічної музики.

…Та повернімося до ювілейного концерту. Друге відділення присвячене українській музиці. Це була спроба максимально охопити сучасну її панораму. "Меседж з України" для симфонічного оркестру, електрогітари (Роман Суржа), органа (Тетяна Жук-Сєдова) та чоловічого хору (ім. П.Майбороди, художній керівник Юлія Ткач) - такий собі постмодерністсько-апокаліптичний "репортаж" із сучасної України, в якому хор співає православну молитву "О Господи милосердний", звуки органа символізують глас Божий, а гітари - темну енергію дияволіади. Але все найважливіше відбувається в оркестрі: ідилічна картина пробудження природи на світанку, обстріли з "градів", жахливі сцени борні з чотирма "обвалами", коли здається, що ось-ось настане кінець світу, після якого лишаться тільки примітивні звуки. Автор цього моторошно-величного репортажу-містерії - талановитий композитор Іван Небесний, який уже заявив про себе низкою цікавих музично-театральних проектів.

Другий твір викликав дискусію, але, впевнена, він має право на існування: канадський композитор Григорій Міняйло поєднав хрестоматійний вірш Тараса Шевченка і музику "Місячної сонати" Л.Бетховена, додавши до традиційного фортепіано оркестрові барви й мелодекламацію (вельми талановита і навіть модна нині Оксана Муха).

Концерт увінчав твір нашого сучасного класика Євгена Станковича "Страсті за Тарасом" для соліста (Олександр Бойко), хору та оркестру. В.Шейко не побоявся взяти до репертуару твір, який уже виконували знані артисти, і не прогадав - оркестру і хору вдалося продемонструвати власне бачення цього "Євангелія про Тараса" (вперше виконаного в травні на Чернечій горі в Каневі). У їхній інтерпретації твір видався мені більш камерним і менш помпезним за звучанням. Чіткішою (до честі хористів) стала дикція, текст легше сприймався на слух, тонше відтворено настроєві нюанси. Переконливою крапкою стало оптимістичне закінчення твору: надія на те, що все у нас буде добре…