Недавня загроза впровадження в життя сумнівної реформи системи початкової естетичної освіти примусила педагогів написати петицію, що вимагає скасування наказу Мінкульту.
Зазначена реформа насамперед стосується початкової спеціальної музичної освіти. Педагоги запевняють, що якщо допустити знищення "кореневої системи", то будуть знищені і середня, і вища ланки музичної освіти. А згодом може настати крах педагогічної діяльності та виконавської вертикалі (театри, оркестри, філармонії).
Якщо заглибитися в історію питання, то ще в лютому 2017 року в Міністерстві культури було підписано лист, у якому запевнили, що ніхто насильницьким способом не примушуватиме наші школи переходити на "реформаторські" освітні програми, котрі значно скорочують кількість навчальних годин. Але, попри це, 24.04.2019 було видано Наказ № 352, який зобов'язує з 1 вересня 2019 року провести набір учнів у 1 клас за новими навчальними планами освітньої програми.
На думку експертів, це може призвести до повного руйнування системи музичної освіти в країні, що формувалася більше сотні років.
Яка ж подальша доля наших навчальних закладів естетичної освіти? Про це в інтерв'ю DT.UA розповідає голова Всеукраїнської ради директорів початкових спеціалізованих навчальних закладів естетичного виховання, консультант комітету ВР з питань культури та духовності, директор Київської ДМШ №35 Олександр ШАЛІТ (він уже неодноразово висвітлював на шпальтах DT.UA проблеми, пов'язані з реформою шкіл естетичної освіти).
- Олександре Григоровичу, а з чого розпочалася ця реформа, котра не викликає довіри у більшості вчителів шкіл естетичної освіти?
- Реформування системи початкової ланки професійної естетичної освіти обговорювалося ще на підсумковому засіданні Ради директорів київських шкіл у червні 2018 року.
Там були сформовані зауваження й пропозиції, вже наступного дня запропоновані на нараді в міністерстві. Вони стосувалися захисту інтересів наших працівників та вилучення з текстів Положень пунктів, які суперечать чинному законодавству.
Але чомусь представники ЦК профспілки, які були присутні на цій нараді, не скористалися аргументами робочої групи, а погодилися з позицією Мінкульту й підписали запропонований варіант документів без жодних змін.
- Що конкретно загрожує системі дитячого естетичного виховання в Україні у зв'язку з наказом № 352?
- Якщо цей Наказ буде втілений у життя, то, в кращому разі, залишиться лише частина шкіл у великих містах. Що стосується провінційних шкіл, то система буде зруйнована повністю тільки тому, що фінансові органи фінансуватимуть лише інваріантну (обов'язкову) частину навчального плану нової освітньої програми. Варіативна (необов'язкова) так і залишиться на папері.
Наша система музичної освіти вже пройшла апробацію часом. І документи Міністерства складені вкрай непрофесійно. Наприклад, замість двох уроків зі спеціалізації по 45 хвилин на тиждень пропонується один, із розподілом його на дві частини по 23 хвилини. Також упродовж цієї години заплановано вивчення додаткового інструмента.
Зараз групові заняття передбачають 6–10 дітей. А в результаті реформи кількість учнів у групі сягне 15! Однак при цьому нас запевняють, що скорочення годин та збільшення кількості учнів обов'язково сприятиме поліпшенню процесу навчання.
Досі планування й виконання Індивідуального робочого плану на кожного учня безпосередньо залежало від його здібностей та вміння працювати. Один учень 1 класу, залежно від здібностей, може зіграти етюд складності за 4 клас, інший - тільки за 1. Ніхто з учителів не гальмував розвитку дитини і в жодному разі не вимагав від неї неможливого.
- Які ще труднощі, пов'язані з реформою, можуть супроводжувати систему шкіл естетичної освіти?
- Спробуємо лише відповістити на запитання: а хто з батьків, які живуть у сільській місцевості, їздитиме в музичну школу райцентру за 20 км на урок тривалістю 23 хвилини?
Норми для дітей у цій новації теж не відповідають стандартам. Дитині до 6 років Законом визначена тривалість уроку 30 хвилин. У 6 років - 35 хвилин, і тільки після 7 років заняття може тривати 45 хвилин.
Якщо розділити урок першокласника (а саме діти, котрі досягли 6-річного віку, мають починати навчання у школі естетичної освіти) на два заняття, то вийде 15–17 хвилин.
А що можна встигнути за 15 хвилин уроку? Розкласти й настроїти скрипку або бандуру? Ну, можливо, зіграти одну п'єсу - і все.
Обдарованій дитині, відповідно до традиційних Типових планів, можна давати і 3, і 4 уроки на тиждень за фахом, регулювати інші предмети: додатковий інструмент, ансамблі, індивідуальні заняття із сольфеджіо тощо.
Якщо уважно прочитати чинні Типові навчальні плани, то професіонал побачить у них можливості для нормального реформування початкової освіти у сфері мистецтв. Нашим реформаторам треба було спочатку заглибитись у їх зміст, а вже потім починати перетворення.
- Олександре Григоровичу, але ж у Міністерстві культури працюють співробітники, які приймали нинішні Типові навчальні плани?
- Так, працюють. Однак досі залишається загадкою, що надихнуло їх на руйнування століттям апробованої системи дитячої естетичної освіти. Адже й досі вона приносить гідні результати. Про це свідчать рівень підготовки наших випускників у професійні вищі навчальні заклади, перемоги на всеукраїнських і міжнародних конкурсах.
У січні 2017 року в Мінкультури відбулася перша нарада команди реформаторів. Саме їхні підопічні беруть участь у так званому "пілотному проекті". Спочатку в Наказі Міністерства про старт "пілотного проекту" фігурувало 29 шкіл, тепер їх залишилося 22 - по всій Україні. Якщо опитати педагогів цих навчальних закладів, то більшість і гадки не має, що з 1 вересня 2018 року йде "експеримент".
З етичних міркувань, не хочу називати номери шкіл, із представниками яких я розмовляв, але на моє запитання, чи проводилася наприкінці минулого навчального року педагогічна нарада, на якій розглядалася участь їхньої школи в "пілотному" проекті, чимало їх відповіли, що вперше про це чують.
Школам, які з 1 вересня 2019 року лаштуються, відповідно до Наказу № 352, переходити на Типові освітні програми, слід мати на увазі, що зменшиться обсяг педагогічного навантаження в теоретиків. І тепер діти муситимуть проходити замість предмета "Сольфеджіо" - "Музичну грамоту і практичне музикування", а урок "Світова та українська музичні літератури" замінять предметом "Бесіди про мистецтво".
Проблема і в тому, що з цих предметів на сьогодні немає підручників та методичних посібників.
- Наступне дуже важливе питання - зміни, у зв'язку з реформою, вимог до атестації педагогів. Розкажіть і про це…
- Нове Положення про атестацію пропонує педагогові сільської, районної школи, за бажанням, отримати або підтвердити кваліфікаційну категорію. Для цього потрібно їхати за 100–300 км в обласний центр і проходити її там.
Раніше присвоєння або підтвердження кваліфікаційної категорії "спеціаліст вищої категорії" розглядала атестаційна комісія району або міста, члени якої чудово знали рівень роботи педагога й могли під час проведення атестації поставити запитання керівникові школи, в якій працює претендент.
А педагогічні звання, після присвоєння або підтвердження вищої категорії, розглядала комісія департаменту культури області. Тепер же визначати, чи відповідає фахівець займаній посаді, доручено департаменту культури області на підставі безлічі довідок, завірених у школі.
Батьки теж оцінюватимуть якість роботи педагога, який навчає їхню дитину. Але як може визначити або оцінити рівень роботи педагога, наприклад, з предмета "читання нот з аркуша" або "акомпанемент" батько учня, який не має фахової освіти? Запитання риторичне.
Взагалі, вимоги до присвоєння (підтвердження) тарифних розрядів, кваліфікаційних категорій, педагогічних звань містяться на 9 сторінках. І до них ще додається 103 сторінки роз'яснень, як усе це оформити.
- А що зараз є основними показниками якості роботи педагога, котрі визначають рівень його роботи?
- Це кількість випускників, які продовжили професійну освіту, а також перемоги учнів на різних конкурсах, а для теоретика - на олімпіадах із його предмета.
Тепер ці показники стали додатковими. Зате до основних зараховано показник відвідування учнями уроків, який не відповідає на головне питання: рівень педагогічної майстерності і результативність роботи викладача.
До основного показника роботи зараховано ще один, не менш абсурдний індекс: скільки класів музичної школи подолав учень! (Чи ж мало з яких причин діти або їхні батьки вирішили змінити вид позашкільної діяльності - зайнятися, наприклад, спортом, танцями, іноземною мовою).
Якщо учень хоче змінити свої інтереси, то хто може заборонити йому це зробити? Це буде порушенням конституційних прав і свобод людини, дитини!
- В Україні проводиться престижний Міжнародний конкурс пам'яті В.Горовиця. Чи зможе наша країна після проведення так званої "реформи" зі скороченням кількості уроків на початковому етапі навчання готувати для нього учасників?
- Знаєте, неможливо ложкою води напоїти людину, котра мучилася від спраги три дні. Чимала частина цих лауреатів - учні ДМШ країни. Учні наших шкіл чудово показують себе і в концертах Київської дитячої філармонії, які відбуваються в Колонному залі ім. М.Лисенка, на міських конкурсах.
Насправді всім професіоналам відомо, що, крім двох уроків на тиждень за фахом, підготовка програми конкурсу забирає купу особистого часу педагога. Оскільки готуються програми 2–3 турів, а це величезні й складні твори.
І, зазначу, додаткової оплати за це ніхто не просить. Це тільки ентузіазм і особиста відповідальність педагогів.
У наших навчальних закладах навчається багато студентів із Китаю. І рівень їхньої підготовки такий, що вони перемагають на наших же всеукраїнських та міжнародних конкурсах.
Наше завдання - не допустити впровадження цієї сумнівної, не перевіреної реформи.
Спочатку треба провести навчання за реформаторською програмою лише в окремих школах, які погодилися на експеримент. І тільки переконавшись у результативності, пропонувати цю програму всім школам України.
- Для підтвердження правильності обраного шляху "школи-пілотники" за перший рік роботи нічого не показали. Наприкінці квітня на всеукраїнських курсах із впровадження нової програми "Музична грамота і практичне музикування" не пролунало ні звуку. Хто довіриться працівникам міністерства просто на слово, мовляв, "це буде добре"?
- Так, спочатку слід добре перевірити доцільність новацій. Знаю, що пропоновані нововведення почалися в Москві. Там раніше від нас намагалися провести "експеримент на дітях". Наші "реформатори" багато в чому списали московські "знахідки". Ми вважаємо це ідеологічною диверсією. І, хоча проголошується гучна "боротьба за власний шлях реформування початкової естетичної освіти", насправді ця реформа - плід "неповноцінності", "меншовартості", звички йти в руслі "старшого брата".
Але зараз і в країні-агресорі гучно звучать протестні ноти. Відомі музиканти Денис Мацуєв і Катерина Мечетіна запропонували зарахувати дитячу музичну освіту до "національного надбання", і поки що там зупинили процес руйнування системи початкової музичної освіти.
Якщо наші звернення не будуть почуті, то педагогічна спільнота планує провести мирну масову акцію протесту проти реформи в запропонованому Міністерством культури вигляді. На неї зберуться викладачі, батьки, старшокласники і всі небайдужі до мистецтва люди.