У київському клубі "Музичний простір МК" ("Майстер клас") презентували альбом "Лускунчик" на музику П.Чайковського (запис зроблено влітку 2017 р. у Києві на студії "Bambrafone в ЗвукоЦеху"). Ідея проекту - спочатку концерту, що містив близько десятка джазових аранжувань номерів балету, потім їх запису і, нарешті, презентації отриманого компакт-диску - належить джазовому фотографові й продюсерові Дмитру Туйону.
Балетові Чайковського - 125 років. Його музика - хіти. Було цікаво - як київські джазмени подолають часові й стилістичні відмінності між класикою та власним музичним мисленням, що вийшло?
Концерт зібрав камерну аудиторію - людей 50. Грав секстет піаніста Іллі Єреська, відомі київські джазові виконавці.
Єресько - автор усіх аранжувань, цей альбом - сьомий у його біографії. Новий диск записали й тепер презентували чудові музиканти: тенор-саксофоніст Дмитро Александров, трубач Денніс Аду, а також ритм-секція у складі контрабасиста Валентина Корнієнка, барабанщика Павла Галицького та Андрія Чайки, який грає на конгах та інших перкусійних інструментах.
До альбому входять 9 треків на музику "Лускунчика". У "Майстер класі" прозвучали
8 із них.
Майже всі композиції несли яскравий відбиток латиноамериканської музики. Це природно, оскільки Єресько - лідер відомої київської групи Dislocados, що працює в цьому стилі. Порядок номерів платівки в концерті майже не змінився.
Музика сподобалася, хоча виник момент легкого відхилення від еталонів великого композитора.
Марш із першої дії викладено в очікуваному модерністському ключі. Винахідливо, наполегливо-енергетично солірував Александров.
П'єса насичена свіжістю гармоній, поліметрією. Потім пішло повільне Pas De Deux (Па-де-де) з другої дії, що супроводжує велику любовну сцену головних героїв. І тут гармонічні конструкції звучали органічно, сучасно й джазово. Завершив перше відділення номер "Шоколад" (або "Іспанський танець" у Чайковського), де багато й успішно солірував Єресько на білому "Бехштейні". П'єса вийшла "накрученою", без нот зіграти низку складних тонально-гармонічних ланцюжків неможливо, джаз давно й дуже далеко відійшов від своїх традиційних зразків, і без міцної музичної освіти складати й грати його сьогодні неможливо.
Другий сет почали з танцю Феї Драже. Образ розсипання дрібних цукерок, створений челестою в партитурі Чайковського, переосмислили. Навантаження несли низький за звучанням тенор-саксофон і труба.
Але темброва і, як результат, змістова зміна не завадили створити цікаву розгорнуту композицію.
До речі, більшість п'єс тривали 8-11 хвилин, імпровізації солістів були винахідливі й тривалі. Теми Чайковського в них мало прослуховувалися, "Лускунчик" став приводом "поговорити про себе" кожному учасникові секстету, у джазі це закономірно, і сказати слухачам Єреську й партнерам було що.
Потім виконали Candy Caries (з англійської перекладається як "Льодяник", а у Чайковського називається "Трепак" - російський танець). За ним - "Кава" ("Арабський танець"). І скрізь надзвичайно важливу роль відігравали обидва духовики. Перебивки ритмічних візерунків стали провідним прийомом. Відмінно прозвучало велике соло труби.
Завершили "Вальсом квітів". Після настороженого вступу контрабаса (Корнієнко - один із найкращих українських виконавців на цьому громіздкому, досить важливому в акустичному джазі інструменті) зіграли тему. Її виклад був тривалим, барвистим, найбільше наближеним до першоджерела й нагадав гру традиційних духових оркестрів у парках у недалекому минулому. Після чого виник несподівано абстрактний середній розділ композиції з гуркотом барабанів, складними метром, барвистими гармоніями та "натяками на смисл життя"…
Альбом талановитий, ідеї Єреська свіжі, а його партнери - майстри. Однак із викладом текстів конверта тільки англійською не погоджуся: альбом призначений українському слухачеві, і під час презентації сам автор компакту, оголошуючи, плутав назви треків…