В українському прокаті одна з головних картин сезону - "Ла-Ла Ленд" від молодого режисера Дем'єна Шазелла.
Фільм уже зібрав рекордні сім статуеток "Золотого глобуса", став фаворитом інших кінопремій. Стрічка викликає дискусії: чи вдасться Шазеллу урвати в 2017-му "Оскара" за найкращий фільм?
Сюжет "Ла-Ла Ленд" гранично трафаретний, нехитрий. Такими сценаріями в голлівудських студіях мало не підпирають вікна. Буквально щороку фабрика мрій випускає бодай один фільм про мрійливих хлопців і дівчат, яким на шляху до мрії доводиться жертвувати спільним щастям.
Романтичний музикант Себастьян усілякими способами намагається відкрити свій джаз-клуб. А наполеглива Мія прагне змінити фартух офіціантки на вишукані сукні голлівудської діви. Вони бідні, і фортуна, здається, від них відвернулася. Попри постійні невдачі, вони продовжують іти назустріч своїй мрії, підтримуючи одне одного на небезпечній висоті найсміливіших мрій.
Такий мотив - немов джазовий стандарт, що його вважає за обов'язок обіграти мало не кожен голлівудський маестро. Наприклад, тільки торік практично ідентичну історію розповів Вуді Аллен у своєму "Світському житті". У виконанні 80-річного класика такий сюжет видавався хоча й зворушливим, але частенько скочувався в наївність і навіть відверту банальність.
Тепер же такий популярний мотив підхопив один з найамбіційніших голлівудських фільммейкерів - Шазелл. "Ла-Ла Ленд" утвердив його в статусі молодого й перспективного режисера, який удостоївся "Золотого глобуса" в рекордній кількості номінацій. Раніше такий рекорд належав Сему Мендесу - в 34 роки його відзначили за "Красу по-американськи" (справді видатний фільм).
У виконанні Шазелла любовна історія звучить хвацько, навально, сміливо. Таке до вподоби глядачам, що забезпечує картині більш ніж успішні збори. За цим скучили, очевидно, й критики, які виписали фільму довгий перелік номінацій і премій.
Автори картини не бояться впевнено вставляти у проект кліше з ретро-фільмів. Не соромляться заповнити кадр кітчевими декораціями й перепудрити пейзажі кремовою палітрою "Техніколору".
Вони не уникають наївних сцен. Не ніяковіють, гіпнотизуючи глядача насвистуванням однієї й тієї самої банальної мелодії протягом добрячої половини фільму.
Якби хоч одна із цих вад спливла у пересічній кінокартині, то її просто освистали б. Але "Ла-Ла Ленд" - кіно непересічне, нетипове. Воно ніби створене в якомусь паралельному світі, де сила тяжіння діє за законами чарівності, а серця б'ються в ритмі класичного джазу.
Темп нинішнього дня часто задають нескінченні пісенні конкурси й талант-шоу. Різні мелодії лунають з кожного вікна, телефона й автомобіля. Попри це, жанр мюзиклу в кіно звузився до кількох прохідних прем'єр за рік. І так протягом останніх років десяти.
Тож поява "Ла-Ла Ленд" виявилася своєчасною і неочевидною. Адже ніхто не очікував, що одним з найкращих фільмів року стане представник такого "непопулярного" нині кінематографічного жанру.
Таким сміливим проривом 2012-го став чорно-білий німий "Артист" Мішеля Хазанавічуса. Тоді коли популярне кіно починали знімати виключно в 3D, а екранний світ густо домальовували комп'ютерною графікою, цей стриманий французький шедевр раптом вихопив "Оскара" за найкращий фільм.
Маститі американські кіноакадеміки, що присуджують головну американську кінонагороду, люблять, коли кіно приправлене оригінальним соусом. Наприклад, ілюзія, що фільм знято без єдиної монтажної склейки в "Бердмені" Алехандро Гонсалеса Іньярріту або густий колорит Індії в "Мільйонерові з нетрів" Денні Бойла. Обидві картини удостоїлися головних "Оскарів".
За 88 років вручення цієї кінопремії, головну статуетку лише п'ять разів вручали мюзиклам. При цьому три з них припали на першу половину 1960-х - найбільш ліричний період ХХ ст. Саме тоді покоління бебі-буму ввійшло в ніжний вік і почало диктувати свої романтичні смаки кіноіндустрії. Вальсуючі кіномани вишиковувалися в довгі черги на "Вестсайдську історію", "Мою прекрасну леді" і "Звуки музики".
Відтоді мюзикл тріумфував на "Оскарі" лише одного разу - 2002-го, коли вийшов "Чикаго". Але цей фільм став даниною поваги не так мелодійному жанру, як ретро-стилю й моді гангстерських 1920-х. Це один з найулюбленіших стилів у Голівуді, який буквально не сходить з екранів. На цей момент, наприклад, естафетну паличку підхопив Бен Аффлек зі своїм "Законом ночі".
Порівняно зі згаданими вище мюзиклами, що перемагали на "Оскарі", "Ла-Ла Ленд" видається трохи скромнішим. Він не наповнений дюжиною звучних шлягерів, кожен з яких підкорив би чарти. Він не може похвалитися участю співучих зірок.
Це кіно не заграє з поп-музикою - тут звучить виключно джаз.
Можна лише уявити, як автори фільму переконували студійних босів виділити аж 30 мільйонів доларів недосвідченому 30-річному режисерові на картину геть непопулярного жанру, в якій постійно звучить джаз.
Та стрічка продовжує підкорювати кінофестивалі й кінопремії, впевнено націлившись і на головну вершину - "Оскар" за найкращий фільм. І на те, що заповітна статуетка опиниться в руках його творців, натякають такі закономірності:
- у фільму є "Золотий глобус" за найкращу картину - це провісник ключової премії Американської кіноакадемії;
- "Ла-Ла Ленд", напевно, номінуватиметься на приз за найкращий сценарій. Це практично невід'ємний аргумент у боротьбі за головний "Оскар". (За 88 років вручення цих статуеток лише сім разів бувало так, що володаря головного "Оскара" не висували ще й за сценарій);
- Гільдія продюсерів США висунула "Ла-Ла Ленд" і в номінації "найкращий фільм". За всю 28-річну історію цієї гільдії всі володарі головного "Оскара" проходили через фокус цієї номінації. І лише один раз (торік) сталося так, що володар головного призу Гільдії продюсерів не виявився володарем "Оскара" за найкращий фільм;
- Гільдія кіноакторів США висунула виконавців головних ролей "Ла-Ла Ленд" Раяна Гослінга і Емму Стоун на акторські номінації. А за останній 21 рік головний "Оскар" отримували тільки фільми, які гільдія відзначала цією номінацією.
Серед непрямих причин перемоги "Ла-Ла Ленд" - головна нагорода на кінофестивалі в Торонто, 11 номінацій на премію Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA), а також приз за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі.
Результати оскарівських перегонів стануть відомі 26 лютого. І незалежно від того, якими вони стануть для "Ла-Ла Ленд", чимало глядачів і критиків і так уже визнали цю картину однією з найкращих минулого року.