UA / RU
Підтримати ZN.ua

Каннська драбина. Хто вище?

Добре відомі на Круазетт обличчя, швидше за все сюрпризів не піднесуть. Утім, саме вони гарантують стабільно якісне видовище.

Автор: Катерина Сліпченко

Триває 66-й Каннський міжнародний кінофестиваль. Тож настав час розкласти попередній конкурсний пасьянс. Цього року програма не тішить новими іменами, не рясніє радикальними стрічками і практично не може похвалитися "темними конячками".

Арт-директор фестивалю Тьєрі Фремо серед головних цьогорічних козирів назвав картину "Тільки Бог простить" Ніколаса Віндінга Рефна. Після кволого "Драйву", відзначеного, втім, призом за режисуру, із тим самим Раяном Гослінгом у головній ролі, Ніколас Віндінг Рефн, можливо, зняв шедевр? Важко в це повірити, що додає певної непередбачуваності в підсумкові розклади.

Свого часу подейкували, що відзначення "Драйву" - своєрідний реверанс у бік тодішнього голови журі Роберта Де Ніро (певні паралелі з "Таксистом", правда лише зовнішні, напрошуються). Нинішнього року таким реверансом у бік теперішнього голови журі Стівена Спілберга можна вважати увагу до "Іммігранта" Джеймса Грея. Доля іммігрантів з Польші явно має привабити метра.

А щодо іммігранта з Польщі Романа Поланського - то його "Венера в хутрі", на думку тих, хто обговорює програму у фестивальних кулуарах, навряд чи втрутиться в розклади. Ім'я Поланського у конкурсних списках - швидше удар важкої артилерії.

Цікаво, що більшість каннської номенклатури - Содерберг, Джармуш, Поланський, Грей - з'явиться на сцені (а точніше, на екрані) лише у другій половині фестивалю. Зазвичай туди розподіляються потенційні фаворити конкурсу. Проте знавці каннських інтриг вважають, що серед тих, кому світить перемога, - мексиканець Амат Ескаланте та японець Хірокадзу Корееда.

Дія Heli Амата Ескаланте відбувається на індустріальній околиці. 12-річна дівчинка закохується в молодого поліцейського, який стає джерелом неприємностей для неї та її близьких. Ескаланте - не лише асистент Карлоса Рейгадаса. Його "Кров" та "Виродки" - блискучі й самобутні сторінки сучасного мексиканського кіно. Ескаланте увійшов в основний конкурс із "Особливого погляду", тож ніби й ім'я його робилося тут, на Круазетт, а з іншого боку - назвати режисера серед метрів теж не випадає.

"Який батько, такий і син" Хірокадзу Корееда розповідає про фатальний телефонний дзвінок: батьки дізнаються, що їхній шестирічний син - зовсім не їхній. Режисер уже відомий своїм чудовим фільмом про залишених дітей "Ніхто не знає".

Саме ці проекти додають програмі і радикалізму, і художньої витонченості. Тож, можливо, саме вони тріумфуватимуть за два тижні?

Відносним новачком на Круазетт є й Асгар Фархаді, титулований на інших теренах. Його "Розлучення Надіра та Сімін" отримало і "Золотого ведмедя", і "Оскара". А теперішнє "Минуле" знімалося вже не в Ірані, а у Франції за участі Береніс Бежо ("Артист") і Тахара Рахіма ("Пророк"). Проте новий фільм знову про розлучення: виходець з Ірану вирішує на певний час залишити дружину-француженку, а вона заводить нового друга.

Фільм "Надзвичайної краси" постійно прописаного у Каннському конкурсі Паоло Соррентіно - шостий повний метр автора "Наслідків кохання" та "Дивовижного". Після англомовного фільму "Де би ти не був" із Шоном Пенном Сорентіно знову знімає на батьківщині: його любимий Тоні Сервілло грає журналіста, який шукає у Римі відлуння власної юності.

"Молода та вродлива" Франсуа Озона - повернення в основний конкурс після десятилітньої перерви (у 2003-му був "Басейн". Щоправда, Озон з'являвся в "Особливому погляді). Подейкують, Озона запросили не так заради фільму, як заради французького шарму.

Порушити майже родинні стосунки цьогорічної програми може хіба "Порушник спокою" Алекса ван Вармердама ("Офіціант", "Нові казки братів Грімм"), як порушив спокій буржуазної родини його герой.

Загалом добре відомі на Круазетт обличчя, швидше за все сюрпризів не піднесуть. Утім, саме вони гарантують стабільно якісне видовище. Тож чекаємо…