З іменем Бориса Лятошинського на початку жовтня ансамбль дебютував на сцені столичної Колонної зали ім. Лисенка.
Молоді українські артисти не посоромили ім'я великого симфоніста, яке носять, зіграли дуже міцно. Цей ансамбль активно просуває й пропагує ідею створення в нашій країні Фонду раритетних інструментів
Традиційний міжнародний фестиваль Kyiv Music Fest 30-й раз проводила Національна спілка композиторів за підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України, кількох іноземних представництв, посольств і фондів, державних, громадських, духовних та інших установ. У рамках цього музичного форуму була представлена музика 16 країн: Австрії, Аргентини, Білорусі, Естонії, Ісландії, Італії, Канади, Латвії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, США, України, Франції, Швейцарії, Швеції. Таким чином фестиваль охопив 34 різноманітних заходи: насамперед - концерти, а ще - майстер-класи, презентації, творчі зустрічі, дискусії, конференції та інші цікаві події. Вхід на всі заходи був вільний, тому публіка щовечора заповнювала майже всі місця в партері та на балконах Колонної зали ім. Лисенка.
На концерті "Лятошинський Тріо" також був аншлаг. У його складі грають талановитий київський піаніст Роман Лопатинський - лавреат багатьох сольних конкурсів (найвідоміші - Конкурс Володимира Горовиця (Україна), Міжнародний конкурс піаністів ім. Ферруччо Бузоні (Італія), конкурс Hamamatsu (Японія) - О.К.). Музикант багато гастролює з сольними програмами, він учасник інших камерних колективів, зокрема - дуже перспективного Notabene Chamber group. Струнні інструменти у тріо представляють колишні харків'яни Михайло Захаров (скрипка, Україна–Австрія) та Олексій Шадрін (віолончель, Україна–Німеччина).
Відіграли два відділення. У першому прозвучало написане два роки тому Тріо Мирослава Скорика - дуже цікава, яскрава, захоплива, глибоко національна музика. Жанрові ремінісценції, чудові тембрально-сонорні знахідки, темпові й ладогармонічні контрасти. Метр був присутній також. Загалом - чудовий твір і відмінне виконання.
Потім настав оазис благозвучності - "Ноктюрн" Франца Шуберта, ор. D897, п'єса в авторському аранжуванні для тріо. Бездоганна інтонація, тонкість і вишуканість, ідеалістична картина нічної природи - шелест листя, райські трелі солов'я. І розділ - елегійно-ніжний, ІІ - енергійний. Спокійні пасажі рояля, що контрастують пунктирним октавам скрипки й віолончелі, божественні гармонії... Особливо тішив ідеальний дует струнних - браво!
У другому відділенні прозвучало Тріо №2, твір 41 Бориса Лятошинського, написане в 1942 році. Твір глибокий, непростий, один із вітчизняних камерних шедеврів, відомих у записі Олега Криси (скрипка), віолончелістки Наталі Хоми та піаністки Тетяни Чекіної. Гімнічний вступ
І частини змінюється похмурою основною темою в дусі "Мертвого поля" С.Прокоф'єва. Сумний заспів скрипки підхоплює й підтримує віолончель… Лопатинський грає зріло, тонко. ІІ частина - проста, грайлива, жива, жанрова, легка. ІІІ і фінал пройшли в єдиному пориві, почергових різнохарактерних епізодів, перегуків, потужного "симфонічного" розвитку матеріалу і могутньої коди. Загалом, публіка раділа, і на біс музиканти зіграли блискучий фінал Тріо Йоганна Непомука Гуммеля Соль мажор, ор. 65. (одне з семи фортепіанних тріо словацько-австрійського класика, учня Моцарта, Сальєрі і Гайдна).
* * *
"Лятошинський Тріо", крім того, активно просуває ідею створення в нашій країні Фонду раритетних інструментів. Скрипаль Михайло Захаров і його батько, заступник директора харківського театру ХНАТОБ / СХІД OPERA Ігор Тулузов, - співорганізатори цього вітчизняного почину.
- Ансамблю менше року, він сформувався у квітні й став першою частиною проєкту "Секрети Страдіварі", присвяченого створенню Фонду раритетних інструментів в Україні, - розповідає DT.UA Ігор Тулузов. - У квітні нове тріо здійснило тур Україною. Крім того, був концерт у Відні - в Залі Моцарта (на 700 місць, другому за величиною залі Wiener Konzerthaus. - О.К.). Це була рекламна поїздка на підтримку Фонду раритетних інструментів.
- Розкажіть докладніше, як відбувся контакт тріо з Віденським Konzerthaus.
- У нас є чудовий партнер - фестиваль UStream, що пропагує українську культуру в Австрії. І негласний культурний посол України в Австрії, енергійна жінка, ексхарків'янка Олександра Саєнко, що заснувала цей фестиваль. У його рамках ми й організували виступ нашого тріо. Саме до цього концерту на прохання музикантів "Лятошинский Тріо" Мирослав Скорик написав вокальний цикл "До музи" на вірші Богдана-Ігоря Антонича, який у супроводі хлопців виконала нова зірка європейської оперної сцени, чудова співачка, сопрано, одеситка Тетяна Мельниченко.
- Чим пояснити, що Україна - єдина європейська країна, котра не має такого фонду раритетних інструментів?
- У кожній країні таких фондів кілька - є приватні, державні. Наш фонд ще не створений, він тільки формується, ми пропагуємо його створення. Це стартап, ми намагаємося переконати українських бізнесменів почати роботу в цьому напрямі. Перший крок ми зробили у 2013 році: привезли до Києва й Харкова раритетні інструменти - три скрипки.
- На яких інструментах грають учасники "Лятошинський Тріо"?
- Скрипка в тріо - авторства Джованні Пестуччі (1910). Це відомий неаполітанський майстер початку ХХ століття. А віолончель - чудового німецького майстра Хайко Зайферта фон Плауена (1912).
Ми почали проєкт до війни, яка, на жаль, його перервала. Йдеться про створення українського Фонду раритетних інструментів, і тому ми зв'язалися з багатьма вітчизняними бізнесменами. Ми працюємо з нашим бізнесом та з державними фінансовими інститутами України. Адже це більшою мірою бізнес-проєкт, ніж культурологічний. Оскільки раритетні інструменти - наприклад, скрипки Страдіварі, - за останні 50 років подорожчали на 26 тисяч відсотків. Це найбільше зростання активів із наявних на сьогодні. Тому вони становлять величезний інтерес для бізнесу, що прагне капіталізувати свої фінанси.
Це не картини, які можна повісити на стіні й милуватися, або інші цінності, закриті для зберігання в сейфі. На старовинних музичних інструментах треба грати. Якщо цього не робити - вони глухнуть. І створення такого фонду - нерозривне, взаємозалежне поєднання, сплав бізнесу й мистецтва, культури. Нагромадження вітчизняних раритетних інструментів дало б можливість найкращим вітчизняним музикантам використовувати в концертах скрипки, альти й віолончелі. І демонструвати їх усередині країни та за її межами.
- Яку роль у справі зіграв пан Марсель Ріхтерс?
- Це відомий австрійський майстер, що активно допомагає нам у заснуванні українського Фонду раритетних інструментів. Саме він зіграв вирішальну роль у створенні однієї з дуже серйозних світових колекцій - Фонду Національного банку Австрії, в якому налічується 56 чи 57 одиниць інструментів, у тому числі десяток скрипок Страдіварі, Гварнері дель Джезу, альтів, віолончелей. За час створення ця колекція стала нечувано дорогою.
- Як можна убезпечити, зберегти такі цінні інструменти?
- Чесно кажучи, красти ці інструменти безглуздо, вони всі "на видноті" - в каталогах. Продати їх теж неможливо, оскільки такий інструмент миттєво ідентифікується. А зберігати в сейфі раритетний інструмент - означає приректи його на загибель: він втратить голос. Відомо чимало курйозних випадків із музикантами, які забували інструменти в різних місцях. І їх майже завжди повертали власникам.
* * *
Справді, скрипки Страдіварі неуважні музиканти забували в електричках, на задньому сидінні таксі та в інших несподіваних місцях, і їх завжди повертали власникам. Довго не могли знайти інструмент П'єра Амояля, в якого вкрали скрипку Страдіварі "Kochanski", названу на ім'я скрипаля віртуоза Коханського, що грав на ній. Амояль під'їхав машиною до бару, інструмент лежав у багажнику. Доки він пив каву, авто викрали разом зі скрипкою. Багато років не могли цю скрипку знайти. Але завдяки зусиллям поліції вона повернулася до музиканта. Таких прикладів безліч.
Італійська школа скрипкових майстрів під орудою Ніколо Аматі у XVII-XVIII ст. прославила Кремону як центр світового скрипкового виробництва. Учнями Ніколо Аматі (1596–1684) були такі знамениті майстри як Антоніо Страдіварі й Андреа Гварнері. Високого авторитету набули у XVIII столітті інструменти з міланської майстерні Тесторе та кремонської - Бергонці.
Сьогодні вартість цих інструментів оцінюється мільйонами доларів. Насправді - вони безцінні, як не мають ціни повітря, океан, велике наукове відкриття та миттєвість високого мистецтва…