Два тижні тому важливі органи (Генпрокуратура і Національна експертна комісія з питань моралі) зацікавилися «мораллю» в телевізорі. Буцімто вирішили промацати, як там із цим самим ділом на «1+1» - у передачі «Діти напрокат», де малолітніх використовують у дивних інтересах. І ще на ICTV - у передачі «Джентльмени на дачі», де зеки виступають взірцями для наслідування.
Пометушилися, побалакали… А в телевізорі як і раніше - з печаллю радість розійшлася, з мораллю гидота обнялася.
…Взагалі, дивно, чому досі ніхто не додумався, як із допомогою «боротьби за мораль» на ТБ ефективно наповнити бюджет 2012-го. Напередодні Євро-2012. Адже для цього не конче запускати грошовий верстат. І не треба вводити «паспортну систему» біля кожної валютки. І навіть не потрібно продавати чужоземцям наше останнє - забур’янений «клаптик рідної української землі» на території колишніх колгоспних угідь.
А що ж потрібно?
Та всього то й нічого. За найжорстокішим розпорядженням М.Азарова, посадити біля телевізора - навпроти кожного загальнонаціонального каналу (!) - спеціального чоловічка зі спеціальною апаратурою. І щойно десь, у якійсь передачі головні дійові особи нашого «ящика» - а все це переважно клоуни, хами, зубоскали та інші «кровосісі» - розкриють чорні пащі, вкотре посилаючи когось на «х»… Ось тут-то кнопочка й знадобиться! Бац… Упіймали, записали? Викрили?!
А далі суми можливих «штрафів», з урахуванням фантазій Кабміну, можуть упевнено коливатися… Від - і до… І нічого з ними церемонитися. Тому що всі загальнонаціональні телеканали давно й публічно з жиру казяться. Грошей кури не клюють. На дорогезні поп-шоу коштів вистачає з головою. І навіть із горою залишається - на ексклюзивних заморських співачок (на кшталт Міноуг, астрономічний гонорар якої підстрибує до мільйона за корпоратив).
Уявімо, якщо з кожної жирної вівці хоча б вовни жмут (із мотивуванням за «аморальність»), то й держбюджет би - розцвів, розбухнув. І навіть запахнув.
А незадоволеним - сувора відповідь: нічого псувати тотальною непристойністю незміцнілі уми й нічого суспільну мораль підривати, глумлячись над російською мовою в різного роду телевізійній калічі…
…Мабуть, це не найвдаліший жарт?
Але ж і телевізор жартує «всерйоз» - регулярно й аморально!
Власне, що такого кримінального вчинили миролюбні зеки з освітньої програми про «джентльменів»… Якщо кожних вихідних до й після недільних новин (ICTV) починається улюблене видовище - у вигляді розпусти - для українського народу. Це «Наша Russia». Не циклова передача, а планетарне явище. Цілий рух.
Бували часи, коли ця програма, здавалося, заполонила 50 відсотків вітчизняних каналів. У яку кнопку не тицьнеш, так і вилізуть жахливі фізіономії Славіка та Дімона, Жорика та Рудика, Равшана і Джамшута.
Ця телепередача сущий довгожитель. Їй - п’ятирічка. (Із грудня минулого року запустили новий сезон.)
Частота показів «Раші» на українському ТБ приголомшує. 365 разів по одному й тому самому колу можуть варіюватися старі сюжети упереміж із якимись новими.
І якщо цей продукт так міцно тримає українського глядача, то, отже, є в ньому цінність і калорійність?
Безумовно. Над циклом працюють небездарні і спритні люди. Все ті ж -«Новые армяне». Батьки-засновники знаменитого Comedy Club (із яким стартонули ще 2003-го). Вони ж, ці жваві вірменські хлопці, ще й монстри нинішнього касового кіновиробництва. Практично всі вульгарні картини у прокаті («Яйця долі» тощо) - справа їхніх рук, їхні так звані «шоу». І їхній, так би мовити, бізнес.
Шоу-бізнес - у будь-яких проявах (навіть найнепристойніших) - лінія цього безвідхідного виробництва.
А одним із найуспішніших продуктів Made in «Новые армяне» на цьому конвеєрі саме й залишається «Наша Russia». Біля її витоків в 2006-му стояли Павло Воля та Гарік Мартиросян. А «обличчями» проекту стали талановиті Сергій Свєтлаков і Михайло Галустян. Останній, мені здається, може смішно зіграти все - від кулінарної книжки до «Війни і миру» Толстого.
Мета проекту-довгожителя очевидна. Обстьобати. І решта - на «об…». Об’єкт же стьобу - у своїх масштабах неосяжний. Тому що це - вся «Раша». Як регулярно тараторить закадровий голос, хай вона і така і сяка, а однак - «наша».
Оскільки нічого оригінального пострадянський телевиробник придумати не може, то й тут братами-вірменами використаний іноземний формат - популярний англійський скетч-серіал Little Britain. Якого я не дивився, тому й не засуджую… Але певні висновки формулюю лише на підставі рашн-адаптації.
За п’ять років, що охопили цю «Russia», траплялися сюжети дотепні й зустрічалися герої потішні. Деякі - як гастарбайтери Равшан і Джамшут - стали жити окремим від серіалу життям. Перемістившись із ящика - у фольклор. Картинки ж із різних симультанних історій представляли саму «Рашу» часто насмішкувато… Часом глумливо. Інколи - дотепно. Загальний прихований посил від виробника: «Наша Russia» - це країна дурнів, де на одному «полі чудес» можуть одночасно зустрітися найрізноманітніші «російські жахи». У вигляді примітивних гастарбайтерів чи нахабнуватих рубльовських бомжів, мерзенних хлопчиків-даунів чи провінційних дегенератів із телевізійним пультом у зубах.
Простір «Раші» з такими образами-психотипами справді виглядає страшнувато. Кошмарнувато. Ніби краще в той «темний ліс» не соватися, бо прийде сіренький вовчок (із фізіономією Славіка чи Дімона) і вкусить за бочок.
Звідси ніби філософія проекту: «Russia», хай і наша, а однак це територія ідіотів, паскудників, дегенератів. (Це, звісно ж, трохи дивно у світлі державної ідеології РФ. Однак, вочевидь, непристойні образи-маски замінюють на тамтешньому ТБ гумор інтелектуальний, сміх із людським обличчям? І в цьому, мабуть, теж елемент «ідеології»?)
Треба згадати, що в «Раші» на одному полі бою був досить сильний конкурент. Популярний проект «Городок». Там теж переважно два обдаровані молодці (Стоянов і Олейников) приміряли купу масок із карнавалу поточних днів нашого життя. Але все те було добріше, ексцентричніше - якось світліше. Гумор нібито з людським обличчям. А не зі свинячим рилом у бубличному ряду.
У тій-таки «Russia» - улюбленій прокладці українського телеефіру - із засобами комічного не церемоняться від початку. Останнім часом особливо. Тут у них спеціальне телевізійне «раблезіанство», адаптоване авторами й виконавцями в затребуваний похітливими телемасами «кітч за межами». Уже новий сезон представляє типовий зразок «туалетного гумору». Місце якому, природно, у відхожих місцях, а не на громадському телебаченні в найкращий час.
І коли б якийсь «спеціаліст» (від М.Азарова) засів із пультом у вихідні, то не одну «бюджетну дірку» вдалося б залатати після стягнення умовного «штрафу». Суцільна концентрована вульгарщина, яка не добирає слів і засобів. Це «гумор» на ураження, який значно нижче плінтуса і поясу, - з «лівером» (центральним образом усіх їхніх посилено сальних жартів), що гордо теліпається.
І це лише побіжні характеристики для передачі, яку в нас, повторюю, подають у найкращий час. Так би мовити, прямо до сімейного столу.
Тут безглуздо когось попрікати в «ханжестві» чи у «високочолості»… І не таке бачили!
Попросту кожному часу свій овоч. А програмна сітка телеканалу, який себе шанує, і мусить вибудовуватися з урахуванням того, хто це дивитиметься в певний час. Тим більше що існує ряд передач (на кшталт «Russia»), які небезпечно й некомфортно дивитися разом із батьками, разом із дітьми… І навіть із далекими родичами.
…Ну, то й чим же там наразі спантеличена Національна експертна комісія із суспільної моралі, якщо держказна все ще алчно вимагає коштів?