5 квітня 1994-го, 24 роки тому, застрелився американський музикант і художник, автор пісень, вокаліст і гітарист групи "Нірвана" Курт Кобейн.
У січні того року я народилася. Коли його прах розвіювали в штаті Вашингтон, я смоктала соску і мочилася в пелюшки...
Але я слухаю пісні "Нірвани". Мої друзі й колеги - теж. Хоч де би я працювала, хоч де б винаймала кімнату, майже щодня в когось на нашому поверсі звучить Smells like teen spirit. Чому? Адже ми з Куртом - з різних поколінь, тільки однаково втрачених. Яке вже за ліком - починаючи з Ремарка й Хемінгуея - покоління називає себе втраченим і загубленим? Щоправда, десь до 30 років майже всі "знаходяться". Якщо доживають. Курт Кобейн не дожив.
Просвітління Fecal Matter
Маленький Курт у два роки співав пісні "Бітлз", у чотири написав першу пісню, а в сім отримав у подарунок від тітоньки ударну установку... Класична історія нового Моцарта? Ні, все пішло прахом, коли батьки Курта розлучилися. Він не зміг знайти спільної мови ні з новим материним другом, ні з новою подругою батька, тому жив то в родичів і друзів, то в шкільного вчителя. Коли йти було нікуди, ночував під мостом. Під тим самим, який згадується в пісні Something in the way.
У 1985-му високий блакитноокий блондин Курт, щойно досягши повноліття, заснував гурт Fecal Мatter. Так, ці хлопці могли собі дозволити дуркувати на естраді в жіночих сукнях, співаючи те, що в трохи пом'якшеному перекладі звучить як "на сцені хоч випорожняйся - вони однаково будуть фанами".
Через два роки Курт Кобейн зустрів Кріста Новоселіча, про що згадує у своєму щоденнику: "Це класична історія двох знуджених студентів-гуманітаріїв, які покинули навчання й створили гурт. Кобейн, художник дискової пилки, який спеціалізується на живій природі й морських скульптурах, зустрів Новоселіча, чиєю пристрастю було наклеювати черепашки і сплавний лісоматеріал на джутові лантухи картоплі..." Так почалася "Нірвана".
"Ми, як гурт, ніколи не копіювали інших виконавців і не заучували чужих пісень... Усю свою енергію ми віддавали створенню власних композицій. Я пишу вірші сам для себе, і деякі з них потім перетворюються на пісні. Я поважаю слова за те, що в них іноді ховається велика сила. Я люблю поезію, бо можу займатися нею, не зазнаючи жодних сторонніх впливів. Я не хочу говорити про своїх улюблених поетів, бо цей світ треба відкривати самому".
"Коли ти вмираєш, твоя душа продовжує жити і стає абсолютно щасливою. Цілковитий спокій після смерті (...) - ось найбільше сподівання мого життя..." - Кобейн дуже точно висловив ідею буддистської Нірвани. Згідно з буддистською традицією, Нірвана досягається ненасильством, медитацією та звільненням від уподобань, але Курт обрав для цього аж ніяк не Шляхетний восьмеричний шлях. У нього була своя Нірвана. Героїнова.
У рабстві в забороненого плоду
Можливо, перший випадок уживання наркотиків описано в третьому розділі книги Буття, там, де змія розмовляє (благо, за вільне тлумачення Біблії вже не спалять на багатті). Не треба, мовляв, порати Едем, навіщо зайві зусилля - просто скуштуйте заборонений плід, і "відкриються очі ваші, і ви будете, як боги, які знають добро і зло". Адам і Єва, Сід і Ненсі, Курт і Кортні... Імена змінюються, суть залишається: навіщо працювати і вдосконалюватися, якщо є дерево пізнання, білі порошки й кольорові пігулки? Чи не тому дохід від наркоторгівлі оцінюється в 400 млрд дол. на рік? Це становить 8% світової міжнародної торгівлі й порівнянне з доходом від туризму або видобування нафти. "Золотий півмісяць", "Золотий трикутник", країни Центральної та Південної Америки... Кілограм опію набагато дорожчий, ніж кілограм гранатів, а за листя коки платять більше, ніж за банани. 200 тисяч життів щорічно...
Кобейн прилучився до наркотиків у 13 років, розпочавши, здавалося б, із цілком простої "травички" (вона ж марихуана або канабіс), а за кілька років "підсів" на опіати. Музикант виправдував свою пристрасть хронічними болями в шлунку, проте вживав "знеболювальне" в дозах, які в багато разів перевищують терапевтичні. Біль, за словами самого Курта, допомагав йому писати: "Я все віддав би, щоб мати нормальне здоров'я. Але я постійно боюся, що коли біль минеться, то я вже й не напишу нічого".
Пісня Smells like teen spirit із завуальованими натяками на наркотики і секс стала гімном андеграундних підлітків, у яких то шприців немає, то презервативів, а найчастіше - ні того, ні того. І взагалі, до 22.00 треба бути вдома, а то мама свариться...
Уперше Курт Кобейн разом із дружиною Кортні Лав намагався "злізти з голки", коли вони чекали дитину, потім - коли над батьком-морфіністом нависла загроза позбавлення батьківських прав. Утім, безуспішно: Курт виголошував прописні істини на кшталт "наркотики - це марнування часу", але насправді "зривався" знову й знову. Він порівнював уживання "речовин" із самогубством: "Я купив пістолет і натомість вибрав наркотики". Останнє слово залишилося все ж таки за пістолетом. Точніше, за рушницею.
"Краще згоріти, ніж згаснути"
Цей афоризм Ніла Янга Курт Кобейн цитує у своїй передсмертній записці. Стариган Ніл Янг тим часом донині живий і здоровий, грає на гітарі й знімає кіно. Фразу помилково приписують Кобейну, як і "живи швидко, помри молодим", "ніхто не помре незайманим - життя матиме всіх" та інші максималістські гасла. Насправді Курту належать зовсім інші слова. За маскою крутого хлопця, який на друзки розбиває гітару на очах у тисяч шанувальників, ховалася емоційна, вразлива і депресивна молода людина. Кобейна обтяжувала популярність: "Якщо мене посадять у в'язницю, принаймні не треба буде роздавати автографи". "Я ніколи не жадав ні слави, ні чогось подібного. Так уже вийшло..."
Відлюдник-скромняга, який очолив панк-рок гурт, не почувався у своїй тарілці, бо "ліпше бути похмурим мрійником, ніж тупо тусуватися". "Сьогодні я знайшов своїх друзів - вони в моїй голові", і навіть передсмертна записка адресована уявному другу дитинства Бодде...
Попри схильність музиканта до суїциду - "я ненавиджу себе і хочу померти" - факт самогубства оспорюється. Надто вже багато в цій історії "нібито". На рушниці нібито не було виявлено будь-яких відбитків пальців, а на руках Кобейна - слідів пороху. Концентрація героїну в крові загиблого нібито втричі перевищувала смертельну, тобто Курт, "вмазавшись" летальною дозою, нібито залишався в здоровому глузді й ясній пам'яті ще досить довго, щоб вистрілити собі в рот. Останні чотири рядки передсмертної записки виведені великими літерами, з виразнішим натисканням і відрізняються за змістом від попереднього тексту - нібито додані пізніше? Нібито чужою рукою? У гаманці Курта знайдено ще одну нібито передсмертну записку. Кортні Лав нібито намагалася замовити вбивство чоловіка, буцімто запропонувавши барабанщику Mentors Елдону "Ель Дуче" Хоуку 50 тисяч доларів. Ель Дуче, будучи нібито в устілку п'яним, буцімто випадково загинув під колесами поїзда, отже, уже нічого не розповість...
Я не детектив, не нарколог і не графолог, висновки робити не беруся. На допомогу охочим до кримінального чтива - стоси жовтої преси, книжка "Нірвана: правдива історія" і фільм "Курт і Кортні".
А що ж Кортні? Дівчинка-хіпі, малолітня злочинниця, стриптизерка, студентка богослов'я в Триніті-коледжі й буддистка-практик, а нині світська левиця і правовласниця інтелектуальної власності Курта Кобейна... Вона заперечує всі звинувачення, пише мемуари і просто живе, шокуючи публіку сміливими заявами й не менш сміливим вбранням.
Дочка Курта, Френсіс Кобейн, художниця, акторка, журналістка і продюсер двогодинної документальної стрічки "Кобейн: чортів монтаж", батька не осуджує: "Будь-який великий митець божевільний".
Колишні учасники "Нірвани" - їм уже за 50 - згадують бурхливу молодість в інтерв'ю. Дейв Грол і Чед Ченнінг створили власні гурти. Громадський діяч і вегетаріанець Кріст Новоселіч (той самий "знуджений студент-гуманітарій", з якого починалася "Нірвана") став поборником прав тварин і музикантів. Джейсон Еверман, пройшовши Ірак та Афганістан у складі американського спецназу, вийшов у відставку і став... студентом Колумбійського університету. Виходить, тільки Кобейн "дійшов до ручки в кінці райдуги"...
В оповіданні "Рок-н-рольні небеса" Стівен Кінг показує лицемірну посмішку, чемний оскал великої естради, яка дивиться порожніми очницями з-під темних окулярів. Сцена вимагає гри, удаваності... А Курт Кобейн намагався бути собою, бути щирим: "Я вже багато років не отримую задоволення від прослуховування і написання музики. (...) Я не можу дурити вас, нікого з вас. Це просто нечесно щодо вас чи мене. Найгірший злочин, який я можу собі уявити, це дурити людей, удаючи, що я веселюся на 100%".
Але мистецтво штучне, на те воно й мистецтво. Фальшиві акорди, напускні емоції, паперові міста. Навіть героїн - і не героїн зовсім, а цукрова пудра за ціною десять баксів за чверть грама. Реальна тільки куля, яка розбризкала мозок по одній з оранжерей Сіетла.
P.S. Поспішаю запевнити обуреного ортодоксального читача, що не є прихильницею вживання наркотиків і суїциду. Я також проти жорстокого поводження з тваринами та дзеленчання будильників уранці. Але що це змінює? Єдине, що ми можемо зробити в боротьбі з наркотиками, - їх не вживати, єдине, що можемо зробити з будильниками, - їх не заводити. Хіба цього мало?