Джазовий фестиваль в Одесі відбувся п'ятнадцятий раз. 10 років він називався "Джаз-карнавал", останніми роками - Odessa Jazz Fest. Форум очолює випускник Одеської консерваторії, джазовий піаніст і продюсер Юрій Кузнєцов.
Концерти проходили в міськсаду на Дерибасівській та в обласній філармонії - величезному залі на 1100 місць.
Спочатку просто неба тисячі одеситів і гостей Південної Пальміри відчули смак спілкування з вільним мистецтвом джазу. Відбулися безкоштовні концерти open air на головній вулиці та в торговому центрі "Рив'єра". Вечорами шанувальники джазу "відривалися" на джем-сейшнах у клубі "Ай лав ю, Петрович".
У рамках фестивалю для студентів музичного училища ім. К.Данькевича, академії ім. А.Нежданової та всіх охочих маститі гості зі шведського колективу саксофоністів Nordic Saxophone Quartet, а також норвезький гітарист і педагог Фруде Барт провели безкоштовні майстер-класи.
На сцену філармонії з короткою програмою першими вийшли музиканти біг-бенду з Полтави (повний виступ відбувся напередодні в міськсаду). Це досить молодий оркестр під керуванням граючого тромбоніста Едуарда Головашича. Заслужила успіх творчо зріла вокалістка Альона Шмельова. Оркестранти старалися, відіграли чисто, але, на жаль, надто гучно, заглушуючи солістку, мало імпровізували. Проте справа молода і для міста без консерваторії та джазового факультету в музучилищі - непроста. Пролунали мелодії Френка Сінатри, Берта Бакарака та інші стандарти. Побажаємо полтавцям дальшого творчого зростання.
Найкращі, на мій погляд, учасники фестивалю - американське тріо піаніста Кріса Грассо (з ним грали контрабасист Майкл О'Брайєн та барабанщик Джейсон Браун). Чудові імпровізатори й майстри акомпанементу супроводжували виступ приголомшливої співачки Шерон Кларк. Інструменталісти неймовірно зіграні, кожен розкішно володіє своїм "знаряддям" і вміє видати карколомне соло. Але в потрібний момент відійти на другий план, поступившись дорогою неповторній Шерон.
Простота й легкість, із якою відіграли американці, видалися надзвичайними. Лідер має за плечима чудову класичну фортепіанну освіту, перемоги в академічних конкурсах та сольну кар'єру в симфонічних оркестрах Мічигану й Сиракуз. Колоритна й ефектна солістка виявилася демократичною у сценічній поведінці та спілкуванні. Вона співає, як ми дихаємо або ходимо, не замислюючись, що в цей час відбувається з нашим тілом. Мало рухалася, на відміну від деяких співачок, які вертяться щосили, підмінюють музичний зміст імітаціями свінгу. В артистки значний діапазон, велетенський запас і непередбачуваність імпровізаційних ходів, вільна фантазія й майстерне володіння скетом та нюансами у всіх продемонстрованих жанрах - блюзі, джазі, соул-музиці. Які багаті ходи, модуляції, зміни тембрів і регістрів!
А зміна метра в кожній наступній пісні викликала дедалі більший інтерес, бажання слухати ще і ще…
Інколи помічаєш старанне наслідування білими вокалістками майстерності чорношкірих мадонн. І помічаєш вторинність результатів цих зусиль. Але тут… Давно не відчувала такої щирої радості спілкування з класичним американським джазом.
Третій сет дістався квартетові Autentic Light Orchestra (Швейцарія-Вірменія). Його лідер - мультиінструменталіст, виходець з Вірменії Валерій Толстов навчався в Цюріху, грає на всьому, що видає звук, майстер креативних тембральних знахідок. До пари колезі - співачка Вероніка Штадлер, гітарист Франс Хелльмюллер і ударник-перкусіоніст Енді Пупато. На рахунку колективу - два альбоми. Не знаю, як далеко зайшов би кожен із цих музикантів, граючи самостійно, але разом хлопці були зворушливими, чистими, ніжними. Хоча трохи інтонаційно одноманітно й зовсім по-вірменськи. Цього не забереш.
Грецький квартет саксофоніста Дімоса Дімітріадіса - це піаніст Дімітрас Вердіноглу, контрабасист Константінос Манос, барабанщик Василіс Подарас. Вони грали мікс академічної, грецької, балканської музики з джазовими ритмами. У всьому - висока школа (Дімітріадіс - випускник Берклі-коледжу й відомий педагог). Але музика квартету йде, швидше, "від розуму", ніж "від серця", та й публіка втомилася у неймовірно розпеченій (без кондиціонерів) залі, що витримати впродовж чотирьох-п'яти годин майже неможливо.
До речі, кожен новий губернатор Одеси (не знаю, як призначений недавно М.Саакашвілі) обіцяв встановити кондиціонери в цьому не обладнаному відповідним чином, але унікальному, з погляду акустики, прекрасному концертному залі, в якому взимку +16, а влітку +36. І хоча "дурень думкою багатіє", колись, сподіваюся, перебудова філармонії все ж таки відбудеться.
Музиканти литовської Dainius Pulauskas Group грали в Одесі 11 років тому на цьому ж фестивалі. Але тепер до складу, крім лідера-клавішника Даніюса Пулаускаса, трубача Валеріюса Рамошки та барабанщика Лінаса Буди, увійшли троє нових учасників: Кястутіс Вайгініс (сопрано- і альт-саксофони), Лютаурас Янушайтіс (тенор-саксофон) і бас-гітарист Домас Алекса. У різний час і в різних складах чотирьох музикантів слухати доводилося. Це високопрофесійний ансамбль, що грає тільки власну музику. Кожен учасник, крім цього колективу, має власні проекти.
Музиканти виконали фанк-ф'южнові композиції із двох альбомів - Mixtum compositum і Zig zag. Почали крутою потужною п'єсою Hibrid. Музика секстету - справді гібрид джазу й року. Цей популярний, безпрограшний стиль близький за духом лідерові групи, досить шанує його й автор цих рядків.
Вкрай рідкісною технічною помилкою стало раптове падіння синтезатора прямо під руками Пулаускаса. Як підкошені під час виступу ні з того ні з сього склалися металеві стійки, на яких він кріпився, і важкий електронний інструмент з виском упав під ноги власника. Але решта артистів продовжили й дограли композицію. Трохи приголомшений, прославлений клавішник пересів до старенького Стейнвею, що стояв у лівому кутку сцени, "постраждалого" хутко забрали, артисти продовжували грати, але настрій упав, і вони, зігравши ще одну п'єсу, завершили виступ.
Увагу слухачів привернув виступ французького тріо піаніста й композитора Тьєррі Майяра. Імпровізаційного та інтонаційного розмаїття особливо помічено не було, оскільки головним композиційним прийомом став рифф. Зате напору й енергії неслося зі сцени від душі.
Завершив фестиваль німецький фанк-квартет Mo'blow. У білих сорочках і темних штанах, рослі, стильні, з тижневою щетиною "під лікаря Хауса", вони ніби випромінювали світло, енергію сонця, позитив. Усміхнений, разюче доброзичливий, жвавий і легкий у спілкуванні та звучанні лідер групи Фелікс Ф.Фальк вільно володіє важким і малорухливим баритон-саксофоном. Мої діти багато років тому через низький, "рикаючий" звук охрестили його "вовком".
Щоб продути цю махину й вільно грати, потрібно мати легені Джеррі Маллігана. Так само безпосередньо Фальк шпарить ще на двох видах сакса - альті й сопрано, на діджеріду, а також масі духових і перкусійних "примочок". Його колеги - фендер-піаніст Ерен Золяк, бас-гітарист Тобіас Фляйшер і ударник Андре Зайдель - не відстають від нього в позитиві, якого так бракує всім нам сьогодні. А також у техніці й виразності. Зіграли композиції з альбому Gimme The Boots 2013 р.
Завершився вечір масовими танцями пожвавлених слухачів під музику Mo'blow. Ніби духота концертного залу розвіялася свіжим подихом музики німецьких гостей.