Pinchukartcentre представив масштабну групову виставку українських художників під назвою "На межі. Українське мистецтво 1985-2004", яка протриває до жовтня. У колекції можна побачити роботи Сергія Браткова, Леоніда Войцехова, Бориса Михайлова, Олександра Ройтбурда, Арсена Савадова, Василя Цаголова, Оксани Чепелик і багатьох інших.
1985-2004 - це час оновленого пошуку Україною свого коду, ідентичності, своїх образів і міфів.
Між цими датами рівно 19 років безперервних художніх суперечок, творчих дискусій, світоглядних і політичних метаморфоз.
Як зазначають куратори проекту, зокрема Бйорн Гельдхоф (заступник директора Pinchukartcentre), "ця виставка - спроба представити бачення, яке спровокувало б дискусії про те, як можна сприймати і розуміти покоління художників, що з'явилися в Україні наприкінці 1980-х - на початку 1990-х. Проект пропонує погляд, який допоможе розгледіти рушійні сили українського мистецтва".
"На межі" вибудовується навколо трьох головних тем: перебудова, пошук ідентичності, втрата моральних орієнтирів. Усі ці позиції представлено у творах різних художників. А сама виставка пропонує формулювання альтернативного погляду на розвиток вітчизняного мистецтва у складні й цікаві роки новітньої української історії.
Природно, не всі знакові роботи того періоду ввійшли в експозицію. Однак, на думку кураторів, дух часу й соціально-політичні зміни, що вплинули на тематику творів, можна усвідомити й відчути.
Спершу в Pinchukartcentre планували зробити виставку українського мистецтва, об'єднавши два різні покоління художників. Та коли розпочали роботу, зрозуміли, що слід фокусувати увагу не на поколіннях, а на певному історичному періоді розвитку українського арт-простору.
За 19 років, які художньо відображено у просторі виставки, багато чого відбулося і в мистецтві, і в політиці. Україна здобула незалежність, "надбала" рідну олігархію. Отримала й ті суспільно-політичні проблеми, які, на жаль, і нині кровоточать, створюючи конфлікти в деяких особливо неспокійних регіонах країни. Як зазначають відвідувачі проекту "На межі", у багатьох творах українських художників тих років справді є передчуття - не тільки світлого майбутнього (цього якраз менше), а й якоїсь драми, що насувається… Але на те вони й художники, щоб передчувати.