У синхрон із Міжнародним днем театру, який відзначався цього тижня, Британська рада в Україні запустила важливий і принциповий для наших театральних інтелектуалів проект - "Британський театр у кіно". З десяток якісних англійських постановок (а це і Національний театр, і шекспірівський "Глобус" та ін.) можна побачити, не дуже далеко відходячи від каси - у столичному кінотеатрі "Київ". Представлені гучні постановки з участю Бенедикта Кампербетча, Ендрю Скотта, Марка Гетісса, Стівена Фрая, інших. Таїнство театру, звісно ж, осягається тільки завдяки його живій енергії. Але що вдієш, коли Лондон "окупували" переважно наші та їхні олігархи, а бідні театрали хоча б у такий - екранний - спосіб дотягнуться до найкращих зразків сучасного сценічного мистецтва.
"Можливо, британський театр зароджувався навколо багаття, де схильні до пафосу мандрівні музиканти з почуттям розповідали всі хвилюючі перипетії поеми "Беовульф"? А можливо, ченці перетворювали свій ритуал на театральне дійство, розуміючи, що народ краще засвоїть Святе Письмо, якщо його оповідь розіграти в особах?", - досі рефлексують історики театру.
Проте єдиний аспект, який ні в кого не викликає сумнівів: британський театр - це "навіки-віків" Шекспір. З усіма своїми послідовниками, попередниками й наслідувачами. Це також і ірландський вплив, і період "реставрації", і так званий "кривавий театр".
В одному ряду непорушних цінностей цього театру - надзвичайно різні імена. Але кожне з них - епоха й окремий розгалужений сюжет. Лоуренс Олів'є, Едмун Кін, Ванесса Редґрейв, Пітер О'тулл, Джон Осборн, Сомерсет Моем, Джон Гілгуд, Пол Скофілд, Вів'єн Лі, Джо Ортон, Бернард Шоу, Патрік Кемпбелл… І так до ранку.
Нинішній театр Британії - поліфонічне, надзвичайно цікаве явище, про яке, на жаль, частіше можеш судити із книжок, екранізацій, ніж "живцем". І лише фрагментарний зріз сучасних сценічних досягнень - у проекті "Британський театр у кіно".
Програма цього проекту охопила 12 постановок. Як повідомили DT.UA організатори кінотеатрального фестивалю, за 5 років існування проекту було екранізовано близько 20 спектаклів Національного театру Британії, шекспірівського театру "Глобус", а також Королівської шекспірівської компанії. Кожен спектакль записаний у реальному часі і з живою аудиторією глядачів. Організатори вбачають свою місію в тому, щоб донести мистецтво британського театру до різних глядачів на різних континентах.
Відкрив київський гала-фест спектакль "Коріолан" режисера Джозі Рурка за мотивами п'єси Вільяма Шекспіра. У подальшій програмі - гучний "Франкенштейн", проект королівського Національного театру в постановці режисера Денні Бойла. Головна зірка проекту - Бенедикт Камбербетч. Але є дві версії постановки, коли актори Камбербетч і Джонні Лі Міллер міняються місцями в ролі доктора.
Сенсація британського фестивалю - "Бойовий кінь" за п'єсою Ніка Стаффорда на основі роману Майкла Морпурго. Прем'єра відбулася ще 2007 р. у королівському Національному театрі. Відтоді спектакль став хітом, а два роки тому цим самим сюжетом захопився Стівен Спілберг.
У рамках фесту і спеціальний проект - "Національний театр: 50 років на сцені". Тут представлені фрагменти спектаклів різних років, а також історія театру. Здійснив постановку нинішній художній керівник Національного театру Ніколас Хайтнер. Саме в цій гала-виставі можна буде побачити актора Ендрю Скотта, який став суперпопулярним, прямо дивно зігравши Моріарті у знаменитому серіалі "Шерлок". До гала-показу увійшли фрагменти спектаклів "Антоній і Клеопатра", "Ангели в Америці", "Розенкранц і Гільденстерн мертві".
В афіші проекту "Британський театр у кіно" - екранні версії спектаклів "Дванадцята ніч", "Річард III" та ін. З нагоди відкриття фестивалю до Києва прибула представник шекспірівського театру "Глобус" Хелена Мішоша. Як відомо, навесні 2014 р. до ювілею Шекспіра заплановане світове турне шекспірівського театру "Глобус": автентичний "Гамлет" планується до показу і в Україні.
Чим цінний і цікавий британський театр сьогодні? Це запитання я поставив відомому вітчизняному продюсеру Оксані Німчук, яка давно взаємодіє з британськими театральними інституціями, не пропускає тамтешніх прем'єр, а також проводить у Лондоні гучні гастролі "Современника" і Вахтанговського театру.
- На мій погляд, театр Британії перебуває в постійному пошуку нових форм, - каже п. Німчук. - Всотуючи "в себе" безліч міжнародних досвідів і жанрових структур, англійський театр залишається відданим двом константам - Драматургові й Артисту. На відміну від концептуальних пошуків сучасного російського й німецького театрів (я маю на увазі форму викладу і, безперечно, лідерство режисерської концепції), британський театр прекрасний своєю повагою до артиста і слова. Сучасні британські актори просто приголомшують віртуозністю. Так, наприклад, режисер Сем Мендес у "Королі Лірі" (Національний театр) віддає першість чудовому акторському ансамблю, відводячи на другий план візуальне рішення. І великий актор британського театру Саймон Рассел Біл (Лір) не тільки розкриває глядачеві велику п'єсу Великого барда з усією її психологічною об'ємністю, а виявляє глядачеві насамперед - людину, представляє її долю ніби під збільшувальним склом. Зірки сучасного світового кіно, такі як Джуд Лоу (Генріх V) і Том Хідділстон (Коріолан), прямо сяють останні сезони. У них, на мій погляд, видатні театральні роботи. Основною цінністю сучасного британського театру залишається акторський ансамбль і безпосередньо артист як художня основа.