Селекційна формула Берлінале завжди мала на меті відбір фільмів політично гострих, що вирізняються новизною кіномови, фільмів гендерної толерантності - "не для всіх".
Нині, коли рівень політичних проблем у світі зашкалює, чи варто дивуватися, що серед трендів Берлінале-2016 - проблеми біженців і переселенців, а також терор і кібервійни.
"Нульові дні" Алекса Гібні - фільм про шкідливі комп'ютерні програми, про невловимі віруси, неконтрольоване поширення яких здатне паралізувати інфраструктуру держав за частку секунди.
Хоча формат фільму більше нагадує телевізійну програму, драматургія вибудувана режисером так, що серія відвертих і ухильних відповідей на принципові запитання вишиковується в історію про шкоду звільнених технологій у руках неконтрольованої політичної влади.
Цікаво, що у рейтингових опитуваннях кінокритиків пальму першості також утримує документальна картина режисера Джанфранко Россі - "Море у вогні" - про прибуття біженців в Італію, про острів Лампедуза, що став свідком надій, труднощів і доль сотень тисяч емігрантів.
Доволі високий рейтинг на Берлінале тримає ігрова стрічка "Я - Неро" (режисер Рафі Піттс) про молодого мексиканця, який мріє стати громадянином США. Для виконання своєї мрії він добровільно йде на військову службу, і його боротьба за громадянство проходить з автоматом у руці в зоні бойових дій на Близькому Сході.
А от фільм Венсана Переса "Самі в Берліні" має низький рейтинг. Це не перша адаптація роману "Кожен помирає поодинці", написаного 1946 р. Гансом Фалладою і заснованого на реальних подіях. Літнє подружжя Анна й Отто, отримавши похоронку на єдиного сина, вбиті горем. Їхня довіра до фюрера змінюється на усвідомлення брехливості його обіцянок. Подружжя починає писати тексти, що викривають нацизм, із закликами зупинити машину війни.
Прихильність критиків - величина непостійна. Ще недавно улюбленець Канського кінофестивалю Андре Тешине цього року вступив у боротьбу з фільмом "Коли тобі 17" про проблеми підлітків. Прийомний син фермерів, красень мулат Томас, і син місцевого лікаря Дамьєн належать до різних соціальних верств. Обом по 17 років, вчаться в одній школі, відвідують спортивну секцію. Фільм описує стосунки двох юнаків - від ворожості до тілесного потягу. Цій стрічці критики поставили по одній-дві зірки і навіть один жирний чорний хрест, що свідчить про повне неприйняття фільму знавцями кіно.
Та, здається, журі відзначить операторську роботу у фільмі "Назустріч течії" (режисер Янг Чао). Хороше повільне китайське кіно: герой фільму - капітан невеликого вантажного судна Гао Чун - шукає кохання всього свого життя. Він читає вірші з рукописної книжки, знайденої на борту, і вірші ці магічним чином співвідносяться з його життєвою одіссеєю...
Різноманітність програмного наповнення не вичерпується глобальною проблематикою. У фільмі "24 тижні" режисер з Німеччини Анне Зухра Беррачет зосереджує увагу на реальній проблемі вибору жінки: народжувати чи не народжувати дитину зі свідомо непоправними проблемами розвитку?
Інший аспект жіночої теми розглядає відома дослідниця молодіжної тематики Міа Хансен-Лу у франко-німецькій драмі "Образ прийдешнього". Експлуатуючи популярність і акторську обдарованість Ізабель Юппер, режисер зважується на експеримент, сконцентрувавши увагу на героїні "елегантного" віку. 62-річна Юппер створює іронічний портрет університетської викладачки філософії, молодшої за виконавицю більш ніж на 10 років.
Справила враження боснійська філософська драма "Смерть у Сараєві" володаря "Оскара" Даніса Тановича. Ця сатирична притча, сповнена політичних мрій і цілком реальних кошмарів - адаптація роману Бернарда-Генрі Леві "Готель "Європа". Дуже точна за настроєм, ритмом дії та типологією образів стрічка. Дія відбувається 28 червня 2014 р. в люксусовому готелі "Сараєво", де минуле змішується з майбутнім. Відомий французький дипломат готує промову до 100-річчя від дня вбивства Франца Фердинанда, яке послужило формальним приводом для початку Першої світової. Штат готелю готує до цієї ж дати страйк. Тут же телевізійні репортери, представники таємних служб, які ведуть стеження за дипломатом. Ці й інші події створюють хаос і плутанину в готелі, прозорим прообразом якого є сама Європа.
Український короткометражний фільм 23-річного режисера Нарімана Алієва "Без тебе" гідно виглядав у програмі "Генерація 14 плюс". Два брати йдуть поздоровляти третього. Ідуть пішки - машина зламалася. Навколо - краса степового Криму. Йти далеко, але треба встигнути, адже день народження саме сьогодні. І брати встигли: надвечір улаштували феєрверк біля старого розбитого автомобіля, на якому їхній третій брат розбився на цьому самому місці кілька років тому. Автобіографічну, інтимну історію знято, як розповів режисер, силами сім'ї - два кузени знімалися в головних ролях, третій - працював над музикою.
У секції "Панорама" відбулася прем'єра стрічки "Маріуполіс" литовського режисера Мантаса Кведаравічюса про життя прифронтового міста. Попри війну, обстріли, присутність військових, жителі рибалять, одружуються, влаштовують концерти самодіяльності до Дня перемоги. Зйомки відбувалися навесні 2015 р. Назва фільму на литовський манер (не "Маріуполь", а "Маріуполіс") покликана, мабуть, підкреслити абстрагованість погляду стороннього спостерігача, який не бажає приймати позицію жодної зі сторін конфлікту. Перед показом фільму в холі кіноцентру відбулася правозахисна акція з вимогами звільнити кінорежисера Олега Сенцова.