У Гамбурзькій опері за рік іде приблизно 30-35 різних постановок - опер і балетів, щосезону дається 10-12 прем'єр. Одна з вистав на берегах Ельби, варта уваги, - "Альцина" Г.Ф.Генделя.
У Гамбурзькій державній опері багато українців. Постійно працюють Віктор Рудь (Агамемнон у "Прекрасній Єлені" Жака Оффенбаха та інші баритональні партії), Олексій Пальчиков (співає в операх Вагнера, графа Альмавіву в "Севільському цирульнику" Россіні, Таміно в "Чарівній флейті" Моцарта та ін).
Навесні на цій сцені партію Абігайль у "Набукко" Верді виконає Оксана Дика, що має ангажементи в Ла Скала, Метрополітен Опера. Чимало українців і серед балету в трупі Ноймайєра (прем'єри Олександр Рябко та Олександр Труш).
На початку сезону, 8 вересня, на берегах Ельби стартувала моцартівська "Cosi fan tutte". Далі - 28.10 вийдyть "Сцени з "Фауста "Ґете" Роберта Шумана; 03.02.2019 - "Орфей і Еврідіка" Глюка; 10.03 - "Набукко" Верді; 07.04 - нова, написана цього року опера "Уроки любові та жорстокості" Джорджа Бенджаміна; 18.05 - ще одна новинка: камерна "Тереза" Філіпа Майнца за романом Еміля Золя, написана на замовлення Зальцбурзького Великоднього фестивалю та Гамбурзької опери.
І ще маса всього: постановки опер молодих композиторів на експериментальній сцені, щотижневі денні музичні вистави та симфонічні програми спеціально для дітей, балети Ноймайєра тощо.
Репертуар ряхтить екзотичними для тих шанувальників опери, які не бувають у європейських театрах, назвами: "Дівчина з заходу" Пуччіні, "Фіделіо" Бетховена, "Дафна" Ріхарда Штрауса, "Валькірія" та "Золото Рейну" Вагнера, "Прекрасна Єлена" Оффенбаха, оперета "Москва-Черьомушки" Шостаковича...
У першому загальнодоступному оперному театрі світу, відкритому 1678 року в Гамбурзі, люблять барочні знахідки. "Альцина" ("Альчина") Г.Ф. Генделя - одна з таких знахідок. Гендель був одним із перших музичних космополітів. Народився в Німеччині, навчався в Італії, більшу частину життя служив композитором англійського двору, - одне слово, людина світу. У молодості намагався облаштуватися в Гамбурзі, радіючи можливості ставити свої партитури на місцевій сцені. Але його доля склалася інакше, і він 50 років пропрацював у Лондоні...
"Альцина" належить до зрілого періоду творчості композитора. Гендель написав її 1735 року для свого першого сезону в лондонському театрі Ковент-Гарден, через 9 років після того, як став британським підданим. Прем'єра пройшла з гучним успіхом. Публіка була в захваті.
Жанр - опера-серіа ("серйозна опера". - Італ.), або, як написано в гамбурзькій програмці, "drama per musica" (драма для музики, через музику, італ. - ще одне давнє визначення оперного жанру). Композитор створив одне зі своїх улюблених дітищ (обожнював у ній негативних героїв) на італійське лібрето Антоніо Фанзалья L'isola di Alcina ("Острів Альцини"), придбане під час подорожі італійськими містами.
Джерелом послужила одна з ліній героїчної поеми Лудовіко Аріосто "Шалений Роланд" 1516 року. Сюжет рясніє любовними перипетіями, які перемежовуються наївними чарами. Усі одне в одного закохані, всі страждають, ревнують, кохають без взаємності, але, зрештою, чари злої чарівниці Альцини розвіюються, завіса нерозуміння та інтриг спадає, і всі пари возз'єднуються в любові та злагоді. Лише підступна Альцина справедливо залишається ні з чим.
Опера складається з трьох дій і йде з антрактами понад чотири години. Але слухачі не втомлюються, ніхто не виходить! Музичну частину забезпечив скрипаль і диригент італієць Ріккардо Міназі, профі в автентичному виконанні старовинної музики, найчастіше - епохи бароко.
В оркестрі - близько 30 музикантів: маленька струнна група, чембало, старовинні дерев'яні духові. Поставив оперу 16 років тому відомий барочно-оперний режисер Крістоф Лой. Потім настала перерва, і "Альцина" не йшла в театрі кілька років. Недавно її відновили.
Все тут приваблює. Незвичне старовинне звучання оркестру в гарній, живій, ясній і світлій увертюрі. Чарівне, чисте, невелике фугато, наповнені трелями мелодії, сцена, що відкривається очам, у стилізованому під старовину антуражі, балет, який танцює інтерпретовані під часи Генделя бальні танці.
Постановники пожвавили кілька музичних вставок, призначених для балетних виходів, постановку яких здійснювала яскрава танцівниця свого часу француженка Марі Салле, що працювала з Генделем за контрактом у лондонському Ковент-Гардені.
Сценічне оформлення цікаве: декорації та костюми Герберта Мурауєра - австрійського сценографа і постійного партнера Крістофа Лоя - поєднали епохи від XVIII до XXI століть. Тверді криноліни на сцені сусідили з одягненими в камуфляж автоматниками. Чесно кажучи, самих кринолінів вистачило б цілком. А прямолінійна спроба показати спадковість порушених Генделем моральних цінностей трохи принижує слухачів: на мою думку, вважати, що їм це незрозуміло або взагалі недоступно, - несправедливо. Солісти співали у справжній барочній манері, про яку наші вокалісти на практиці не мають уявлення. (Наші вокальні кафедри консерваторій орієнтовані виключно на Верді, Пуччіні, Лисенка та Чайковського - на тверде XIX століття, відсутність же барочних опер у репертуарі, природно, не дає можливості опанувати цю техніку.)
У Гамбурзі звучить автентична інтерпретація, яка з перших звуків вражає майстерним володінням вокалом, гарними, глибокими й водночас дуже рухливими голосами. Нескінченні вібрації, фіоритури, колоратурні пасажі та вільні каденції - головні привабливі аспекти цієї постановки. Автентичне виконання музики бароко має, хоч як дивно, багато спільного з сучасною імпровізаційною музикою. Інтерпретація старовинного нотного оригіналу розуміється не як "озвучування нот", а як живе "перестворення" музики. Це особливі методи прочитання нотного тексту, навичка "на ходу" розшифровувати цифрований бас, який в "Альцині" грали чембало, кітаррон - велика кіфара або басова лютня - і віолончель. Багато того, що вносить автентист, в оригінальних нотах часто не міститься, виконавець сам інтерпретує вокальну й інструментальну орнаментику, динамічні нюанси, темпи, штрихи, альтерацію, яка виникає, тощо. У Гамбурзі все прозвучало прекрасно, і оркестр, і вокалісти показали чудове знання барочних прийомів.
Сподобалися італійське контральто Соня Пріна в ролі Брадаманти, нареченої головного героя Руджеро. Вона прикувала увагу, дала майже фізичну насолоду кожному, присутньому в залі, вуху. Попри жахливий сучасний камуфляжний військовий чоловічий костюм, оскільки Брадаманта припливає на острів Альцини в пошуках нареченого під виглядом чоловіка, співачка змогла викликати до
своєї героїні велике позитивне почуття, вдячність за високу майстерність, захоплення.
Гендель жив у часи співаків-кастратів. Лібрето "Альцини" він перекупив у композитора Рікардо Броскі - рідного брата знаменитого оперного соліста свого часу Карло Броскі, прославленого під ім'ям Фарінеллі, про якого є чудовий музичний фільм 1994 року. Цей дикий, варварський прийом збереження високого дитячого голосу в дорослих чоловіків давно канув у Лету, хоча в опері, як і раніше, панує неписане правило, що чим палкіше любить ліричний герой, тим вищим має бути голос. Дуже хороший був Руджеро у виконанні молодого співака Франко Фаджолі, відомого аргентинського контратенора, віртуоза й розумника.
Альцина - шведське сопрано Агнета Ейхенхольц - піввистави, вибачте, відповідала своєму прізвищу ("деревина дуба". - Нім.), була напружена зовні й у голосі і, попри "гаряче" яскраво-червоне плаття, трохи розслабилася лише до середини другого акту.
Блискуче провела партію її сестри Моргани російська молода перспективна прима Юлія Лежньова. Маленька, витончена, рухлива в голосі й зовні, емоційна, харизматично-різнопланова та дуже приваблива в усіх сенсах. Її гарне сопрано було одним із центрів постановки, що привертали загальну увагу. Північна німецька публіка скупа на похвали. Але в залі після кількох сольних арій та ансамблів з участю Лежньової, Фаджолі, Пріни й чудового "юнака" Оронто в інтерпретації південнокорейського сопрано Нореа Сон лунали овації.
P.S. По поверненні майже відразу потрапила на концерт у "Мистецький Арсенал". Там після майстер-класу з відомою далеко за межами України сопрано Ольгою Пасічник молоді українські претенденти на барочний спів показали свої досягнення в цій галузі. Вони виконали кілька фрагментів з опери Генделя "Ацис і Галатея", постановку якої заплановано агентством Open Opera Ukraine на весну 2019 року. Виконувалася й інша музика лондонського німця. Дуже пристойно звучав інструментальний супровід, ансамблеві інструментальні номери. Молодим вокалістам є ще над чим працювати. Але про це окрема розмова, і в них попереду є певний час.