UA / RU
Підтримати ZN.ua

Бароко на Ельбі

У Гамбурзькій державній опері багато українців.

Автор: Ольга Кізлова

У Гамбурзькій опері за рік іде приблизно 30-35 різних постановок - опер і балетів, щосезону дається 10-12 прем'єр. Одна з вистав на берегах Ельби, варта уваги, - "Альцина" Г.Ф.Генделя.

У Гамбурзькій державній опері багато українців. Постійно працюють Віктор Рудь (Агамемнон у "Прекрасній Єлені" Жака Оффенбаха та інші баритональні партії), Олексій Пальчиков (співає в операх Вагнера, графа Альмавіву в "Севільському цирульнику" Россіні, Таміно в "Чарівній флейті" Моцарта та ін).

Навесні на цій сцені партію Абігайль у "Набукко" Верді виконає Оксана Дика, що має ангажементи в Ла Скала, Метрополітен Опера. Чимало українців і серед балету в трупі Ноймайєра (прем'єри Олександр Рябко та Олександр Труш).

На початку сезону, 8 вересня, на берегах Ельби стартувала моцартівська "Cosi fan tutte". Далі - 28.10 вийдyть "Сцени з "Фауста "Ґете" Роберта Шумана; 03.02.2019 - "Орфей і Еврідіка" Глюка; 10.03 - "Набукко" Верді; 07.04 - нова, написана цього року опера "Уроки любові та жорстокості" Джорджа Бенджаміна; 18.05 - ще одна новинка: камерна "Тереза" Філіпа Майнца за романом Еміля Золя, написана на замовлення Зальцбурзького Великоднього фестивалю та Гамбурзької опери.

І ще маса всього: постановки опер молодих композиторів на експериментальній сцені, щотижневі денні музичні вистави та симфонічні програми спеціально для дітей, балети Ноймайєра тощо.

Репертуар ряхтить екзотичними для тих шанувальників опери, які не бувають у європейських театрах, назвами: "Дівчина з заходу" Пуччіні, "Фіделіо" Бетховена, "Дафна" Ріхарда Штрауса, "Валькірія" та "Золото Рейну" Вагнера, "Прекрасна Єлена" Оффенбаха, оперета "Москва-Черьомушки" Шостаковича...

У першому загальнодоступному оперному театрі світу, відкритому 1678 року в Гамбурзі, люблять барочні знахідки. "Альцина" ("Альчина") Г.Ф. Генделя - одна з таких знахідок. Гендель був одним із перших музичних космополітів. Народився в Німеччині, навчався в Італії, більшу частину життя служив композитором англійського двору, - одне слово, людина світу. У молодості намагався облаштуватися в Гамбурзі, радіючи можливості ставити свої партитури на місцевій сцені. Але його доля склалася інакше, і він 50 років пропрацював у Лондоні...

Виконавець партії Руджеро контратенор Франко Фаджолі
© Hans Jörg Michel

"Альцина" належить до зрілого періоду творчості композитора. Гендель написав її 1735 року для свого першого сезону в лондонському театрі Ковент-Гарден, через 9 років після того, як став британським підданим. Прем'єра пройшла з гучним успіхом. Публіка була в захваті.

Жанр - опера-серіа ("серйозна опера". - Італ.), або, як написано в гамбурзькій програмці, "drama per musica" (драма для музики, через музику, італ. - ще одне давнє визначення оперного жанру). Композитор створив одне зі своїх улюблених дітищ (обожнював у ній негативних героїв) на італійське лібрето Антоніо Фанзалья L'isola di Alcina ("Острів Альцини"), придбане під час подорожі італійськими містами.

Джерелом послужила одна з ліній героїчної поеми Лудовіко Аріосто "Шалений Роланд" 1516 року. Сюжет рясніє любовними перипетіями, які перемежовуються наївними чарами. Усі одне в одного закохані, всі страждають, ревнують, кохають без взаємності, але, зрештою, чари злої чарівниці Альцини розвіюються, завіса нерозуміння та інтриг спадає, і всі пари возз'єднуються в любові та злагоді. Лише підступна Альцина справедливо залишається ні з чим.

Опера складається з трьох дій і йде з антрактами понад чотири години. Але слухачі не втомлюються, ніхто не виходить! Музичну частину забезпечив скрипаль і диригент італієць Ріккардо Міназі, профі в автентичному виконанні старовинної музики, найчастіше - епохи бароко.

В оркестрі - близько 30 музикантів: маленька струнна група, чембало, старовинні дерев'яні духові. Поставив оперу 16 років тому відомий барочно-оперний режисер Крістоф Лой. Потім настала перерва, і "Альцина" не йшла в театрі кілька років. Недавно її відновили.

Все тут приваблює. Незвичне старовинне звучання оркестру в гарній, живій, ясній і світлій увертюрі. Чарівне, чисте, невелике фугато, наповнені трелями мелодії, сцена, що відкривається очам, у стилізованому під старовину антуражі, балет, який танцює інтерпретовані під часи Генделя бальні танці.

Моргана (Юлія Лежньова) і Альцина (Агнета Ейхенхольц)
© Hans Jörg Michel

Постановники пожвавили кілька музичних вставок, призначених для балетних виходів, постановку яких здійснювала яскрава танцівниця свого часу француженка Марі Салле, що працювала з Генделем за контрактом у лондонському Ковент-Гардені.

Сценічне оформлення цікаве: декорації та костюми Герберта Мурауєра - австрійського сценографа і постійного партнера Крістофа Лоя - поєднали епохи від XVIII до XXI століть. Тверді криноліни на сцені сусідили з одягненими в камуфляж автоматниками. Чесно кажучи, самих кринолінів вистачило б цілком. А прямолінійна спроба показати спадковість порушених Генделем моральних цінностей трохи принижує слухачів: на мою думку, вважати, що їм це незрозуміло або взагалі недоступно, - несправедливо. Солісти співали у справжній барочній манері, про яку наші вокалісти на практиці не мають уявлення. (Наші вокальні кафедри консерваторій орієнтовані виключно на Верді, Пуччіні, Лисенка та Чайковського - на тверде XIX століття, відсутність же барочних опер у репертуарі, природно, не дає можливості опанувати цю техніку.)

У Гамбурзі звучить автентична інтерпретація, яка з перших звуків вражає майстерним володінням вокалом, гарними, глибокими й водночас дуже рухливими голосами. Нескінченні вібрації, фіоритури, колоратурні пасажі та вільні каденції - головні привабливі аспекти цієї постановки. Автентичне виконання музики бароко має, хоч як дивно, багато спільного з сучасною імпровізаційною музикою. Інтерпретація старовинного нотного оригіналу розуміється не як "озвучування нот", а як живе "перестворення" музики. Це особливі методи прочитання нотного тексту, навичка "на ходу" розшифровувати цифрований бас, який в "Альцині" грали чембало, кітаррон - велика кіфара або басова лютня - і віолончель. Багато того, що вносить автентист, в оригінальних нотах часто не міститься, виконавець сам інтерпретує вокальну й інструментальну орнаментику, динамічні нюанси, темпи, штрихи, альтерацію, яка виникає, тощо. У Гамбурзі все прозвучало прекрасно, і оркестр, і вокалісти показали чудове знання барочних прийомів.

Сподобалися італійське контральто Соня Пріна в ролі Брадаманти, нареченої головного героя Руджеро. Вона прикувала увагу, дала майже фізичну насолоду кожному, присутньому в залі, вуху. Попри жахливий сучасний камуфляжний військовий чоловічий костюм, оскільки Брадаманта припливає на острів Альцини в пошуках нареченого під виглядом чоловіка, співачка змогла викликати до
своєї героїні велике позитивне почуття, вдячність за високу майстерність, захоплення.

Сцена з опери
© Hans Jörg Michel

Гендель жив у часи співаків-кастратів. Лібрето "Альцини" він перекупив у композитора Рікардо Броскі - рідного брата знаменитого оперного соліста свого часу Карло Броскі, прославленого під ім'ям Фарінеллі, про якого є чудовий музичний фільм 1994 року. Цей дикий, варварський прийом збереження високого дитячого голосу в дорослих чоловіків давно канув у Лету, хоча в опері, як і раніше, панує неписане правило, що чим палкіше любить ліричний герой, тим вищим має бути голос. Дуже хороший був Руджеро у виконанні молодого співака Франко Фаджолі, відомого аргентинського контратенора, віртуоза й розумника.

Альцина - шведське сопрано Агнета Ейхенхольц - піввистави, вибачте, відповідала своєму прізвищу ("деревина дуба". - Нім.), була напружена зовні й у голосі і, попри "гаряче" яскраво-червоне плаття, трохи розслабилася лише до середини другого акту.

Блискуче провела партію її сестри Моргани російська молода перспективна прима Юлія Лежньова. Маленька, витончена, рухлива в голосі й зовні, емоційна, харизматично-різнопланова та дуже приваблива в усіх сенсах. Її гарне сопрано було одним із центрів постановки, що привертали загальну увагу. Північна німецька публіка скупа на похвали. Але в залі після кількох сольних арій та ансамблів з участю Лежньової, Фаджолі, Пріни й чудового "юнака" Оронто в інтерпретації південнокорейського сопрано Нореа Сон лунали овації.

P.S. По поверненні майже відразу потрапила на концерт у "Мистецький Арсенал". Там після майстер-класу з відомою далеко за межами України сопрано Ольгою Пасічник молоді українські претенденти на барочний спів показали свої досягнення в цій галузі. Вони виконали кілька фрагментів з опери Генделя "Ацис і Галатея", постановку якої заплановано агентством Open Opera Ukraine на весну 2019 року. Виконувалася й інша музика лондонського німця. Дуже пристойно звучав інструментальний супровід, ансамблеві інструментальні номери. Молодим вокалістам є ще над чим працювати. Але про це окрема розмова, і в них попереду є певний час.