У цих нотатках - лише невеличкий зріз фестивальних днів.
Театральний форум у Херсоні не обмежується загальноукраїнським масштабом, він є справді подією європейської ваги. Показово, що театральній частині фестивалю передувала міжнародна конференція "Культурна дипломатія в контексті сучасної європейської та вітчизняної драматургії". Драматурги, перекладачі й мистецтвознавці з України, Португалії, Туреччини, Грузії презентували міжнародний проект португальського й херсонського театрів, зорганізували для студентів і викладачів майстер-клас, під час якого ділилися з ними своїм досвідом.
Особливу увагу привернула звістка про проект португальського режисера Руї Мадейри, який має намір найближчим часом поставити на сцені херсонського театру п'єсу "Легенда про Педро та Інеш".
Відкриття "Мельпомени Таврії" відбулося в Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Миколи Куліша. Глядачі мали нагоду побачити виступи 36-ти театральних колективів з Румунії, Грузії, Ізраїлю, Білорусі, Польщі, Молдови, Туреччини, Азербайджану, Литви, Вірменії, України.
Головні режисери та сценаристи-постановники - учасники фестивалю - були одностайні у своєму переконанні: жодні політичні перипетії не повинні стати на шляху поступу українців.
Вибір Месхетинського (Ахалцихського) професійного драматичного театру (Грузія), виставою якого відкривалася театральна частина фестивалю, не був випадковим. П'єса українського класика Івана Франка "Украдене щастя" вкотре змусила по-справжньому пережити долі героїв.
Акторська вправність тут помножилася на талант литовського режисера Лінаса-Маріюса Зайкаускаса. У постановці - мінімум декорацій, а з озвучення поза сценою - лише гавкіт собак та містерійні українські пісні й мелодії. Долучилися до участі у виставі й чотири вокалістки театру ім. М.Куліша. Відомий режисер наполягав, аби автентика линула до слухачів голосами автохтонів. Буття засвідчило: зруйновані долі не мають майбутнього. Велич Івана Франка якраз і полягає у вмінні донести думку, що поневолений і бездержавний народ приречений борсатись у трагічних тенетах гонитви за особистим зиском, втрати любові до ближнього та вимушеного виживання.
Упродовж усього фестивального тижня мешканці Херсону й чималий десант залюбленого в театр люду мали нагоду переглянути 38 вистав. Прибулих зі Львова, Одеси, Харкова, Миколаєва, Полтави і, звичайно ж, Києва саме для перегляду конкретних сценічних постановок, як і шукачів естетичної насолоди від гри акторів, випадало зустрічати щодня й неодноразово.
Цими днями можна було пересвідчитися, що Україна не пасе задніх у царині збереження та поширення культури.
Як і в попередні роки, організатори фестивалю не обмежилися сценою Херсонського драмтеатру. Були задіяні й інші локації, а частина вистав відбувалася просто неба.
Так, актори Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша свою моновиставу "Юда" за мотивами поеми Лесі Українки "На полі крови" (режисер Сергій Павлюк, у ролі Юди - заслужений артист України Сергій Михайловський) показали прямо під стінами історичного храму Святої Трійці.
Зауважу, що ясна днина жодним чином не збіднювала світлових ефектів, а гра актора не залишала байдужими навіть випадкових глядачів. Показ цієї вистави на тлі храму - дієвий доказ доречності й подальшого розвитку практики співпраці митців і духовенства. Адже ніхто, крім них, не поверне українцям знищуваної в часи комуністичного атеїзму духовності.