Усі чули легендарне тріо тенорів, які ще недавно зачаровували весь світ, не гребуючи навіть стадіонами. Чим мимоволі подавали приклад багатьом своїм дрібнішим колегам. Хто ж прийде їм на зміну?
Перший виступ Пласідо Домінго в Києві, запланований на червень минулого року на Софійській площі, з технічних причин не відбувся. За словами близького до співака достовірного джерела, що захотіло залишитися невідомим, Домінго готовий виступити в нас у найближчому майбутньому. Втім, прославлений тенор побував у Києві інкогніто на фінальному матчі ЄВРО-2012, який став тріумфом іспанців.
Хосе Каррерас неодноразово тішив Україну своїми виступами (включно з негласним концертом у Дніпропетровську на приватне запрошення). У столиці він навіть співав у дуеті з Ольгою Микитенко. Лучано Паваротті взагалі нас не жалував. Деякі київські товстосуми мали можливість хіба відвідати його концерт у Словаччині, що його тенор дав у похилому віці.
Тріо тенорів, відоме українцям виключно "по телевізору", вже ніколи не з'явиться перед наші очі наживо. Залишається лише гадати, що день прийдешній нам готує. Хто посяде три недосяжні позиції в оперній
ієрархії кінця минулого століття - Паваротті-Домінго-Каррерас? Про це неважко подумати- пофантазувати...
Італієць Роберто Аланья - безумовно, тенор номер один у світовій ієрархії останнього десятиліття. Найшвидший поїзд долає відстань між Женевою і Коппе всього за 9 хвилин. Саме там, у Коппе, на березі Женевського озера, стоїть розкішний особняк колишньої пари Аланья - Георгіу. (З оперною суперзіркою, сопрано румунського походження Анжелою Георгіу Аланья офіційно вже розлучився).
Згадане містечко Коппе в кантоні Женева невелике - старовинний замок, парк та одна головна вулиця. Є також причал, оддалік - залізнична платформа. Ось і все. Але будинок, що належить парі зірок, стоїть і понині. Брама на його територію завжди відчинена, на встановленій біля входу табличці написано: "Приватна власність, прохання не входити!".
Хто ж далі? Йонас Кауфман - німецький тенор, що робить нині запаморочливу кар'єру. Йому до снаги весь світовий репертуар - від Моцарта до Верді. Однак його ім'я нам маловідоме, адже для українського слухача багато інших імен теж залишаються в тіні. Згадаємо лише деякі недавні роботи Йонаса. Це Манріко ("Трубадур" Верді) і Каварадоссі ("Тоска" Пуччіні) у Мюнхені, "Дон Карлос" (заголовна партія) в Лондоні, "Лоенгрін" в однойменній опері в Ла Скала і Флорестан у бетховенському "Фіделіо" в Парижі.
Ще один лідер цеху тенорів - Артуро Чакон-Крус. Він, як і Домінго, - мексиканець. Два роки тому його виступи в партії Герцога у вердіївському "Ріголетто" вразили всіх, хто приходив у Королівський
оперний театр Осло. Сидячи в залі, ви несподівано ловили себе на думці, що цією хрестоматійною оперою можна насолоджуватися, а не просто "терпіти до кінця", як, на жаль, інколи трапляється в Києві... До речі, він виступав на сцені і з нашим басом Тарасом Штондою. Голос Артуро "фоногенічний". Навіть піратський відеозапис на YouTube, зроблений "з-під поли" на спектаклі "Богема" Пуччіні, показує всі чари його тембру під час виконання арії Рудольфа. Цей артист незабаром цілком справедливо стане в ряд перших тенорів світу. Нещодавно Артуро проспівав Рудольфа в Майамі. Серед інших його недавніх ангажементів - Едгардо в "Лючії ді Ламмермур" Доніцетті в Ов'єдо (на півночі Іспанії), Пінкертон у "Чіо-чіо-сан" Пуччіні в Мюнхені.
Ми "хочемо в Європу". Хоча й гадки не маємо, що для цієї ж таки Європи залишаємося глибокою провінцією. І йдеться тут зовсім не про політику. Але в оперному сенсі - ми, певна річ, надовго залишимося провінцією.
На сьогодні є тільки один незаперечний світовий лідер, котрий достойно представляє нашу країну на сценах світу. Це сопрано Людмила Монастирська. Далі можна назвати, як максимум, ще троє імен - сопрано Оксану Дику, а також тенорів Дмитра Попова і Мар'яна Талабу. Отже (жартома кажучи), на кожні
10 млн населення України припадає рівно одна оперна зірка міжнародного масштабу!
У системі роботи нечисленних оперних театрів України взагалі не передбачена практика запрошення закордонних солістів (як дорогих та середніх, так і дешевших). Наші трупи стаціонарні. Консервативні. А бюджети театрів - украй обмежені. Тому, якщо якийсь божевільний український
театрал захоче почути сучасну оперну зірку в розквіті її таланту, йому доведеться витратити близько тисячі доларів на вояж до Європи. У бюджет такої поїздки входитимуть переліт, мешкання в готелі хоча б одну ніч, вартість театрального квитка (максимум - 300 євро) і кишенькові витрати. Ось і вибирайте: або два квитки на Лепса в першому ряду, або оперний спектакль у Ла Скала...
Кілька слів про великого Лучано Паваротті. Він народився, прожив усе життя і помер у невеликому містечку Модена на півночі Італії. Ви й тепер можете туди приїхати поїздом із Болоньї - відстань невелика. Пройтися площами, подивитися на старовинні будинки, як робив автор цих рядків. Модена славиться в Європі своїми бальзамічними оцтами, чи не найвідомішими у світі. У кожній вітрині - безліч подарункових флакончиків. А тим часом саме тут коротав свій вік найславетніший тенор минулого століття. На його похорон приїжджала і наша Вікторія Лук'янець - просто так, не як віп-персона. Адже вона колись співала з Лучано в "Балі-маскараді" Верді.
Що ще сказати про легендарних тенорів минулого століття? Каррерас хворий і майже не виступає.
Домінго взяв до рук диригентську паличку і тепер поєднує свої нечасті виступи в опері з блискучою кар'єрою диригента. У квітні минулого року у Валенсії, в Центрі мистецтв королеви Софії, він диригував оперою Массне "Сід", а головну партію на сцені виконувала Людмила Монастирська. Там-таки Домінго виконав партію Атанаеля в опері "Таїс" Массне.
Для того, аби хтось із сучасних закордонних оперних зірок виступив у нашій країні, необхідно виконати принаймні кілька умов. По-перше, він має постаріти. Оскільки справжні оперні зірки відвідували Київ лише у похилому віці (від Ренати Тебальді в 70-х роках минулого століття і до Монтсеррат Кабальє, що дала в Києві кілька виступів). По-друге, він має зробити кар'єру у США. Ця супердержава з її індустрією розваг уже півстоліття диктує всьому світові, що добре, а що погано. По-третє, він повинен взяти участь у якомусь компромісному "попсовому" проекті (на крайній випадок - кінопроекті, мюзиклі або рок-концерті). Це відразу вплине на продажі його дисків. Найімовірніше, і тут не обійдеться без всемогутнього втручання США.
А по-четверте? По-четверте, картинки з телевізора і глянцевих журналів остаточно переконають консервативного вітчизняного споживача в тому, що йому таки варто викласти пару тисяч кревних гривень за концерт ім'ярека - де б ви думали? Звісно, в "мікрофонному" палаці "Україна". Тобто все цілком передбачувано. Бо в нас немає божевільних мільйонерів-меломанів, які були б готові з любові до справи піти на ризик й інвестувати кошти в концерт того ж таки Роберто Аланья. Та й навряд чи вони знають, хто це такий.
Якщо захочемо описати його сезон 2013-2014рр., тут навіть забракне місця. Спробуємо обмежитися лише назвами деяких опер, у яких він дебютував останнім часом: "Дон Карлос" і "Бал-маскарад" Верді, "Любовний напій" Доніцетті, "Мадам Батерфляй" Пуччіні, "Кармен" Бізе, "Вертер" Массне, а також багато чого іншого плюс сольні концерти. У нашому умовному рейтингу Роберто має бути найпершим. Це не упередженість, а об'єктивні спостереження збоку, оскільки я йому "не друг і не родич"...
Слід визнати: у світі не так уже й мало хороших тенорів. Але згаданій трійці новоявлених зірок властиві не тільки обдарованість, прекрасний тембр і кар'єрне везіння. Всі вони - досить фактурні й харизматичні особистості, типові "серцеїди".
Втім, чи об'єднаються три вільно згадані мною тенори у нове тріо XXI ст.? Навряд. Оскільки амбіції успішних оперних солістів безмежні. Їхні гонорари супроводжуються чотирма нулями. Та й сьогоднішнє життя мало сприяє виникненню творчих тандемів. Отже, залишається їздити в Європу або стежити за новинами.