Львівський Alfa Jazz Fest пройшов уже вшосте. За оцінкою оглядача британської газети The Guardian Адама Мак-Каллоча, цей форум - у десятку найкращих європейських джазових фестів. Тобто в одному ряду з Монтре й Фестивалем Північного моря в Роттердамі. На частку західних джазових зірок, які виступили у Львові, сумарно припало близько 50 Grammy.
Три основні й чотири додаткові львівські джазові сцени прийняли близько 200 музикантів. Це джазмени зі США, Куби, Австралії, Великої Британії, Швеції, Німеччини, Нідерландів, Польщі, Австрії, Франції, Італії, Мексики, Домініканської Республіки. Природно, з України.
І жодного джазового музиканта - з РФ.
За роки свого існування Львівський музичний форум перетворився на свого роду місце сили й місце тяжіння для багатьох селебрітіс. Для яких саме перебування на такому заході - певний знак престижу, "обраності". Хоча не впевнена, що багато наших політиків-бізнесменів-спортсменів, котрі слухали джаз, цей самий джаз розчули… Серед гостей Alfa Jazz Fest: Марина Порошенко з дітьми, Віталій Кличко, Міхеіл Саакашвілі, Юрій Луценко з дружиною. Із РФ зазирнув Леонід Парфьонов. Природно, важлива особа тут - бізнесмен Михайло Фрідман. Уродженець Львова, він уже котрий рік дарує рідному місту справжнє джазове свято.
Старт фестивалю на площі Ринок задав спільний проект львівського молодіжного симфонічного оркестру INSO та українсько-американського композитора і піаніста Вадима Неселовського. Авторська програма представляла синтез українських народних мотивів, стилістики Стравінського, Гершвіна. Простіше кажучи, синтез фолку, симфоджазу й crossover.
Коктейлем молодих амбіцій і виписаних синкоп спритно керувала головний диригент оркестру Дніпровської філармонії Наталя Пономарчук.
А вже перший офіційний фестивальний вечір - головна сцена ім. Едді Рознера. Народу - не протовпитися! І не дивно. Цього вечора грав володар двадцяти Grammy Пет Метіні та його квартет.
Дві з половиною години американець міняв гітари, яких я налічила п'ять чи шість, зокрема знамениту багатострунну Picasso guitar зі звуком, близьким до лютні, ситара та нашої кобзи. Грав свої старі хіти, а їх у наявних 40 альбомах достатньо: Bright Size Life 1976 р., Last Train Home 1987-го, Question And Answer 1989-го. Один стандарт зіграли - How Insensitive - босанову Жобіма в дуеті з Linda Oh, але без теми, просто імпровізували за гармонією. Були й нові композиції. Зокрема з тих, що стартували нинішнього року, The Unity Sessions і Cuong Vu Trio Meets Pat Metheny.
Колеги акомпанували метру злагоджено. Найбільшу увагу привертала маленька, "жилава" австралійка - в академічному чорному вбиранні, з непроникним виразом східного обличчя, відмінною технікою, а контрабас її видавав грудний, глибокий звук.
Концерт пройшов на ура. Після виступу американській зірці вручили щорічну нагороду - премію "Золотий Лев".
Уже наступного фестивального дня Львів зачарував індієць Трілок Гурту. Він, можливо, найвідоміший у світі ударник, що поєднує етнічні й джазові мотиви, в минулому - учасник популярної джаз-фолк-групи Oregon. Грає на індійському ударному інструменті табла і європейській установці, при цьому наспівуючи мотиви раг.
Артист відвідав Львів уже вдруге. Два роки тому він давав на фестивалі майстер-клас. Упродовж тривалої кар'єри Трілок Гурту співпрацював із Джоном Маклафліном, Тер'є Ріпдалом, Гері Муром, Яном Гарбареком, Джо Завінулом та багатьма іншими.
Таке враження, що все місто жило джазом. Наприклад, у парку були два абсолютно різні за стилем сети. У першому виступив квартет старшого з шести братів Марсалісів, саксофоніст Бренфорд (на першому AJF грав його брат-трубач Вінтон). Квартет показав результат своєї несподіваної співпраці з відомим білим джазовим баритоном, лауреатом Grammy Куртом Еллінгом. Його порівнюють із Френком Сінатрою. Голос справді схожий, але набагато більше розвинена імпровізаційність вигідно вирізняє виразний вокал львівського гостя. А бездоганне мистецтво Марсаліса, відзначене трьома Grammy, запам'яталося надзвичайною елегантністю, навіть вишуканістю. І в найближчому майбутньому воно втілиться в новому альбомі Upward Spiral.
Із Марсалісом і Еллінгом диск записали відомий у нас участю в Jazz In Kiev-2013 відмінний піаніст Джоуї Кальдераццо, басист Ерік Ревіс та барабанщик Джастін Фолкнер. Цим самим складом музиканти виступили у Львові.
Зразу ж за ними на українській сцені дебютував легендарний американський джазмен Артуро Сандоваль. Музикант почав кар'єру трубача на Кубі, звідки він родом і де замолоду став прикрасою знаменитої групи Irakere, що прославила кубинську музику.
Мені доводило чути десятикратного лауреата Grammy в Каунасі 10 років тому. І тоді він грав не тільки на трубі, а й на ударних, на клавішах, а ще - прекрасно співав. І цього львівського вечора музикант перевершив найсміливіші очікування. 66-річний ветеран та його п'ятеро колег буквально "порвали" аудиторію своїм шоу в найблагороднішому, найінтелігентнішому з можливих його варіантів. Артист здавався невтомним, був веселим, привітним. Прекрасний звук, наспівність, рівність, бархатистість тембру…
Третій день на підмостках Е.Рознера був "жіночий". Виступила Даян Рівз, яка отримала свою п'яту Grammy рік тому за новий альбом Beautiful Life. Вона виконує ритм&блюз, соул, балади (сподобалися слухачам The Man I Love, Wild Rose). Після концерту на моє запитання про Україну сердечно похвалила наших слухачів.
Перед початком другого сету backstage я зустріла молоду зірку Есперансу Сполдінг. Красуня була зі своєю фірмовою зачіскою "Анжела Девіс": величезною чорною кульбабою, що в'ється "дрібним бісом" навколо голови. Через п'ять хвилин зірка вже вийшла на сцену в надзвичайно гарному прилеглому брючному костюмі й картонній короні, прикрашеній шматочками мікросхем, дротиками та скельцями. Її обличчя обрамляли дреди і відтіняли величезні білі окуляри. У її виступі брали участь вокальне тріо й гітарист Меттью Стівенс. Барабанщик Джастін Тайсон вивищувався на помості за пластиковим екраном. На сцені - скромні декорації: невелика чи то гірка, чи то ялинка, укрита сірими капроновими клаптиками, і невисока книжкова шафа з томиками на полицях.
Есперанса в основному співала, зрідка підіграючи на бас-гітарі. Всі композиції були не тільки "проспівані", а й, швидше, розіграні й чимось нагадали оперні арії.
У синтетичному дійстві поєдналися вокал, інструментальний супровід, хореографія, пантоміма, акторська гра, костюми, плакати.
Солістці-лідеру підігравали (у смислі акторства) всі присутні на сцені. Це був невеликий спектакль на тему найсвіжішого альбому Emily's D+Evolution, реліз якого відбувся 4 березня цього року.
Есперанса поєднує стилі jazz, neo-soul, fusion. Голос - своєрідний, із широкими модуляціями, акторство - неперевершене. Один із найяскравіших моментів фестивалю.
Четвертого дня на головній фестивальній сцені відбулися два знакових концерти. Спочатку стриманий європейський джаз у виконанні квартету вже знайомого киянам контрабасиста зі Швеції Ларса Даніельссона (грав із Лешеком Можджером 2012 р. програму Liberetto). Тепер він додав треки з Liberetto-2: камерний стиль, багато розумних знахідок і прохолода, що часом змінювалася шаленими ритмами й віртуозними фіоритурами красеня-піаніста Грегорі Пріва з величезними рахманіновськими руками.
Виступив також володар Grammy, Emmy і трьох Латинських Греммі, піаніст із Домініканської Республіки Мішель Каміло разом зі своїм тріо. Могутня акордова техніка, не надто вишукане туше й часті промахи "мимо нот", що компенсувалися залізобетонним відчуттям ритму та масою латиноамериканської сальси.
Практично весь фестивальний період у Львові стояла неймовірна спека. Було спекотно - і в залі, і на сцені. Досить гарячим був і виступ нашої Джамали під завісу Alfa Jazz Fest. Музичного фестивалю, який із кожним новим своїм забігом усе впевненіше перетворюється на міжнародну іміджеву візитку не тільки міста Лева, а й усієї Європи.