Тисячі представників ЛГБТ служать у Збройних силах України та часто носять на формі райдужний значок поряд із синьо-жовтим. Вони також перебувають в авангарді українського гуманітарного волонтерства. Їхня помітність призвела до значних змін в українському суспільстві, пише The Economist.
Коли в 2021 році Паша Лагойда прийшов до української армії, він нікому не сказав, що він гей. Однак у перші ж тижні його сусіди по кімнаті в навчальному таборі виявили його "пікантні тексти" і почали знущатися з нього. "Була агресія. Вони називали мене педиком і таке інше", - говорить він.
Залякування затихли, коли колеги по службі дізналися про Павла більше. Зараз Лагойда служить на передовій, і всі 180 людей у його підрозділі знають, що він гей. Він викладає селфі, на яких виглядає підтягнутим у своїй камуфляжній формі з накачаним пресом та бездоганною щетиною. Він також є членом організації "Військові ЛГБТІК+" - на її сторінці в Instagram представлені фото людей з нетрадиційною орієнтацією, що служать в армії, а також різні товари, наприклад чашки та тканинні нашивки із зображенням броньованого єдинорога, що дихає вогнем. "Де б я не служив, - каже Лагойда, - всі кажуть мені: "Оскільки ти на війні, я не маю права називати тебе геєм чи педиком; ти просто людина, яка захищає нас на рівних”.
Гомосексуальні відносини були декриміналізовані після розпаду Радянського Союзу у 1991 році, але коли у 2013 році у Києві пройшов перший гей-парад, лише кілька десятків людей були досить сміливими, щоб ігнорувати загрозу насильства з боку скінхедів. Навіть після української революції 2014 року і реформ, що послідували за нею, законодавство, яке захищає права геїв, відставало. Наприклад, незважаючи на багаторічну кампанію, парламент досі не вніс поправки до українських законів про злочини на ґрунті ненависті, щоб включити до них дії проти геїв.
Війна змінила багато. Минулого літа парламент нарешті ратифікував Стамбульську конвенцію Ради Європи про насильство щодо жінок після десятирічної затримки, спричиненої запереченнями церковних груп проти використання у тексті слова "гендер". Зараз у країні розробляється законопроєкт, який надасть одностатевим парам право реєструвати громадянські партнерства, що було немислимо ще рік тому.
Інна Совсун, депутат, яка представила законопроєкт, каже, що її надихнуло, коли минулого літа петицію із закликом узаконити одностатеві шлюби підписали понад 25 000 осіб, що відповідає порогу для розгляду президентом. Опитування показали, що більше половини українців вважають, що геї та бісексуали мають користуватися рівними правами. Президент України Володимир Зеленський підтримав закон про громадянські шлюби, але його уряд ще не зробив цю тему пріоритетною.
Захист прав геїв у армії дає великий поштовх для ухвалення законопроєкту. Громадянські партнерства дозволять одностатевим парам ухвалювати медичні рішення в разі поранення партнера; якщо одного з них вб'ють, то той, хто вижив, зможе поховати партнера або партнерку відповідно до своїх побажань, отримати спадщину з тими ж податковими перевагами, які мають подружжя, які перебувають у шлюбі, і отримати державну компенсацію за втрату. "Це те, про що багато хто мріє", - каже Лагойда. "Якщо зі мною, не дай Боже, щось трапиться, я хочу, щоб мій хлопець міг прийти в реанімацію або забрати моє тіло".
Софія Лапіна, керівник організації Ukraine Pride, стверджує, що зміна ставлення до геїв частково демонструє прагнення України до культурного та політичного зближення з Європою. За її словами, це також спосіб для українців протистояти репресивній Росії Владіміра Путіна, яка оголосила поза законом "пропаганду гомосексуалізму" та характеризує війну в Україні як "екзистенційну битву" проти ідеології Заходу.
Українські ЛГБТ-групи документально підтвердили, що лесбіянок та геїв на окупованих Росією територіях вистежують, ґвалтують, затримують та принижують. Татуювання з гей-символікою – такий самий червоний прапор для російських військ, як і українські тризубці. Трансгендерні люди там бояться виходити на вулиці. Лапіна каже, що "українці стали ясніше бачити, що ненависть у будь-якій формі – расизм, гомофобія – це, по суті, російська пропаганда".