UA / RU
Підтримати ZN.ua

"Запах горілого металу і плоті": спогади очевидців теракту в Оленівці і тих, хто втратив близьких

У річницю масового вбивства українських полонених в Оленівці, де загинули щонайменше 53 воїни і ще десятки були поранені, ми зібрали спогади очевидців теракту і тих, хто втратив близьких. 

Нас замкнули і покинули. Спогад перший

Парамедик Катерина Поліщук із "Азовсталі" з позивним «Пташка» поділилась спогадами тієї ночі. 

«Я збиралась спати... роззулась, випила трошки води і дочитала якусь книгу російською мовою. Було дуже спекотно. І судячи за торохкотінням радіо - десь одинадцята... Два дні до того пришвидшено тягали ліжка в новостворений барак для азовців. Їх чомусь вирішили відселити окремо. 200 людей...

Мертва тиша. Вибух. Вибух. Без свисту. Без шуму. Крик. Дим. Зарево вогню. Крик. Дуже багато крику. Нас замкнули і покинули. На довгі години. Хтось кричав. Розриваючи залишки серця, кричав усю ніч. Ні, він волав.  Багато, багато вогню і крику я бачила крізь металеві ґрати і колючий дріт маленького віконечка 30на30», - розповідає Катя.

Читайте також: Україні вдалося ідентифікувати тіла більшості загиблих у Оленівці – Лубінець

Згадує, що усі чули крики і благання про допомогу.

«Вони благали про допомогу. Лунали кулеметні черги. Тріщало палаюче дерево, з гуркотом падали зруйновані балки. За стіною когось вітали з днем народження. Хіба вони не чули? Дівчата плакали, підвиваючи...

...Все стихло за кілька годин... Всюди стояв запах горілого металу і плоті. Повернулись конвоїри, гучно сміючись, жартуючи та запитуючи нас: «ну що, бачили? Так вам і треба. І всі ви тут так подохнете, ну як, не чекали? На сотню гнид менше». Вони довго пили та святкували. Гучно. З музикою...

Читайте також: Україна повернула тіла загиблих внаслідок теракту в Оленівці захисників

 Дівчата перебирали варіанти того, що могло статись. Я просто лягла в куток, підібгавши ноги під себе, довго думала та намагалась заснути.

наступного дня наша мізерна порція каші стала вдвічі більшою. Їсти дуже хотілось. Але розуміння, що снідати цією їжею мали не ми ставало клубком в горлі».

Це було пекло, ніч пекла. Спогад другий

Микита Шастун – боєць "Азову", який робив перев'язки під словесний супровід бойового медика, якого поранило після вибуху і він не міг надавати допомогу іншим постраждалим. Тому Шастуну довелося допомагати, чим була можливість. Ось що він згадує:

"Це було пекло, ніч пекла. Поранених хлопців просто штабелями один на одного скидали в КамАЗи. Вантажити їх закінчили о 8 ранку. Ми розуміли, що багато з них живими до лікарні не довезуть".

Читайте також: Очевидці про нічний удар по Києву: Це тривало 15 хвилин. Спершу тривога, а потім ППО, дим з вирви та стовб світла

«Барак 200». Спогад третій

"Рік тому в цей день я прокинулася з новиною, що барак з полоненими в Оленівці був обстріляний чи підірваний (на той момент ще нічого не зрозуміло), а декількома годинами пізніше з'ясувалося, що загинули люди - це не менше 50 людей, а увесь барак, названий пізніше «бараком 200», складався лише з азовців, - згадує відеограф Azov-media Оксана Бондаренко. 

...У довгому заплутаному документі я знайшла кілька імен... І ось в один момент ти дізнаєшся, що людина вижила в пеклі маріупольських боїв, і в той же момент про те, що ви вже ніколи не побачитеся, оскільки його тіло залишилося в бараку, який вигорів вщент.. 

Читайте також: Чечня, Донбас 14-го, та війна-2022: з'явився трейлер фільму про фотографа "Глядєлов"

...Я не можу передати почуття, які викликає в мене думка про те, що серед загиблих є топові воїни, що пройшли вогонь і пекло, які вижили, не ховаючись у підвалах, а борючись із повним усвідомленням можливої смерті будь-якої секунди, вони грали за правилами, чесно і по-справжньому героїчно боролися та виконали всі накази. Вони були готові до смерті в цьому пеклі, кожен з них був готовий, кожен біг по лезу, але не дивом, а за рахунок власної майстерності та навичок вижив. Ці люди в один момент, в одну ніч перетворилися на список загиблих через підлість ворога, через ницість тих, хто це зробив".