Від початку повномасштабного російського вторгнення понад сто працівників енергетичної галузі загинули на об’єктах критичної інфраструктури. 1 травня 2023 року набрав чинності Закон України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України». Родини загиблих мають право отримати мільйон гривень. Утім на практиці скористатися цим правом не можуть. Далі — історії трьох родин загиблих енергетиків і юридичний аналіз проблеми.
«Ну й урешті таки написали: він не був у бомбосховищі, але виконував свої обов’язки»
18 жовтня 2022 року кілька російських ракет, імовірно, Х-101, влучили в ТЕЦ-6 у Києві. Одна з них поцілила в приміщення, де перебували працівники «Київтеплоенерго» — 64-річний електромонтер Микола Сахно та 52-річний інженер Олексій Черников. Обоє загинули.
У чоловіків залишилися дружини, діти. Коли перший біль від утрати вщух, сім’ї взялися за оформлення документів, але в процесі натрапили на непередбачувані труднощі.
«Акт про те, що Микола загинув, я отримала тільки в травні 2023 року. Коли телефонувала й питала, в чому проблема, мені відповідали: «До нас не надійшли документи судмедекспертизи». Комісії засідали постійно, й мені було зрозуміло, що вони хотіли зробити мого чоловіка винним у порушенні правил техніки безпеки — мовляв, він не пішов до сховища. Врешті таки написали: він не був у бомбосховищі, але виконував свої обов’язки», — розповіла Надія, дружина загиблого Миколи Сахна.
Донька Олексія Черникова Юлія Ковальчук підтверджує слова Надії й додає: «Я сама ходила й усе з’ясовувала. Комісія була велика — й від держави представники були, й від пенсійного фонду, й від ТЕЦ. Ми питали: а що нам далі робити, куди йти і які документи подавати? Нам відповідали: «Ідіть до Пенсійного й звертайтеся по допомогу щодо виплати компенсацій». Там сказали, що допоможуть, але фактично ніхто нічого не зробив».
Профспілка, членами якої були обидва енергетики, виплатила родинам загиблих по 100 тис. грн. У середині липня Пенсійний фонд перерахував на рахунок Надії Сахно 260 тис. грн. Що це за сума й чи будуть іще виплати, їй ніхто не зміг пояснити.
«Я пішла до юристів, описала їм це, вони обіцяли, що розглянуть… Потім я їздила до Пенсійного фонду, вони мені сказали, що ще щось мають доплатити, але коли й скільки — не повідомили, і от я досі чекаю, й нічого нема», — каже Надія.
У родині Олексія Черникова ситуація з виплатами ще складніша.
«Моя мама доглядає бабусю, яка живе в Козятині. Відповідно ми з чоловіком і татом мешкали разом у Києві, а вона була зі своєю мамою на Вінниччині. Мама не могла сама їздити до Києва й подавати ці документи, тому оформила на мене генеральну довіреність. Протягом тривалого часу я збирала ці документи, подала їх до Пенсійного. Але мені прийшла відмова з формулюванням: «Ви не належите до кола осіб, визначених статтею 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
«Відмова Пенсійного фонду була правомірною»: пояснення й поради адвокатки
Адвокатка Олександра Саранчук пояснила: відмова Пенсійного фонду у виплатах із посиланням на цю статтю закону була правомірною, оскільки заяву подала донька від власного імені, а не від імені дружини потерпілого. Водночас вона не надала всіх передбачених законом документів.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Непрацездатними особами, передбаченими частиною 1 цієї статті, є:
- діти, які не досягли 18 років;
- повнолітні діти на денній формі навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), — до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
- особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
- особи з інвалідністю — члени сім’ї потерпілого на час інвалідності. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Для призначення страхових виплат люди, які мають на них право, повинні подати до Пенсійного фонду заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Зробити це можна в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Окрім акта Н-1 (акт розслідування нещасного випадку) та свідоцтва про смерть, треба надати документи, що підтверджують родинний зв’язок із померлим:
- свідоцтво про народження,
- свідоцтво про шлюб.
Також потрібно подати документи, що підтверджують наявність певного юридичного факту — пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю тощо. Без належного оформлення заяви та всіх потрібних документів Пенсійний фонд має право відмовити у страхових виплатах.
Адвокатка пояснює: дружині загиблого, Уляні Черниковій, потрібно було від власного імені подавати заяву на соціальні виплати — або на поштову адресу Пенсійного фонду України рекомендованим листом із повідомленням про вручення, або в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. До неї слід було долучити необхідні документи, серед яких — належним чином засвідчені копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про смерть чоловіка, пенсійного посвідчення. Якби знову прийшла відмова — звертатися до суду.
«Наразі немає навіть проєкту для того, щоб виконати закон»
Із 1 травня 2023 року діє Закон України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю і здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України». Згідно з ним, право на одноразову грошову допомогу мають:
- працівники об’єктів критичної інфраструктури;
- державні службовці;
- посадові особи місцевого самоврядування;
- члени сімей усіх перелічених категорій.
У статті 2 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» зазначено:
«Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю, на яку має право особа згідно із цим Законом, встановлюється у таких розмірах:
1) особам з інвалідністю I групи — 800 тисяч гривень;
2) особам з інвалідністю II групи — 500 тисяч гривень;
3) особам з інвалідністю III групи — 200 тисяч гривень;
4) у разі загибелі (смерті) — 1 мільйон гривень».
Закон, нагадаємо, набрав чинності 1 травня 2023 року. В пункті 7 статті 6 «Прикінцеві та перехідні положення» йдеться про те, що Кабінет міністрів України має «...затвердити перелік об’єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону»; та «у місячний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом».
Тобто станом на 1 червня Кабінет міністрів України мав би визначити відповідні державні органи, які повинні були б створити спеціальні комісії й розробити процедуру для отримання виплат.
Платформа пам’яті Меморіал звернулася на гарячу лінію Кабінету міністрів України з проханням надати інформацію про те, як виконується цей закон, які органи займаються виплатами, яким є фінансування і, кінець-кінцем, коли люди зможуть отримати свої гроші. Ось що відповіли в Кабміні: «Наразі немає навіть проєкту для того, щоб виконати закон. Так, він ухвалений 20 березня 2023 року та набрав чинності 1 травня 2023 року, і він встановлює певні права та певні правила. Але місячний термін, даний на виконання, не є обов’язковою оперативною нормою, це рекомендація».
Меморіал звернувся також на лінію безоплатної правової допомоги Мін’юсту, де, ознайомившись із ситуацією, підтвердили: станом на кінець вересня для виконання закону по суті нічого не зроблено.
«На сайті ВР немає документів, які були б пов’язані з виконанням цього закону. Немає жодної постанови Кабміну про врегулювання порядку надання цієї допомоги, який орган має це надавати, коли і як — наразі нічого не визначено. Було анонсовано ухвалення цих нормативно-правових актів, але жодного з них досі не ухвалили», — повідомили на лінії.
Адвокатка Олександра Саранчук зазначає, що ситуація патова: «Закон є, закон чинний, але механізму його реалізації наразі немає. Зокрема сьогодні Кабмін усупереч закону не затвердив переліку об’єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього закону. Не забезпечено ухвалення нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього закону. Немає органу, в компетенції якого буде розгляд документів і ухвалення рішень щодо подальших виплат; не затверджено переліку документів, необхідних для ухвалення рішень, тощо.
Водночас, відповідно до прикінцевих і перехідних положень закону, Кабмін зобов’язаний був у році, наступному після року набрання чинності цим законом, поінформувати Раду про стан його виконання. З огляду на викладене, для привернення уваги до цієї ситуації доречним є звернення (індивідуально або колективно від претендентів на виплати. — В.М.) до уповноваженого з прав людини та Міністерства соціальної політики з проханням лобіювати розгляд цього питання».
Для того, щоб надалі подати документи на отримання виплат, адвокатка радить:
1) звернутися до роботодавця з проханням надати довідку на підтвердження факту загибелі працівника під час виконання професійних чи службових обов’язків. Наразі форми такої довідки законодавством не встановлено, отже, вона може бути в довільній формі;
2) отримати акт розслідування нещасного випадку від роботодавця;
3) отримати свідоцтво про смерть;
4) підготувати документи на підтвердження родинного зв’язку (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб);
5) підготувати документи на підтвердження військової агресії Російської Федерації проти України в день загибелі працівника (довідку Торговельно-промислової палати).
«Коли стикаєшся з таким, думаєш: ви люди чи хто?»
Розібратися в усіх тонкощах українського законодавства родичам загиблих самотужки важко. А блукання коридорами бюрократії хіба що завдає їм додаткового стресу.
«11 місяців минуло, а легше не стає. Ти приходиш до них, а вони на тебе дивляться як на аферистку, ніби це не в мене чоловік загинув і вони мені мають допомогти, а я прийшла в них вимагати гроші й хочу нажитися на смерті чоловіка. Й коли стикаєшся з таким, думаєш: ви люди чи хто? І кожен із них сидить такий, ніби має мені з власної кишені заплатити. Вони мають виконати закон, і я не до них додому прийшла, а до державної установи. Це дуже важко витримувати. Може, якби була інша ситуація… Мені простіше в цьому випадку чекати, ніж іти в бій», — сказала Надія Сахно.
Хочеться сподіватися, що відповідні державні органи все ж таки визначаться з процедурою й люди нарешті зможуть отримати обіцяне державою.
Текст підготувала платформа пам’яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для ZN.UA.
Щоб повідомити дані про втрати України, заповнюйте форми: для загиблих військових і цивільних жертв.