На відміну від багатьох телесеріалів, у справжніх військових битв часто немає чітких фіналів. Довга історія воєн налічує небагато випадків, які остаточно вирішили закінчення більш широкого протистояння. І саме тому ми знаємо назви цієї відносно невеликої групи битв: Йорктаун, Ватерлоо, Гастінгс.
Це корисний історичний контекст для розгляду довгоочікуваного контрнаступу України проти добре укріплених російських військ, який може розпочатися найближчими днями або тижнями. Все частково буде залежати від того, скільки часу знадобиться для висихання полів після проливних весняних дощів.
«Як би це не розчаровувало союзників України, її шанси на вирішальну, не кажучи вже про швидку перемогу, оцінюються більшістю аналітиків як незначні. Захід повинен бути готовим продовжувати підтримувати Україну, навіть якщо результати контрнаступу будуть мізерними», - пише в редакційній статті Washington Post.
Видання нагадує, що більшість аналітиків очікували швидку перемогу Росії, коли Владімір Путін почав своє руйнівне вторгнення майже 15 місяців тому. Вони помилялися. Українські Збройні сили - високомотивовані, з хорошим командуванням, технічно забезпечені, які воюють за свої домівки, сім'ї і саму національну ідентичність, про що варто пам’ятати - шокували світ своїм успіхом. Незважаючи на чисельну перевагу ворога, вони стримали набагато потужніші сили загарбника, який мав намір захопити всю країну. Минулого року за кілька місяців влітку і восени українські військові відтіснили російські сили з більш ніж 10 тисяч квадратних миль території, захопленої в перші тижні війни.
Варто також нагадати, що значна частина українських успіхів відбулася до того, як США і їхні союзники по НАТО надали величезну кількість зброї і боєприпасів, а також почали тренувати українських солдатів.
Майбутнє зіткнення стане мірилом не лише рішучості і майстерності України, які вона вже неодноразово демонструвала, але й ефективного використання деякої найсучаснішої зброї Заходу.
На жаль, наголос у цій оцінці слід зробити на слові «деяка». Тому що, хоч потік західного озброєння в Україну був вражаючим, він також був надто повільним і ледве відповідав поставленому завданню. А завдання полягає в тому, щоб примусити відступити одну з п'яти найбільших армій світу.
Верховний головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний заявив у грудні, що його армії потрібні 300 основних бойових танків. Хоча деякі аналітики вважають, що ця оцінка Залужного консервативна. Українська армія отримала близько 230 танків. Президент України Володимир Зеленський і його уряд звернулися з проханням надати ракети великої дальності, зокрема, систему американського виробництва, відому як ATACMS. Президент Джо Байден відмовив у наданні цих ракет. Так само, як і винищувачі F-16, яких українці також дуже хочуть. А можливості Заходу виробляти і постачати артилерійські боєприпаси, які забезпечили фундамент для українських військових протягом більшої частини війни, надто обмежені.
«Це не означає, що наступ України приречений. Це означає, що Вашингтон і його європейські союзники не підкріпили свою повнокровну риторичну підтримку України нестримним постачанням зброї, яка, на думку Києва і багатьох військових експертів, необхідна українським солдатам. Україна отримала величезну допомогу від Заходу. Невід'ємною частиною майбутніх бойових дій буде те, як все могло б відбутися інакше або краще, якби Захід надіслав більше», - пише видання.
Незважаючи на вражаючі успіхи України на полі бою, сили Путіна досі утримують в окупації близько 18% української території, включно з Кримом, який Москва захопила в 2014 році, а потім незаконно анексувала. Майбутній контрнаступ Києва спрямований на повернення якомога більшої частини цієї території. Враховуючи притаманні Росії переваги, а особливо чисельність її військ і необмежену промислову мобілізацію на підтримку війни, Україна повинна отримати кредит довіри за відвоювання будь-якої території. На жаль, вона може не отримати цей кредит.
«Путін, ймовірно, правильно розрахував, що час - його союзник, і що прихильність Заходу до Києва рано чи пізно буде підірвана «втомою від України», яку посилять витрати європейських і американських платників податків. Українські лідери погоджуються з такою оцінкою, а тому цілком усвідомлюють, що вони ризикують програти не лише на полі бою, але й у паралельній боротьбі за управління очікуваннями. Здобуття значних територіальних здобутків не лише підніме моральний дух українських військ і громадян, але й може стати необхідною передумовою для збереження потоку зброї з боку Заходу», - пише Washington Post.
«Я вважаю, що чим більше перемог ми матимемо на полі бою, тим більше люди будуть вірити в нас, а це означає, що ми отримаємо більше допомоги», - сказав Зеленський в інтерв'ю американському виданню минулого тижня.
Washington Post погоджується, що це точна оцінка. Водночас вірно й те, що будь-які перешкоди, невдачі, розвороти і розчарування, яких може зазнати Україна - а вони неодмінно будуть - не повинні призвести до появи передчасних висновків про те, що її контрнаступ зазнав невдачі.
«Насправді, Україна з допомогою Заходу вже здобула величезну стратегічну перемогу, протистоячи необгрунтованій, кривавій агресії Путіна і викривши російську армію як погано навчену, погано мотивовану, недисципліновану і невміло керовану силу, якою вона є насправді», - йдеться в статті.
Кремль намагався розчленувати і стерти з лиця землі суверенну державу. Йому це не вдалося. Але боротьба за подальший відступ російських військ триває. Боротьба України - це боротьба вільного світу за основоположне право будь-якої країни обирати свою долю в сім'ї демократичних, плюралістичних і толерантних народів. Захід не повинен вагатися до чи після наступу України, незалежно від того, чи просунеться лінія фронту на кілометри, чи лише на дюйми.